«Вишивати - це захоплююче заняття. Спочатку я  вишивала ікони. Якось  в модному каталозі побачила сукню з елементами вишивки, яка коштувала 10 000 грн. Вирішила спробувати сама. І ось  що з цього вийшло», - розповідає АЛЬОНА НОВИЦЬКА  в «Українському клубі» та демонструє ексклюзивну сукню, яку створила сама.

Це було 21 ТРАВНЯ, ДЕНЬ ВИШИВАНКИ. Свято, яке набуває популярності в Україні. В різних містах  пройшло по різному, так як воно неофіційне. Але починаючи з 2007 року стає все більш масовим і популярним. В нашому місті в цей день (третій четвер травня!) відчувалось  свято і створювала його ВИШИТА СОРОЧКА, яку одягли свідомі українці, тим самим демонструючи єдність  та солідарність з усією УКРАЇНОЮ. Людей у вишиванках, можливо, було і не так багато, але вони якісно відрізнялись на буденному тлі міста. Вони створювали свято на вулицях і площах, у школах, міськраді, лікарні, ринку, магазинах, бібліотеці…

«Коли я йшла по місту в національному вбранні, відчувала, що привертаю увагу всіх перехожих. Вони шанобливо віталися, навіть незнайомі мені люди», - ділиться враженнями ЛІДІЯ РАДЬКО, охтирська майстриня. В цей день жінка була найколоритнішою в Охтирці. І всі складові свого вбрання жінка створила своїми руками.

В чому ж секрет нашого національного одягу? В цьому розбирались ті, хто завітав до міської чи районної бібліотеки Охтирки. Саме в цих культурно-освітніх закладах 21 травня пройшли святково-пізнавальні заходи.

ВАЛЕНТИНА ЯКОВЕНКО та ЛЮБОВ ГУБЕНОК, працівники міської бібліотеки,  підготували ліричний сценарій, використали пісні й вірші нашого народу, присвячені вишиванці. В бібліотеку, на Київській, завітали охтирські майстрині та гімназисти, учні 10 класу разом з класним керівником СВІТЛАНОЮ КОРНЕЛЮК.

Майстрині ЛЮДМИЛА СУШКО, НАДІЯ ГАБЧАК, ВАЛЕНТИНА ЛУГИНА принесли свої  родинні реліквії – національне вбрання своїх предків і розповіли їхню історію. Учні слухали та ще й міряли стародавній одяг, цим самим підзаряджались енергетикою нації. А ЛЮДМИЛА НІКІТЕНКО, ЛАРИСА ЛЕВЧЕНКО,ОЛЬГА КОСАРЄВА поділились історіями своїх вишиванок.

«Вишиванка несе в собі таку силу, що навіть захищає від куль і від усякого зла, - говорить ІВАН КРАСНОКУТСЬКИЙ, - вишиванка, це своєрідний оберіг,  в ній зашифровані символи і знаки, які знали наші пращури. І вишиванка ще раз доказує, що українці – це древня, самобутня і самодостатня нація зі сталими традиціями і неповторною історією».

Святковий захід завершили, по-нашому, по-українськи -піснею про сорочку, співали разом. Заспівувала ЛІДІЯ ЛЯШКО. Дівчата з гімназії продекламували поезії про вишиванку. А потім всі разом з вишитим рушником  пішли вклонитися Шевченкові.

«УКРАЇНСЬКИЙ КЛУБ»

В районній центральній бібліотеці відбулося третє засідання Українського клубу, присвячене вишиванці. В цьому закладі свято пройшло по своєму оригінально, бо його працівники – досвідчені організатори і креативні бібліотекарі. В числі гостей, які завітали, були майстрині, вчителі, діти, підприємці, пенсіонери, краєзнавці, спортивний коментатор і духовний наставник.

У фойє районної бібліотеки гостей зустрічали з рушниками. Найбільший в Охтирці рушник, виготовлений спільно нашими майстринями, висить на чільному місці, а поряд  рушники, які принесли користувачі бібліотеки. А ще – вишиті картини, ікони, одяг. Господиня районної бібліотеки ОЛЬГА АНДОЛЕНКО у вишитій сорочці з рушником свого роду, з Полтавщини,  зустрічала своїх гостей. Приємно також, що й інші працівники бібліотеки були в оригінальних вишиванках. Після оглядин виставки гості перейшли у конференц-зал, щоб поспілкуватись у форматі «Українського клубу». Про історію Дня вишиванки розповів керівник районної «Просвіти» - ОЛЕКСАНДР СКИБА.  Спогадами про радянське минуле української сорочки в Петрозаводську(Карелія) поділилась Людмила  Сушко. Жінки зі сльозами на очах згадувала як познайомилась зі своїми земляками у Росії, та як вони вивозили і берегли сімейні реліквії в часи репресій. «Мені так прикро, що так вийшло у нас із Росією, скільки там українців…»,- говорить пані Людмила.

Багато вишитих виробів принесла ЛЮБОВ ДЕМЧЕНКО і розповіла, як вишивали на Великописарівщині.

Юні гості ВІКА ЧУБ, ОЛЯ КОСТРОВА (школа №6) та МАША МІЩЕНКО (школа №5) поділились  своїми враженнями дня. Вишиванки їм подарували мами.

ОЛЕНА СТАРІКОВА з будинку-інтернату представила свої роботи. Дівчина, незважаючи на вади зору, не жаліється, не скиглить, а творить на радість собі й людям, і хворим, і здоровим.

Багато історій було розказано в той вечір і ще багато не розказано. А це все традиції нашого народу, нашого краю. Із символами і знаками, закодованими в українських орнаментах познайомила присутніх науковий співробітник краєзнавчого музею ОЛЕНА БОЙКО: «Все, що зображено на наших сорочках та рушниках – то справжній космос. Всесвіт, у якому вся природа і всі стихії, вишиті хрестиком чи гладдю, несуть певну інформацію. Все має значення,  квіти, птахи, геометрія, колір, розташування. Всесвіт – це не хаос, а гармонія».

ЛЮДМИЛА КУДЛЕНОК, працівник читального залу бібліотеки підготувала цікавий відеоряд вишиванок та інформацію з національного музею О.Гончара.

Тож, третє засідання Українського клубу пройшло насичено, невимушено й цікаво. І в процесі спілкування стало зрозуміло, що Україну нам ще відкривати й відкривати, і водночас творити нову. Що й роблять працівники бібліотеки.

АРХІМАНДРИТ АДРІАН відзначив  колектив Охтирської районної бібліотеки грамотою «На знак Благословення, за щиру працю на користь Святої Церкви Христової, благодійницьку діяльність та заслуги з відродження духовності Охтирщини».

Тож, загалом ДЕНЬ ВИШИВАНКИ в Охтирці відбувся, був помітний. Приємно було зустрічати на вулицях охтирчан у вишиванках. Думаю, що наступного року це свято буде масовішим і грандіознішим. Охтирчани, вишивайте сорочки!

Підготувала Валерія Бакуліна.