Головна arrow Розділи arrow Місцеві новини arrow Охтирчани знову піднялись на Говерлу!
Охтирчани знову піднялись на Говерлу! Печать
Автор В.Бакуліна   
18.01.2016 г.
Image«Ми – молодці! Ми – на Говерлі! Все – супер!!!», - такі були перші слова керівника охтирської групи, яка 2 січня піднялась на найвищу українську вершину, висота якої 2061 м. Для Валентина Сталинського, який був тим самим керівником, – це звичайна навчально-тренувальна подорож, для його підопічних - відкриття України, бо майже вся група таку мандрівку здійснила вперше.

ПРО МАНДРІВКУ З 26 грудня 2015 по 6 січня 2016 року 11 охтирчан подорожували Карпатами, піднімались на гірські вершини, знайомились із місцевим побутом і традиціями, туристичними принадами Рахова, Яремче та легендарного Львова. Як відбувалось сходження в гори, про Новий Рік не вдома, про родзинки мандрів докладна розповідь далі. ВАЛЕНТИН СТАЛИНСЬКИЙ: «Група зібралась із дорослих та дітей, вихованців гуртка спортивного туризму, який діє в Охтирському центрі позашкілля. А дорослі відгукнулись на мою об’яву в Інтернеті і приєднались – знайомі, друзі і друзі друзів, як це взагалі і відбувається.

Перед Новим Роком ми вирушили назустріч пригодам. І вони почалися з Охтирки. Замість великого автобуса на Полтаву нам дали малий, який ми запакували своїм спорядженням «під зав’язку». Цим самим ми спричинили незручності для інших пасажирів, але для когось незручності перетворились на приємні несподіванки. Наприклад, котелевську бабусю довелось виносити на руках, їй сподобалось. Так з веселими пригодами ми й добрались до нашого пункту призначення, у маленьке село біля Рахова.

Спочатку була акліматизація і підготовка до підняття на Говерлу. Мої підопічні тренувались складати наплічники і необхідне спорядження, та ще й переносити це все на далекі відстані в екстремальних умовах. НОВИЙ РІК зустріли по-туристичному: торт «тур варіант», солодкий стіл «такий же варіант», гітара, ігри й жарти.

ПІДНЯТТЯ НА ГОВЕРЛУ

2 січня – дуже ранній підйом, о 4-й ранку, і вгору, підкорювати свою вершину. Чому так? Бо гори підкорити неможливо, вони як стояли, так і стоять, а зійти на вершину – це значить підкорити себе, заставити себе йти вгору, коли сили тебе вже покинули, а треба йти, треба все ж піднятись, це – боротьба з самим собою, насправді. Цього року Говерла була ідеальна і фантастична! Знаєте, такого ще не було, щоб погода так сприяла туристам, як цього разу – без вітру, видимість чудова, мороз помірний, блакитне небо, хмари під нами, видно весь Чорногірський хребет, видно обсерваторію на горі Піп Іван, видно гору Петрос. Кажуть, що такого ідеалу не буває, але цього разу ми – щасливчики! 20 хвилин захвату від дива і… спуск, бо треба ще й приземлитись успішно. До тимчасової домівки добиралися з ліхтариками, але всі дійшли живі та неушкоджені, льодоруби й кішки не знадобилися. Наступними днями – було підняття на Петрос (2020 м), прогулянка засніженими гірськими полонинами і насолода від неймовірної краси Карпат. За два дні підйому на вершини ми подолали 43 км, а щодня приблизно проходили по 5-10 км.

СТЕЖКА ДОВБУША, ЯРЕМЧЕ, РАХІВ, ЛЬВІВ…

Окрім подолання вершин, ми також побували в географічному центрі Європи, місті Рахів, відвідали колибу-музей старожитностей. Вразили місцеві побутові раритети: праски, м’ясорубки, велосипеди з дерев’яними колесами, сокодавки. Відкриттям на стежці Довбуша цього разу були кам’яні ущелини, з яких виходить тепле повітря. В Яремче знову зустрілись зі старими друзями, які запросили нас у гості в Нову Каховку. А Львів – то є Львів, що бракує мені слів. Неможливо спокійно пройти повз кав’ярні, бо аромат львівської кави змушує зайти і насолодитись хоча б якимось із сортів, що… «прямо тут і видобувається…», а потім сувенірні крамнички, повз які також неможливо спокійно пройти.

ЗУСТРІЧ ІЗ ПРЕЗИДЕНТОМ

І несподівано біля Ратуші чуємо: «О, президент!». Це було 7 січня. Петро Олексійович гуляв Львовом, а тут і ми назустріч. Так ми потиснули одне одному руки і президент особисто привітав мене з Новим роком та Різдвом, а я його навзаєм. Наш президент звичайна людина, тільки я думав, що він трішки вищий. І доступ до нього був відкритий. З ним вітались усі бажаючі, що прогулювались там. Тож, мета досягнута. А мета була така: «популяризація туризму, пропаганда активного способу життя, альпінізму, удосконалення туристичних навичок, підвищення рівня практичної підготовки, зміцнення здоров’я, любов до природи та рідного краю».

ВАСИЛЕНКО ТАЯ, 14 років, учениця 9-го класу, школи №1. «Зустріти Новий Рік і Різдво у Карпатах і піднятись на Говерлу мене запросила подружка, мої батьки були не проти, відпустили і спорядили. Спочатку було дуже важко, бо не звикла долати так багато труднощів. А потім від вражень просто закрутилась голова. Особливі враження і захват від неземної краси були на Говерлі. Там дуже багато людей буває і там була я! Спускання з гір також запам’яталось, дуже круто, ночівля в літньому будиночку у наметі, вкритому інеєм. В Яремче дуже привітні люди, і господарі, і туристи. Запам’ятались також прогулянки по Лазещині і зустріч із колядниками 30 грудня. Це були такі ж діти, як і ми. Але їхні колядки відрізняються від наших. У нас колядки короткі, а там ми почули довгі і цікаві за змістом. Спочатку діти колядують надворі, а потім їх запрошують до господи, чи в крамницю, чи в яку установу. І неймовірний Львів! Про все неможливо розповісти. Дуже багато вражень». Так наші охтирські мандрівники вкотре відкривають для себе Україну. Попереду канікули, навчання в школі, тренування у гуртку спортивного туризму. У дорослих – робота, служба. У всіх разом – нові маршрути, нові пригоди та нові відкриття, досягнення чергової мети чи просто здоровий відпочинок на просторах України.

Валерія Бакуліна

 
kylymy_150523.jpg

bezp_181120.gif

express.gif

pam_100221_02.jpg

bud_250323.jpg

brus_110423_02.jpg

pesok_220823_01.jpg