Іноді кажуть, що кістяк армії - це сержанти та стар­шини. Можливо, з не мен­шим правом можна сказати й так: основу міліцію склада­ють дільничні. Або як мінімум саме ця частина правоохоронців є найближ­чою до народу, саме з ними найчастіше контактують зви­чайні люди.

Тому доволі актуальною вийш­ла наша недавня розмова з начальником сектору дільничних інспекторів Охтирського міськвідділу міліції, майором Олек­сандром Тищенком (до речі, відбулася вона незадовго до знаменної для. за­хисників порядку дати - 91-ї річниці заснування служби дільничних інспек­торів в українській тоді ще радянській міліції).

Слід відзначити,що в ході інтерв'ю офіцер був доволі відвертим і реаль­ного стану справ не прикрашав: "За­раз у нас по штату 23 дільничних інспектори, насправді ж їх лише 18: 8 по місту та 10 по району. Але й це ве­ликий прогрес у порівнянні з тим, що було ще якихось роки два тому, коли кадровий некомплект дійсно зашкалював!Також варто відзначити, що відсотків 70 наших дільничних - молоді хлопці із стажем роботи до року. Пи­таєте, як можна стати дільничним? На­справді це досить просто: потрібно мати за плечима строкову службу в армії та вищу освіту.Якщо ця освіта не юридична, то знадобиться ще піврічне навчання в Сумському училищі працівників міліції".

Як бачимо, це й справді нескладно. І якщо черга в дільничні при цьому не вишиковується, то,скоріше за все че­рез те, що служба міліцейських інспекторів - далеко не цукор.Почати хоча б з їхньої зарплати. її точний розмір ми тут з етичним міркувань на­водити не будемо, але зауважимо: навіть за нашими охтирськими мірка­ми він далеко не"астрономічний", особливо у молодих дільничних. А ось як описав майор Тищенко ситуацію з матеріально-технічним забезпечен­ням служби: "їздимо ми переважно на власних автомобілях, пально-мас­тильних матеріалів не вистачає. Що ж до оргтехніки, то, наприклад, на весь сектор маємо лише один принтер, кот­рий друкує по 600-700 сторінок на день!"

Юридичні ж аспекти роботи дільничних їх керівник охарактеризу­вав так: "Прав мало,обов'язків бага­то". Щодо прав, то в деяких випадках міліціонерам чинним законодавством

заборонено навіть складати адміністративні протоколи. Обов'язки ж їхні годі й перелічувати. І,мабуть, го­ловний з них - профілактика правопо­рушень. Саме з цією метою інспекто­ри регулярно спілкуються з так звани­ми "формальниками" (насамперед, раніше засудженими), яких в Охтирці та районі зараз налічується понад 500 чоловік. У разі скоєння правопору­шень "формальники" можуть перехо­дити до категорії "надзорників". На­гляд за ними вже жорсткіший: таким громадянам забороняється, приміром, виходити з дому після22-00, з'являтися в барах, де торгують спиртним, нарешті покидати тери­торію району без повідомлення міліції. Також дільничні часто власно­руч затримують правопорушників (та й хто б, крім них, робив це, приміром, десь у віддалених селах?!). А ще, між іншим, кілька інспекторів нещодавно брали участь в антитерористичній операції під Слов'янськом. Що вже казати про ненормований робочий день!

На закінчення дозволимо собі таке зауваження: в заяложене гасло "Міліція з народом!" зараз уже ніхто не вірить. Більш того, реальний рівень довіри громадян до правоохоронних органів впав до критичної межі. Відродження авторитету міліції потре­бує зусиль не лише самих людей у погонах, а й так званих "цивільних", тоб­то, нас з вами. І тут вже маємо пози­тивний досвід. Зокрема Олександр Ти­щенко згадав у цьому плані про фор­мування з охорони порядку "Легіон" та справжнього ентузіаста - громадсько­го помічника міліції з Сонячненської сільради Івана Юхименка. Можливо, саме так, спільними зусиллями міліції та громадськості,згадане старе гасло таки вдасться наблизити до реаль­ності?

Віктор Гаман