Хоча мітинги-реквієми, присвячені черговим ро­ковинам аварії на Чорно­бильській атомній електростанції, відбуваються в нас щороку, вони не стали та й не могли стати рути­ною. Та й як могло бути інакше? Ад­же навіть зараз, 28 років потому,радіоактивна рана в душі народу залишається аж надто глибокою та болючою...

Що ж до самого мітингу, котрий відбувся наприкінці минулого тиж­ня, то його, як це і має бути,оголосив відкритим виконуючий обов'язки міського голови Ігор Алєксєєв. Зустріч почалася з дер­жавного гімну та хоч і традиційної в таких випадках, проте все одно щемливо-хвилюючої хвилини мов­чання. Запам'ятався короткий вис­туп голови райдержадміністрації Сергія Гавриленка. Нещодавно призначений керівник не тільки подякував присутнім ліквідаторам за мужність, а й вклонився їм. В свою чергу, народний депутат Ірина Купрейчик від імені всіх представ­ників влади вибачилася перед "чорнобильцями" за недостатню увагу до їхніх численних труднощів і висловила жаль, що чорнобильсь­ке питання опиняються в центрі уваги лише двічі на рік - у роковини катастрофи та в річницю закриття станції.

Звичайно ж, слово надали і самим ліквідаторам. Так, полков­ник у відставці, у минулому ко­мендант Чорнобильського гарнізону Володимир Смирнов відзначив, що Чорнобиль став катастрофою міжнародного масштабу, адже його наслідки зачепили цілий ряд країн від Скандинавії до Туреччини. Та­кож ветеран підкреслив: у ліквідації наслідків аварії ак­тивну участь брали не лише чо­ловіки, а й жінки. Іван Жила (у 1986-му' солдат строкової служби) від душі побажав по­братимам головного для кож­ної людини - здоров'я. А вдова ліквідатора Надія Мотенко на­гадала: цей гіркий статус ма­ють нині 32 охтирчанки. І що найбільш прикро, користувати­ся якими-не-якими пільгами з цього приводу могла б значно більша кількість жінок,але да­леко не всі можуть зібрати не­обхідні документи... Що ж, подібних юридичних, соціаль­них та інших негараздів у житті "чорнобильців", на жаль, вис­тачає...

Між тим, захід добіг свого логічного завершення, закінчив­шись панахидою та покладанням квітів. А ще одним сумним вражен­ням від нього стали факти, повідомлені керівником місцевої ор­ганізації "Союзу Чорнобиль Ук­раїни" Геннадієм Саєнком. Так от, за його даними, за минулі роки пішли з життя вже 232 наших земляка-ліквідатора.При цьому лише торік померло 13 чоловік, а з початку 2014-го - ще шестеро... А значить тим більшу увагу ми маємо приділяти тим впокорювачам "мир­ного атому", які, на щастя, ще жи­вуть поруч із нами.

Віктор Гаман