В Охтирському краєзнавчому музеї - нова художня виставка. Вернісаж молодої
сумської художниці Олени Бояровської відбувся
24 липня. Виставка називається «На добру пам'ять…».
На полотнах, що наразі виставлені в музеї, птахи, звірі,
портрети, побут. Звичайні речі, що нас оточують. Реалізм, одним словом, що і є
головним у творчому стилі Олени. На думку молодої художниці реалізм сьогодні
потрібно «піднімати», і тим самим створювати діалог із глядачем.
Олена Бояровська щойно, цього року, закінчила Харківську академію дизайну та
мистецтва. Творчий шлях почався в 10-річному віці, коли почала навчання в
сумській художній школі. Далі навчання у сумському вищому училищі культури та
мистецтва ім.. Бортнянського. В 2009-ому стала студентом Харківської академії
дизайну та архітектури, факультет станкового живопису. Твердо вирішила стати
художником і досягти своєї творчої вершини. Мотивацією для цього став такий
реальний факт із життя родини. Дядько Олени, наш земляк із Качанівки Олександр
Лебідь – дуже талановита людина – художник, поет за покликанням, за фахом - токар. У свій час після першої
спроби стати студентом Харківської академії, після першої трійки на екзамені,
відмовився від своєї мети. Тож Олена вирішила втілити дядькову мрію в
реальність. Здається, в неї виходить. З
подякою за перші творчі уроки - ця
художня виставка, яка є своєрідною присвятою своєму улюбленому дядькові
Олександру Івановичу(нині покійному).
Наш діалог із молодою, амбіційною художницею Оленою
Бояровською склався такий:
Як Вас знайшли працівники нашого музею?
Це не вони мене знайшли, а я сама знайшлася. Вийшло так,
проїжджаючи через Охтирку в Качанівку, на батьківщину моїх рідних, вирішила
заглянути в музей. Тоді якраз експонувалась виставка місцевого художника Івана
Шаповала. В роботах майстра – реалізм, те що близьке й мені. Зі мною була
флешка зі зразками моїх робіт, тож запропонувала працівникам музею організувати
виставку. Домовились на вересень. Але вийшло несподівано «вікно» у вашому
музеї. Тож пропонуємо набиратись вражень і позитиву влітку.
А наступну виставку де плануєте-мрієте?
В Сумському художньому музеї ім. Ніканора Онацького. Я була
вже домовилась раніше, але вийшло так, що коли вони запропонували, я захищала диплом.
Чим запам’ятався Харків?
Що мені там найбільше подобається, так це те, що вийшовши в
будь-який час за хлібом, можна відвідати п’ять
художніх галерей. А улюблене місце – то скоріше за все наша художня
академія. Там життя вирує.
Крім творчості, чим ще захоплюєтесь? Чи достатньо заробляєте
на фарби своїми полотнами?
Займаюсь розписом інтер’єрів в Сумах, Харкові, і у вас, в
Охтирці розписувала інтер’єр кафешки. Заказують портрети, останнім часом
знайомих цікавить сюжетний живопис.
Як ваш чоловік ставиться до вашої творчості?
А ми з ним на одній хвилі творчості . Мій Ігор – музикант.
Ми уже 8 років разом. Але прізвище
залишила дівоче, тато попросив не змінювати. Я погодилась, Ігор Демченко не
проти. Головне, що ми разом в творчому пошуку.
А де мрієте побувати?
В Ірландії. Хочу коней
писати, вони там особливі. Я, взагалі, люблю писати звірів, анімалістика
- моя тема. Моя попередня виставка була
присвячена суто птахам.
А в Охтирському музеї
було всього потроху із арсеналу художниці. Директор нашого музею Людмила
Міщенко звернула увагу присутніх на
ретро в картинах Олени. А ще в її картинах є щось дуже жіноче, миле, рідне.
На вернісажі були присутні художники Олександр Шевченко й
Сергій Жидєль. У них, можливо, більш витонченіший чи суворіший погляд на роботи
молодої художниці. А щоб мати свою думку, потрібно зайти в музей і вверх по
сходам за враженнями…
Валерія Бакуліна.
|