Сьогодні в Охтирці йде масштабна реконструкція парків,
бордюрчиків і … атмосфери. Мені, як художникові, незрозуміла естетична
концепція майбутнього устрою міста.
Візьмемо міський парк. Колись – це був парк культури і
відпочинку заводу «Промзв’язок». Він був знищений «папєрєднікамі» ще у 2008
році. Одна третина території засипана гравієм під автостоянку. А тепер цей
нещасний парк, на мою думку, просто донищується. Залишилось зрубати два
300-річні дуби і зробити автостоянку для обслуги нічних стриптиз-клубів. «Здесь
будет красіво», - прокоментував один із
керівників ремонтних робіт. Особисто у мене виникають сумніви щодо цього. Зараз
бульдозерами зрізають метри грунту вперемішку з асфальтом.
«Вистелення» міста кольоровою плиткою без дренажу, ливневої
каналізації - недоцільно, бо приведе до
підтоплення після дощів. Ливнева каналізація є у всіх європейських містах і
містечках, і в Охтирці повинна бути. І велодоріжки також повинні бути. Для
наших мільярдерів це можливо. За 24 роки незалежності – це був би вчинок.
Охтирка – місто художників. У нас вони були, є, і будуть. І
в гості до нас приїжджають митці з інших міст – Харкова, Сум, Кіровограда,
Дніпропетровська, а ми й досі не можемо
повноцінно виставити картини, провести пленери, бо не маємо художньої галереї.
«Зальчик» у краєзнавчому музеї – це не те, що повинно бути в Охтирці. Візьміть
приклад у Тростянця, бо там Ю.Бова проводить пленери двічі на рік. А в нашому
місті, яке має величні монументальні собори 18-19 сторіччя, Курилівські
будинки, Гостиний двір та інші історичні пам’ятки архітектури та ще й річка
тече серед міста, можна створити мистецьку зону, яка б охоронялася законом і
була приваблива для охтирчан і для гостей міста.
Охтирка повинна бути зі статусом Магдебурзького права, а не
Ордино-Хазарським Улусом!
С.І.Степанов,
громадянин незалежної
України, українець, художник, член Національної Спілки Художників
України
|