Гуманність того чи іншого суспільства вимірюється в першу чергу його ставлен­ням до людей, які не можуть обійтися без підтримки та допомоги, наприклад, дітей, стариків та особливо до інвалідів (у наш час їх прий­нято політкоректно називати «людьми з обмеженими можливостями»).

Думається, краще,ніж будь-хто, про це знає депутат міськради, голова міської Спілки Інвалідів Володимир Мандич. І природно, що наша розмова з Володи­миром Івановичем почалася саме з йо­го розповіді про діяльність спілки:

- За моїми даними, на сьогодні в Ох­тирці налічується близько 2,5 тисяч інвалідів. З них до нашої спілки входить 28 чоловік. Чому так мало? Бо членство у спілці - річ добровільна. Більш того, воно передбачає не отримання якихось благ чи бонусів,а служіння та конкрет­ну допомогу людям.

- І як саме ви допомагаєте землякам-інвалідам?

- По-різному.Найпоширенішою фор­мою нашої допомоги є консультативна. Адже не секрет, що законодавство сто­совно прав інвалідів, їх соціального за­хисту тощо постійно оновлюється, і лю­дям потрібно бути в курсі цих змін.

- Матеріальну допомогу теж надаєте?

- По можливості.На рік через міську програму підтримки громадських ор­ганізацій ми отримуємо 2,5-3,5тисячі гривень. І витрачаємо їх переважно на підтримку дітей-інвалідів з місько­го реабілітаційного центру, приміром, на організацію різноманітних заходів,придбання іграшок. А ще за сприяння колишнього народного депутата від Охтирки Володимира Ткаченка нам вдалося "протоптати стежку" до спон­сорів з Тростянецької шоколадної фа­брики. Тростянчани час від часу виділяють нам свої солодощі, а ми в свою чергу розподіляємо їх між тим-таки дитячим реабілітаційним центром, а також Будинком інвалідів та Грунською допоміжною школою.

- Взагалі,наскільки затишним і зруч­ним є наше місто для Інвалідів?

- Чесно кажучи, умов для нас в Ох­тирці взагалі немає. Так, нібито в бага­тьох місцях є пандуси, призначені для вільного доступу в той чи інший заклад інвалідів-колясочників. Але, гадаю, не всім відомо, що ці пристосування ма­ють бути пологими - не більше 12 гра­дусів. Такий пандус у нас є, наприклад, біля входу до міського уп­равління соціального захи­сту. А( от переважна більшість інших пандусів мають крутизну до 40-45 градусів. Це означає, що фактично користуватися ними інвалідам просто не­можливо: підніматися по них на колясці надзвичайно важко, а спускатися ризи­ковано. А ще у місті є спеціальна комісія з доступ­ності, до якої входжу і я. Працюючи там, я не раз пропонував обладнати нормальними пандусами для початку хоча б центр міста, проте реальних зрушень у цій сфері, на жаль, досягти поки що не вдалося.

- Оскільки Ви є не лише громадсь­ким діячем, а й народним обранцем, зрештою, політиком, то звідси питання про Вашу оцінку ситуації у місті та в країні у цілому.

- Якщо говорити коротко, я б не був надто жорстким до нової влади. Адже критикувати легко, а діяти важко, особ­ливо в таких екстремальних умовах, ко­ли помилки просто неминучі. Але, з іншого боку, сподіваюся, що Майдан не залишить владу в спокої.Маю на увазі, звісно, контроль за нею з боку гро­мадських організацій. Таку організацію (або навіть спеціалізовані організації) за участю активної молоді вважаю доцільним створити і в Охтирці.

Віктор Гаман