1 серпня, ще один місяць літа попереду. У людей відпустка і
люди хочуть вражень. Волею долі журналіст із Переяслава-Хмельницького, дівчина
із Харкова приїхали в гості до своїх охтирських друзів. «Що цікавого в
Охтирці?» - звичайне запитання. За допомогою звернулись до відомого охтирського
краєзнавця Олексія Сергієнка, що ж цікавого в Охтирці?
Колись Охтирка вважалась музеєм під відкритим небом. То про
це й буда розповідь. Свою екскурсію пан Олексій почав із Успенської церкви. Бо
саме з неї розбудовувалась Охтирка. «Ми стоїмо на святому місці», - так наш гід відкрив свою історію про місто.
Коли говорять такі слова – таке відчуття, що якась святість виходить із-під
землі, на якій стояла Успенська церква. Туристи ходили по зеленій траві у
пошуках залишків фундаменту. Сходи є, пере заховання є, «а коли настане осінь -
фрагменти фундаменту буде добре видно».
До екскурсії про свої володіння приєднався і настоятель храму Успіння Божої
Матері о.Андрій. Він доповнив розповідь
Олексія Романовича. І гості, і охтирчани
почули багато цікавого про історію храму, і давню, і трагічну. Не обійшлось і
без згадки про Леніна, тобто пам’ятника.
І так, стоячи на
видному місці, своєрідному охтирському Майдані, ми слухали про охтирські сотні,
козацькі , гусарські легенди, міські байки, історії вулиць, історію гімназії. Це була вище-початкова школа,
в якій навчались багато видатних людей. Напроти храму споруда
райдержадміністрації. Виявляється раніше тут було земство. А якщо повернутись в
інший бік, де зараз розмістилось ДАІ – колись там було жіноче училище. Дивимось вниз, на річку, як розливалась весною Охтирка, аж до нинішньої 9-типоверхівки! Білгородська
вода приносила крейду і річка ставала білою. Місточок зносило водою, і його
прив’язували до тополь. При радянській
епосі на річці можна було купатись, плавати на човні, милуватись білосніжними
скульптурами, в буфеті куштувати морозиво та прохолодні напої, і дивитись кіно
в літньому кінотеатрі. Ну прямо Літній
Сад якийсь…
А далі як цікаво! Наш гід розповідає про Успенський міст,раніше
він був набагато довший. Старий кінотеатр «ЛІРА» (будинок Молоді) був
побудований у бельгійському стилі, і вражав своїми архітектурними
різнокольоровими викрутасами. А в роки Другої світової війни там була… конюшня. Цікава історія електростанції (управління
«Енергозбут») і окружної в’язниці (швейна фабрика), будинку міського голови
Мандрики, який «перепив Петра ! (народний суд),
млину – «Журавлику» («Оскар»), купецького будинку Перебийноса (Міська
рада), Народного Дому (РБК), приватного будинку купця Паламаренка, внизу була
крамниця («Валерия»), а зверху жила купецька родина, будинку протопопа
Назаревського, протопопія (Пані – «Приватбанк»). Миколаївської церкви вже давно
немає, і не діє Промінвестбанк, тепер тільки « Я … Аврору». Отакі історичні
перетрубації.
Так ми дійшли до Торгової площі. І дивились, і
слухали: «подивіться направо, подивіться наліво…», і оживали картинки
охтирської давнини. Ми дійшли до
середини фортеці, Бульвару, Романівської, Сталіна, Шевченка, Жовтневої… На дві
години екскурсанти поринули в іншу епоху міста Нашого. Наступного разу
екскурсія почнеться із другої площі, Соборної, щоб дійти до середини фортеці з
іншого боку …
А тим часом на Успенській площі почалось автофест-шоу,
автівки скажено вили і газова завіса оповила стару площу. Це була дійсність. І більшість
охтирчан спостерігала незрозуміле шоу.
Спостерігала і слухала Валерія Бакуліна.
|