30 годин в дорозі, в обидва кінці. Краматорськ, Дебальцево, Олексіївка. Майже з
коліс, ще не встигли відпочити. Дивимося фотки. Ось наші хлопці на рубежі миру
і війни. Там, де мирне слово «град» втратило своє первісне значення, побувала
разом з волонтером Денисом Гольцем мама солдата Антоніна.
Обов'язково напишіть, що нічого не пропало, що довезли за призначенням стільки продуктів і речей із зібраного людьми, скільки змогла вмістити машина. - Мама Тоня
переживає, що хтось із благодійників може засумніватися. - Будемо їхати ще. На
складі ще залишилася зібрана людьми картопля, капуста... А солдати питали
квашеної...
Важка і довга дорога розділяє мирну Охтирку і зону АТО, територію війни.
Мама Тоня каже, що не боялася. Тільки стомилася, бо ноги не можна було
випростати. Кабіна вантажівки все таки. Не перестає дякувати усім землякам і
кожному окремо, хто долучається до підтримки військових. Дякує водієві
Олександру Криницькому, разом з яким долали нелегкі кілометри. Дякує Сергію
Москальову за наданий транспорт і волонтерам за організацію і координацію
А солдати усміхаються нам з монітора. «Подивіться, які гарні наші хлопчики», - каже
Антоніна. Тепер вона вже точно знає скільки важить бронежилет і що на собі його
носити легше, ніж тримати у руках. Електронне кольорове фото наближає війну.
Блокпости і рух військ знімати не можна. Але написи «Слава ДНР!» на в'їзді у
Слов'янськ та зруйновані околиці не залишають сумнівів щодо ціни бронежилетів,
якою нині вимірюється життя.
Чи кожен солдат захищений, одягнений, взутий і нагодований? Котрийсь із поважних генералів нещодавно публічно висловився, що так. І що, мовляв, волонтерської допомоги
бійці не потребують. Слова того генерала нехай залишаються на його совісті. Бо
Президент країни у розмові з журналістами визнав - тилове забезпечення армії,
покладене свого часу на приватні структури, нині не працює.
Якщо ви спитаєте про харчі і бронежилет у солдата, можливо й почуєте у
відповідь «усе є», бо того, можливо, вимагає військова дисципліна. Але
достатньо послухати очевидців, аби відпали будь-які сумніви щодо потреби бійців
у найнеобхіднішому. Допомога хлопцям потрібна: і моральна, і матеріальна,
особливо зараз, коли надворі настають холоди.
Волонтери і солдатські матері, які сьогодні прокладають шлях від рідного
дому до кожного бійця на лінії фронту, виконують надважливу місію. Усім їм
низький уклін і шана, бо не кожен здатен узяти на себе цей важкий тягар.
Анна Протасова
|