Податки, кре­дити та інші актуальні для багатьох речі стали те­мою нашої недавньої розмови з головою профспілки підприємців Охтирщини Людмилою Васюхно:

- Людмило Володимирівно, на­самперед, як давно Ви займаєтеся цією справою?

- Підприємницьку профспілку я очолюю з 2000 року. її членами на сьогодні є близько 50 підприємців.Звичайно, це небагато у порівнянні з їх загальною кількістю в місті та районі(понад 3 тисячі чоловік). Але, по-перше, на Охтирщині є аль­тернативні нам організації (спілка роботодавців, спілка перевізників тощо). По-друге, і це головне, ми завжди готові надати необхідні консультації  всім бажаючим, а не лише членам нашої спілки.

- І з чим найчастіше звертаються люди?

- Ось для прикладу типова ситу­ація: в лютому нинішнього року підприємець заплатив через банк єдиний соціальний внесок. Проте податкова ці кошти так і не отрима­ла! В банку нам порадили подзво­нити з цього приводу на київську "гарячу лінію", однак додзвонитися туди виявилося справою просто не­реальною...Тут варто уточнити, що йдеться про "Брокбізнесбанк" сум­но відомого олігарха Курченка, який незабаром збанкрутував. Втім, подібні речі трапляються й з іншими фінансовими установами, тож справа навіть не в цьому. Важливіше інше: навіть маючи на руках документи, що доводили факт спла­ти податку, наш підприємець так і не зміг добитися правди (мабуть, просто не витримали нерви...) і не­щодавно повторно сплатив внесок та ще й штрафну пеню.

- Гірка історія...А як взагалі жи­вуть охтирські підприємці?

- На превеликий жаль, вони скоріше не живуть, а виживають... Про що можна говорити, коли для того, аби нарахувати найманому працівнику мінімальну зарплату, потрібно віддати державі добрих 400 гривень податків! Між тим, платоспроможний попит постійно падає, в результаті чого половина торгових точок на речовому ринку за останній час закрилася. Дещо краща ситуація на центральному продовольчому ринку: все ж про­дукти людям потрібні завжди. Од­нак і тут не все так просто, оскільки відкриття в місті все нових супер­маркетів ставить під загрозу й цей ринок. Між тим, занепад місцевого підприємництва матиме вкрай не­гативні наслідки для всієї Охтирки: це й "вимивання" коштів з міста, і втрата робочих місць. На місці на­шої влади я б подумала бодай про якусь підтримку місцевого бізнесу, наприклад, у вигляді передбачення пільг. Окреме питання - кредити...

- До речі, побутує думка, що воно малоактуальне для широкого зага­лу.

- Не можу з цим погодитися! Так, нинішні економічні негаразди (на­самперед, падіння курсу гривні сто­совно долара) вдарили буквально по всіх: навіть бабусі на базарі по­яснюють підвищення ціни на свої овочі... зростанням долара. Та все ж найбільше ці валютні коливання вдарили по людях, які мають борги по невиплачених кредитах. А таких, між іншим, дуже багато! За моїми оцінками, приблизно 40% підприємців Охтирщини мають ва­лютні кредити, ще відсотків 50% - гривневі (котрі теж прив'язані до валютного курсу)..І от уявіть собі си­туацію, коли людина брала в кредит 10 тисяч доларів за курсом 5 гри­вень за 1 долар, а виплачувати те­пер має вже за курсом 12 гривень. Тобто, вже не 50, а 120 тисяч гри­вень, і це не рахуючи чималих відсотків.

- Дійсно,проблема... І що ж Ви з цим пропонуєте робити?

- Не тільки пропонуємо, а й вже робимо. Так недавно у Києві відбувся кредитний майдан за участі близько 3 тисяч мітингувальників з усієї України (охтирчан там було 10 чоловік,представників Сумщини - загалом 40). Ми вимага­ли дати можливість боржникам розплатитися по кредитах за ста­рим курсом 5,05 гривень за долар. Представники громадськості навіть внесли відповідні законопроекти до Верховної Ради, проте шансів, що їх приймуть, на жаль, обмаль. Та й хіба можна чекати якогось пози­тиву,якщо в нашому парламенті засідають представники 39 банків?! Певна річ, вони захищати­муть інтереси своїх господарів. От і виходить, що кошти, отримані уря­дом від Міжнародного валютного фонду, спрямовуються на рефінан­сування банків Курченка, Захарченка, Добкіна, Фірташа й навіть російських, але аж ніяк не на підтримку вітчизняного дрібного та середнього бізнесу!

- А як профспілка підприємців взаємодіє з місцевою владою?

- Загалом, мені подобається гас­ло, побачене мною колись у місті Мукачеве: "Ми владу найняли на роботу! Не ми для влади, а влада для нас!". А на практиці так буває далеко не завжди. Що ж до кон­кретних прикладів, то нещодавно ми брали участь у зборах щодо бла­гоустрою міста. Там прозвучала пропозиція заборонити торгівлю спиртним після 23 години. Ідея,можливо, й непогана, однак, на мою думку, якщо вже забороняти, то всім - не лише кіоскам, а й кафе та ресторанам. А ще цими днями відбулося засідання робочої групи з питань легалізації виплати за­робітної плати та зайнятості насе­лення.Втім, справа навіть не в цьо­му, а тому, що мені формально надали слово на цьому засіданні, а фактично - просто закрили рота!

- І все ж чи можемо ми закінчити нашу розмову на оптимістичній мові?

- Можемо. Через два місяці ми відзначатимемо День підприємця. На це свято ми традиційно вру­чаємо колегам грамоти. Так от, цьо­го разу мені хочеться вручити гра­моти їм усім: за те, що вони в наш складний час просто ще працюють і тримаються на плаву!

Записав Віктор Гаман