У наш час, коли діти змалку по­чинають годинами сидіти за комп'ютером та призвичаювати­ся до так званого віртуального світу, особливо актуальним стає нагадування їм про інший і на­справді незрівнянно цікавіший світ - реальний.

Серед тих, хто займається цією важли­вою справою, - керівник туристично­го гуртка при міському центрі по­зашкільної освіти Валентин Сталинський.

Останні події з насиченого життя охтирських туристів Валентин Олексійович нам описав так:

- Нещодавно відбувся наш велосипедний похід до сусіднього районного центру Велика Писарівка. Участь у ньому, крім мене як керівника, взяли п'ятеро охтирських школярів - Ольга Науменко, Антон Сідельник, Віталій Коб­зар, Артем Яковенко та Роман Кучер. Я б на­звав цей похід комплексним:одночасно підсум­ковим та підготовчим до майбутнього кате­горіального,тренувальним і відпочинковим, на­решті велосипедним і разом з тим байдарко­вим.Втім, про все по порядку.

Наш переїзд до Писарівки (близько 50 кіло­метрів) минув без особливих пригод. А потім ми дуже вдало співпрацювали з тамтешньою філією Гетьманського національного парку. Один з наукових співробітників природоохорон­ної установи провів для нас спеціальну екс­курсію мальовничими місцинами парку. Його розповідь про розмаїття місцевого рослинного і тваринного світу виявилася напрочуд цікавою. Але не обійшлося й без "екстриму" у вигляді кліщів. Цих малосимпатичних восьминогих істот на природі виявилося багацько. Добре, що ми всі спеціально були в шортах,адже завдяки цьому помітити кровососів вдавалося набагато легше.

А потім "гетьманці" добродійно виділили нам байдарки, і ми здійснили дводенний водний похід вниз та вгору по Ворсклі. Місця там, до речі,надзвичайно красиві, а саму річкову гладь прикрашають жовті водяні лілеї, а деінде навіть рідкісне біле латаття. Побували ми й на самому кордоні з Росією.Це, між іншим, абсолютно мирна місцевість, а кордон проходить безпосе­редньо по річці. Потім ми вже знову на двоколесних машинах через Кириківку повернулися додому.

Крім того, в нас не так давно закінчився профільний туристичний табір. Провели ми його переважно у велосипедних поїздках по району, їздили на відстані від 10 до 35 км, побувавши при цьому в околицях Чернеччини, Доброславівки, Риботня, Михайленкового, Гаю Мошенка, Буймерівки. Особливу увагу приділяли навчанню способам виживання на природі (на­приклад, тому, як розводити багаття незалежно від примх погоди, наводити переправи, ремон­тувати велосипед у польових умовах).

Як бачимо, захоплення туризмом - річ не лише цікава, а й корисна, оскільки може багато чому навчити.

Віктор Гаман