Сьогодні в Охтирці йде масштабна реконструкція парків, бордюрчиків і … атмосфери. Мені, як художникові, незрозуміла естетична концепція майбутнього устрою міста.

Візьмемо міський парк. Колись – це був парк культури і відпочинку заводу «Промзв’язок». Він був знищений «папєрєднікамі» ще у 2008 році. Одна третина території засипана гравієм під автостоянку. А тепер цей нещасний парк, на мою думку, просто донищується. Залишилось зрубати два 300-річні дуби і зробити автостоянку для обслуги нічних стриптиз-клубів. «Здесь будет  красіво», - прокоментував один із керівників ремонтних робіт. Особисто у мене виникають сумніви щодо цього. Зараз бульдозерами зрізають метри грунту вперемішку з асфальтом.

«Вистелення» міста кольоровою плиткою без дренажу, ливневої каналізації  - недоцільно, бо приведе до підтоплення після дощів. Ливнева каналізація є у всіх європейських містах і містечках, і в Охтирці повинна бути. І велодоріжки також повинні бути. Для наших мільярдерів це можливо. За 24 роки незалежності – це був би вчинок.

Охтирка – місто художників. У нас вони були, є, і будуть. І в гості до нас приїжджають митці з інших міст – Харкова, Сум, Кіровограда, Дніпропетровська,  а ми й досі не можемо повноцінно виставити картини, провести пленери, бо не маємо художньої галереї. «Зальчик» у краєзнавчому музеї – це не те, що повинно бути в Охтирці. Візьміть приклад у Тростянця, бо там Ю.Бова проводить пленери двічі на рік. А в нашому місті, яке має величні монументальні собори 18-19 сторіччя, Курилівські будинки, Гостиний двір та інші історичні пам’ятки архітектури та ще й річка тече серед міста, можна  створити  мистецьку зону, яка б охоронялася законом і була приваблива для охтирчан і для гостей міста.

Охтирка повинна бути зі статусом Магдебурзького права, а не Ордино-Хазарським Улусом!

С.І.Степанов,

громадянин незалежної  України, українець, художник, член Національної Спілки Художників України