Головна arrow Розділи arrow Життя та люди arrow Уроки Крут
Уроки Крут Печать
Автор Газета "Город А"   
10.02.2014 г.

Історію України неможли­во читати без брому: з гіркотою зауважив колись відомий письменник та політичний діяч Володимир Винниченко. Яскравий при­клад тому - битва під Круга­ми,що відбулася 29 січня 1918 року.

Кілька десятиліть тому інформацію про неї, як і про багато інших історич­них подій, можна було знайти хіба що в архівах під грифом "Цілком таємно". Але часи міняються, і зараз Крути не лише вивчають у школі, а й офіційно відзначають їх роковини. Саме у рамках такого відзначення минулої середи в центральній міській бібліотеці відбулася зустріч-реквієм.

Участь у ній,крім ентузіастів-бібліотекарів, взяли учні 10-х класів гімназії та керівник охтирського осередку то­вариства "Просвіта" Олександр Ски­ба.

У своєму короткому, але змісто­вному виступі Олександр Миколайо­вич нагадав присутнім основні пери­петії крутянської трагедії. Отже, це був один з епізодів Громадянської війни в Україні. Точніше, йшлося фактично про зіткнення військ Радянської Росії під керівництвом колишнього царського офіцера Михайла Муравйова(у кількості за різними даними від 4 до 6 тисяч чоловік) та невеликого загону ук­раїнських юнкерів та студентів на чолі з Аверкієм Гончаренком (400-600чоловік). Незважаючи на катастрофічну нерівність сил, українські вояки протрималися під Кругами (це район Бахмача на Чернігівщині) цілих п'ять го­дин,а через розібрану залізни­цю наступ більшовиків на Київ затримався на кілька днів. З бо­ку вояків Української народної республіки загинуло до 150 чо­ловік,у тому числі, 27 студентів та гімназистів, які потрапили у полон та були розстріляні; з боку червоногвардійців - до 300 чо­ловік. Продовження ця історія отримала ще більш трагічне: та­ки потрапивши до Києва, "муравйовці"за якихось десять днів перебування там знищили п'ять тисяч чоловік. До речі,жор­стокість Муравйова викликала засудження навіть з боку "залізного"Фелікса Дзержинського, а через неповні півроку після Крут він очолив невдалий антибільшовицький заколот у Поволжі і був вбитий.

А тепер з минулого по­вернімося до сучасності. Чи можемо ми зробити з крутянських подій якісь корисні для на­шого сьогодення висновки? Так, мо­жемо! І перший з цих висновків стосується національної пам'яті. Тут ук­раїнцям явно є чому повчитися у славного єврейського народу. Євреї пам'ятають свої національні трагедії(наприклад, Холокост часів Другої світової війни або геноцид давньо­римських часів і зруйнування Єруса­лимського храму, від якого нині за­лишилася тільки Стіна плачу), але й шанують свої перемоги: приміром, одне з їхніх релігійних свят, Пурім, встановлене саме на згадку про по­рятунок народу і знищення його во­рогів (дивіться біблійну книгу Естер). Тож чи не варто й українцям крім своїх трагедій шанувати й перемоги -наприклад, річниці битв при Жовтих Водах,Батозі, Конотопі?

І другий висновок: за трагедію під Крутами у великій мірі відповідальність несе тодішнє ук­раїнське керівництво (включаючи того ж таки Володимира Винниченка). Це ж треба було додуматися: розпустити сотні тисяч українських вояків з фронтів Першої світової (мовляв, соціалістичній Україні армія непотрібна) і докотитися до того, що Київ стало нікому захищати, крім купки молоді! А чи не нагадує це нинішнє становище, коли українські збройні сили постійно скорочують, а їх боєздатність явно залишає бажати кращого? Дехто з наших військових навіть з гірким гумором називають армію УПА (Українська паперова армія). Звичайно, ми можемо сподіватися на миролюбність наших сусідів, але будемо відверті: ця ми­ролюбність прямо залежить від сили нашої армії та держави в цілому.

Віктор Гаман

 
kylymy_150523.jpg

bezp_181120.gif

express.gif

pam_100221_02.jpg

bud_250323.jpg

brus_110423_02.jpg

pesok_220823_01.jpg