Головна
Про поезію і дівчат з чудовими іменами Печать
Автор В.Бакуліна   
20.07.2015 г.
9 липня у професійному училищі соціальної реабілітації читали поезію і … мріяли.

Наразі у дівчат канікули, як і у всіх школярів. Але вони не вільні у своїх пересуваннях і бажаннях. Та сьогодні мова піде не про причини, а про реалії спеціального виховного закладу для дівчат, до речі, єдиного в Україні. Я тут вперше, і мені здалось, що потрапила до райського містечка, утаємниченого від решти світу.

Умови життя – наче в санаторії: квіти, сосни, альтанка. Відчувається добра, приємна енергетика. Нас, бібліотекаря Аллу Фомичову, поетесу Тетяну Акіменко та журналіста Валерію Бакуліну, - записали на КП і «передали» бібліотекарю Надії Дзюбенко. Надія Олексіївна повела у свої книжкові володіння. Дівчата вже чекали. Я побачила їхні посмішки, зацікавленість і смуток.

Для початку познайомились. А потім читали поезію, слухали доклади про поетів Охтирщини та Полтавщини, які дівчата підготували. Алла Миколаївна познайомила дівчат із творчістю охтирських творців римованого слова.

Одна з них, Тетяна Акіменко, особисто присутня. До того ж, Тетяна Іванівна колись тут працювала, вела театральний гурток. Вихователь і митець читала вірші, ділилась своїми відчуттями і думками про долю країни, людини, про тонкий світ жінки.

Вихователь закладу Маргарита Вікторівна, виявляється, теж закохана в поезію, пише і навіть видала САМвидавом збірку поезій «СПІЙМАТИ МРІЮ», власних та своїх попередніх вихованок. Молода вихователька прочитала декілька поезій, та розповіла, як воно буває, коли з Космосу прилітають слова та складаються до купи. Раніше це було весною, останнім часом більше восени, часто - дорогою. По-різному…

Кореспондент газети запитала про дівочі мрії. І ось що хочуть ці незвичайні дівчата:

ЛОЛІТА КОЛЄСНІКОВА: «В дитинстві я мріяла про Париж, а сьогодні я мрію про рідний Кременчук. Чекаю, коли знову зустрінусь зі своєю родиною. Коли була мала, часто змінювала свої вподобання, а зараз вирішила, що хочу бути актрисою. Коли вернусь додому, піду в драмгурток і далі - навчатись. А хобі моє – фотографування і пробую писати маленькі романи».

«ЛЄРА СЛІПЕЦЬ: «Можливо моя мрія – банальна, але найбільше я хочу, щоб закінчилась війна. І в Україні був мир. Мрію повернутись додому, зустрітись зі своїми рідними. Знайти своє місце в житті, щоб була радість. Мрію, що в мене буде двоє дітей. Хочу стати адвокатом».

ЛІЗА ІЛ’ЇНА: «Змалку мріяла стати хореографом. Вмію і люблю танці. Але розумію, що працювати з колективом - це велика відповідальність».

ВЛАДА СЛЄСАРЄВА: «З п’яти років я мріяла стати масажистом. І сьогодні також про це думаю. Коли я вийду звідси, повернусь додому, вступлю до медичного коледжу і cтану дипломованим масажистом».

НАДЯ БОЦЮН : «Моя найбільша мрія – поїхати додому, в Обухів. Я люблю звірів, домашніх і, взагалі, всіх звірів. Тут, до нас приходять і собаки й коти. Вчора бачили їжака, раніше вужа. Недавно рятували горобця». Будемо сподіватись, що Надя стане добрим ветеринаром.

НАДЯ ТИМОШЕНКО: «Я думаю, що я більше ніколи не попаду в подібний заклад. Я хочу стати співробітником міліції. Мені подобається їхня форма, і те що треба бути відповідальним. А раніше я займалась у танцювальному гуртку, в БК «Хімік».

Лєра прочитала вірші, які сама склала і читала вірші Гумільова. Колись тато подарував їй на день св.Миколая збірку цього поета. Влада прочитала вірш Едуарда Асадова, той що їй нещодавно сподобався. А Лола підготувала цікавий реферат про своїх земляків, літературну спілку «Славутич».

Ось такі вони незвичайні, гарні й розумні дівчата з такими чудовими іменами: ЛОЛА, ВЛАДА, ЛЄРА, ЛІЗА і дві НАДІЇ. Будемо сподіватись, що дівчата розберуться чому вони тут, а далі буде так, як вони цього хочуть. Життя попереду, і все в їхніх руках.

Валерія Бакуліна.

 

«МАМА» Валерия Слепец

МАМА – это значит нежность,
Это ласка, доброта.
МАМА – это безмятежность,
Это радость, красота!

МАМА – это на ночь сказка,
Это утренний рассвет,
МАМА – в трудный час подсказка
Это мудрость и сонет.

МАМА – это зелень лета,
Это. Снег. Осенний лист.
МАМА – это лучик света,
мама – это значит ЖИЗНЬ!

9.07.2015г.