Чесно кажучи,спочат­ку на це було навіть страшнувато дивитися: настільки карколомні стрибки, сальто та інші елементи виконували ці, такі тендітні на ви­гляд дівчата(зокрема Ада Якимова, Юля По­рохня, Ліза Плащова, Віта Береза, Іванна Овчаренко)!

Втім, насправді усе бу­ло під контролем. Ад­же з дітьми працю­вав хоча й молодий, але вже досить-таки досвідчений фахівець - тренер-викладач міської дитячо-юнацької спор­тивної школи Микола Горпинченко. Ось що розповів про се­бе та власну професійну кар'єру він сам.

- Родом я з села Гнилиця Охтирського району. Закінчив спочатку Лебединське педа­гогічне училище,а потім і Сумський педінститут. Роботу в нашій спортшколі почав у відділенні легкої атлетики, але зараз уже третій рік викладаю спортивну акробатику.

- Бачу, акробатикою в нас займаються переважно дівчата.

- Так, їх у нас відсотків сімдесят, однак є серед понад тридцяти на­ших учнів і хлопці.Займаються в нас діти віком від 7 до 15 років з різних шкіл міста. Тренування проходять чотири рази на тиж­день і тривають по півтори годи­ни.

- Серйозне навантаження! А як побудований процес тренуван­ня?

- Перші як мінімум 40 хвилин ми завжди присвячуємо роз­минці заради розігріву м'язів.Складається вона з виконання шпагатів, мостів, упорів, стойок і такого іншого.

- До речі,скільки часу потрібно, щоб сісти на шпагат?

- Звичайно, це залежить від то­го, хто сідає. Дітям, особливо дівчатам, це дається легше. А,на­приклад, дорослим нетренованим чоловікам, на мій погляд, для цього може знадобитися щонай­менше рік. Взагалі, займатися вправами на розтяжку цілком можна і в домашніх умовах. Вва­жаю, вони дуже корисні для опор­но-рухового апарату, кровообігу, нервової системи. Але й тут, як завжди, важливе дотримання техніки безпеки, а саме - мінімум 15 хвилин попередніх розігріва­ючих вправ -бігу на місці, стрибків тощо.

- Добре, а що відбувається на самих тренуваннях після розмин­ки?

- Власне робота за навчальною програмою. Сюди відноситься виконання багатьох вправ, які можна розділити на два основні види - вправи стрибкові та пар­но-групові. Останні в свою чергу діляться на статичні, вольтижні (з підкиданням) та комбіновані (з музикою й елементами хорео­графії).

- Виходить,акробатика це не лише спорт, а й мистецтво?

- Так, причому мистецтво ко­рисне для самих митців, таке, що сприяє не тільки зміцненню здо­ров'я,а й вихованню дружби та колективізму!

- А якісь серйозні здобутки в наших акробатів вже є?

- Так, зокрема в грудні минуло­го року наші юні спортсмени чу­дово виступили на відкритій (за участю тростянчан) особистій першості міста, а в листопаді на­ша трійка посіла високе 3-є місто на обласному змаганні в Сумах.

- Умови, в яких доводиться зай­матися, вас задовольняють?

- Так у нас інших варіантів про­сто немає! А умови для всього міського дитячо-юнацького спор­ту залишають бажати кращого. Зал у нас, як бачите, маленький. Замість спеціального тренуваль­ного килиму (на таких тренуються професіонали) займаємося на звичайних борцівських татамі. Але все ж маємо певний прогрес: тепер зусиллями батьків і спон­сорів у нашому відділенні школи принаймні не тече дах, також са­ме зараз ми робимо нову стрибкову доріжку.

Такі вже ми українці - звиклі задовольнятися малим і жити в спар­танських умовах. А якби тим же юним спортсменам як слід допо­магали, уявляєте яких би вершин вони змогли б досягти?!

Віктор Гаман