Вперше документальну
кінострічку «Аеропорт» показали в ефірі
українських телеканалів 11 травня.3 червня «Аеропорт» дивились і обговорювали в читальному
залі районної бібліотеки.
«Аеропорт» - це документальна кінострічка про захисників
донецького аеропорту, які вистояли 242 дні важкої оборони, утримуючи цей об’єкт, міжнародний аеропорт ім..Сергія
Прокофєва.
«Аеропорт» - героїчна епопея українського духу, сильного й
незламного. У стрічці задіяно 17 реальних захисників аеропорту. Головний герой
фільму – полковник військ спецпризначення Олександр Требак, з позивним «Редут».
Під його командуванням українські воїни стали кіборгами. «Редут» розповідає, як
це йому вдалося. Герої «Аеропорту» -
воїни, волонтери, журналісти, діляться свідченнями про пережите й побачене в ті
дні оборони аеропорту. Показаний один день із життя захисників. Ці дні вже
ввійшли в історію. Історія відваги, надії та любові до рідної землі. Полковник
«Редут» наголошує, - «воїн повинен бути не тільки тренованим, сильним, він
повинен бути вмотивованим».
«КІБОРГ» - це скорочення від «кібернетичний організм», у
медицині – «біологічний організм, що містить механічний або електронний
компонент, у кіно й літературі – фантастична істота, термінатор, кібер-робот.
Кіборг – це людина, яка має надприродні можливості. Це означення вперше з’явилось
у соцмережах. Так охрестили наших воїнів самі ж росіяни.
На початку фільму виступає наш президент Петро Порошенко,
говорить про кіборгів: «Це українські
герої з гарячим серцем, броньованими тілами і стальними нервами…», до слів
президента не побоюсь додати «і з
чарівними голлівудськими посмішками». І це обличчя сьогоднішньої української
Армії. їх ми можемо бачити у нашому місті.
СЕРГІЙ БІРКОВСЬКИЙ, лейтенант ВЧ А0563 – один із захисників аеропорту, був
там з 27 листопада по 12 грудня. Йому лишень 23 роки, родом із Вінниці, ще неодружений.
І має чарівну посмішку. 3 червня
він один із учасників перегляду й обговорення фільму в бібліотеці. Після
закінчення фільму Сергій коментує побачене: «Там немає нічого прикрашеного, все
правда, всередині епізоду війни.
«Редут» розповідає так як воно й було насправді. Коли ми були там – від
нового аеропорту вже нічого не залишилось. 1 грудня 2014 року наші війська
відійшли до старого терміналу, який за 200 метрів до нового. Спочатку було 80
бійців, а потім їх реально було 50. Допомога була, все залежало від влади.
Перемир’я…»
« Чого там сидіти, як нічого не залишилось?» - так почалось
обговорення. Питання прозвучало автоматично, але це і є ключова фраза, яка має
відношення до всієї війни. І дуже правильно відповів на неї досвідчений
військовий Володимир Гейко : «БО ЦЕ НАША ЗЕМЛЯ!».
Найтонший момент під час перегляду фільму, коли читають лист
школяра невідомому солдатові, і як ці
дитячі листи були розвішені по всьому аеропорту. Уявляєте, дитячі листи
оберігають, солдати знають, чого вони там сидять, і за що воюють.
На жаль, наші діти в бібліотеку не прийшли. А взагалі, обговорення
пройшло емоційно, конструктивно, цікаво. Дивитись фільми разом це зовсім інше,
ніж удома на дивані. Бо після перегляду є обговорення різних моментів
фільму. Сергій Бірковський згадує : Ми завозили з собою тільки воду,
сухі пайки нам давали, волонтери завозили все необхідне. Злітна смуга хороша
була. Аеропорту вже немає».
Але є наша українська Армія. Перед нами сидів один із її
представників. Цвіт нашої нації. І ми розуміємо, що це наші діти, які сьогодні
захищають свою рідну українську землю. Ми всі повинні це усвідомити:«Це наша
земля!»
Валерія Бакуліна.
|