Охтирський краєзнавчий музей має нового керівника.  Ним стала Людмила Міщенко, До цього вона займала посаду старшого наукового співробітника. Сьогодні ми дізнаємось, як історія стала її справою життя.

- Людмила Володимирівно, розкажіть, де вчились, і чому вибрали саме історію?

- Я навчалась у 8-й школі. Викладачами історії у нас були Олександр Іванович Галкін і Раїса Михайлівна Нагієвич. Їхні уроки виходили за рамки шкільної програми, їхні розповіді захоплювали і хотілося знати ще більше.  І після школи я вибрала історичний факультет Харківського державного університету ім. Каразіна. Тоді, у80-х, це був престижний факультет, а в мене були амбітні плани на майбутнє.

- Кажуть, що по закінченню університету Вам пропонували очолити Охтирський художній музей?

- Так і було.  В Охтирці малось створити художній музей у Покровському соборі. Мене викликали у міськом партії і зробили таку відповідальну пропозицію. А щоб набратись досвіду направили на роботу у краєзнавчий музей. Тоді він був філією Сумського обласного краєзнавчого музею. І за щасливим збігом обставин ми  з Олександром Галкіним у вересні 1987 року одночасно почали працювати в нашому музеї. Він став очільником, а я науковим співробітником. Ми й досі підтримуємо професійно-дослідницькі зв'язки з Олександром Івановичем. Він слідкує за моїми виступами на радіо і публікаціями в пресі, щось підказує та доповнює.

- А з ким із краєзнавців ви ще співпрацюєте?

- Мені доводиться пересікатись із усіма охтирськими краєзнавцями. Із задоволенням дослухаюсь до інформаційних порад Олексія Сергієнка. Він має величезний багаж дослідницьких матеріалів по історії рідного краю. До речі, Олексій Романович також був викладачем у 8-й школі.

- Мабуть, недаремно, доля зібрала Вас разом. Олексій Романович якось розповідав про 5 туристичних маршрутів по Охтирці, пішохідні і автобусні різної протяжності. А які напрацювання є у Вас?

- У нас є розроблені маршрути: архітектурна Охтирка,історична, козацькими стежинами рідного краю, по містам бойової слави.

- На кого розраховані такі екскурсії?

- На дітей і дорослих.

- А чому ми не бачимо масових груп екскурсантів?

- Насправді, місцевих важко розкачати. Та ми намагаємось.Звичайно, потрібна підтримка преси, працівників культури та освіти.

- Над чим працюєте зараз?

Останнім часом співпрацюю з МАН (мала академія наук), з елітними дітьми, які хочуть вчитись. Ви знаєте, ці заняття - моя гордість.Разом з Ольгою Литовченко ми розробили спеціальну програму за курсом музеєзнавства. Діти приходять в музей, ми розбираємо подробиці експонатів,вивчаємо хронологію певних подій, потім виходимо на дослідження. Ми вчимося бачити, помічати, визначати. Працюємо індивідуально з кожною дитиною.  Ми працюємо на базі 3-ої школи, 30 дітей з усіх шкіл міста. Наразі в нас розширена програма з керівником природничого напрямку Валентиною Хорошун на Монаших озерах біля Доброславівської гори.Результат роботи - 20 червня буде проведена науково-краєзнавча конференція, у вересні захист наукових робіт.

- Який напрямок роботи в музеї вам подобався найбільше?

- Мені цікаво все. Немає такої роботи, щоб закінчилась остаточно. Часто буває, що через деякий час знаходимо якесь доповнення. Із останніх досліджень багато часу зайняла Галерея Портретів на радіо, також Очільники міста. Зупинились на 1946-ому році.

- А яку виставку плануєте із фондів музею?

- Хочеться присвятити Шевченкові. У нас матеріали, як проводили урочистості присвячені Кобзаоеві в 1914 році в Охтирці. Треба сісти і опрацювати.

- Але ж тепер Вам добавиться адміністративної роботи?

- Так. Треба полагодити дах, замінити вікна, проводку.Сподіваюсь на підтримку влади.

- Ваші перші кроки на новій посаді?

- Перше, що планую - утворити Раду Музею, куди запрошу небайдужих інтелектуалів нашого міста: краєзнавців, художників, представників культури і ЗМІ. Першим кого запрошу - Івана Григоровича Шаповала, людину заслужену, небайдужу і креативну.

- А з якими музеями будете співпрацювати?

- Ми підтримуємо зв'язки з Лебединським краєзнавчим і художнім музеями. І з обласним краєзнавчим музеєм, персонально з Володимиром Терент'євим.Будемо розширювати географію професіональних стосунків з іншими дослідниками з інших міст і регіонів.

- Людмила, вибачте, за наступне питання, та все ж, коли заходиш в музей, тебе зустрічає гастрономічний запах. Пахло супом. Чи зміниться запах в музеї? Який запах в історії для Вас?

- Я відчуваю історію, як бурління часу.... А який запах?  Кожен відчуває історію по своєму. Для мене історія - це запах  дорогого парфума.