Головна arrow Наше місто arrow История arrow І ниві багаті, і смерть у хаті...
І ниві багаті, і смерть у хаті... Печать
Автор Газета "Город А"   
09.12.2013 г.

Ні монголо-татарські орди, ні вікове пану­вання в Україні мос­ковського царату не завдали стільки горя і страждань українсько­му народові, як роки голодомору,спричине­ного радянською вла­дою на чолі з "батьком народів", що не минув жодного куточка хлібо­сольної української землі.

Не минула страшна трагедія і Охтирської землі, яка з давніх-да­вен була краєм хлібодарів і про яку академік Зуєв писав ще в кінці XVIII ст.: "Земля тут дуже ро­дюча і більше її обробляють так, що куди не поїдеш, всюди вона вкрита хлібним колосом,а потім або баштанами, або садами"... Описуючи так наші землі, вчений і гадки не мав, що вже у 30-ті ро­ки XX ст. в цей родючий і благо­датний край прийде страшенний голодомор, який забере тисячі і тисячі людських життів.

Що ж спричинило цю небачену в світі трагедію?

Упродовж 70-ти років більшовицька пропа­ганда втовкмачувала нам, що причиною трагедії ук­раїнського народу були кур­кульські бунти та політичні ди­версії "ворогів народу". Хоч як не дивно, але й досі ще дехто схиль­ний до такого тлумачення. Та час, як би не замасковувалися таємниці, робить їх явними.

З розпадом радянської імперії відкрився доступ до архівів, де зберігаються документи страш­них1932-1933 рр., опрацюван­ня яких дає можливість зробити висновок, що проти українського народу Сталіним та його посіпа­ками скоєно страшенний гено­цид -голодомор. Головна ставка, як свідчать документи, у скоєнні цього злочину робилася на адміністративно-репресивні ме­тоди: жорстке адміністрування, відхід від законності, сваволя стосовно колгоспників та одно­осібників, відсутність будь-якого економічного обгрунтування ме­ханізму господарювання, ігнору­вання інтересів виробничників.

Звернемо увагу лише на один з аспектів загального наступу на українські села - на хлібозаготівельній кампанії 1932-1933 рр., взявши за приклад лише один Охтирський район (в межах тодішнього територіально-адміністративного поділу).

Жодне засідання комфракції райвиконкому, бюро районного парткомітету, його пленуми не проходили без внесення на по­рядок денний питань однієї спря­мованості: "Про стан хлібозаготівлі", "Про хід виконання пла­ну хлібозаготівлі". А плани, що як правило, приймалися за вказівкою "зверху", без ураху­вання реальних можливостей, без виваження, без обговорен­ня з керівниками господарств, були надто завищеними. Тільки на 1932 рік план хлібозаготівель по Охтирському районі становив 25 тисяч тонн. Цю цифру було за­тверджено на початку січня на засіданні бюро Охтирского Рай­онного партійного комітету(РПК), де зазначалося, що оста­точний план хлібозаготівель, згідно з телеграмою ЦККП(б)У, в 25 тисяч тонн вважати цілком реальним.

Проте, як показали перші уко­си в колективних господарствах, урожай виявився дещо нижчими передбачуваного. Так голова Чупахівської сільради Пилипенко подав відомості, в яких зазначалось, що врожайність з одного гектара пшениці становить лише 5,5центнерів, замість встанов­леного планом 12 ц, а жита - 6,5 ц, замість 10-ти.Інші сільради теж скаржилися. Отже, валовий збір зернових аж ніяк не вихо­див на 25 тисяч тонн.

Бюро Охтирського РПК, провівши термінове засідання, дало свою оцінку: голови сільрад навмисне зменшують прогноз на урожай. Відразу ж були створені комісії, які мали підтвердити встановлену господарствами врожайність. Навіть сам голова Раднаркому республіки В.Я.Чубар говорив на III конференції КП(б)У: "Ми часто-густо мали справу з паперовими планами, ми часто-густо не могли докопа­тися до справжнього життя".

А справжнє життя ставало де­далі гіршим...

7 листопада 1932 р.на зсіданні Охтирського РПК було визнано, що "хід виконання планів хлібозаготівлі по району зовсім неза­довільний". На цьому засіданні була доведена (за рішенням облпарткому) знижка плану колгос­пам та радгоспам. Тепер він ста­новив12 тисяч 700 т., і була прийнята постанова: до 1 грудня 1932 року цей план виконати.

Але і новий план не був вико­наний. І знову посипалися поста­нови і рішення. Часом вони були схожі на повідомлення з фронтів. Крім того, в села відряджалися уповноважені РПК, "ударні" та "буксирні" бригади, організову­валися комсомольські та учнівські активи, а також ство­рювалися транспортні бригади по вивезенню хліба безпосеред­ньо з-під молотарок. Колгоспам не дозволялося утворювати будь-яких фондів, в тому числі й посівного. До злісних нездатчиків хліба застосовувалися рішучі заходи: вилучення зерна, віддача до суду, продаж майна, виселення тощо. Так засіданням бюро Охтирського РПК від 22 січня 1933 року було затвердже­но список сіл, в яких треба було провести продаж майна злісних нездатчиків: Охтирка - 35 госпо­дарств, Киріківка -15, Яблучне -15, Розсоховате(мрє рідне село -О.Г.) -15, Чернеччина -10 і т. п.

При заготівлі хліба в одно­осібному секторі уповноважені повинні були розбити господар­ства на п'ятірки, виділити відповідальних за виконання кожною п'ятіркою контоакційних зобов'язань та прикріпити до 3-5 господарств активіста для систе­матичної роботи з ними по хлібо­заготівлі. На тому ж засіданні (від 22.01.1933 р.)прийнято ще одне рішення: "Для усиления хле­бозаготовок считать необходи­мым сегодня же организовать буксирные бригады... в количе­стве 300 человек, послав их в помощь особо отстающим сель­ским Советам по единоличному сектору".

Додавався також список сіл, в які надсилалися буксирні брига­ди: Охтирка - 70 чол., Киріківка -25, Яблучне- 25, Розсоховате -30, Чернеччина - 20 і т.п.

Органи ГПУ,прокуратура, РПК всю свою роботу повинні були переключити на виконання планів хлібозаготівлі.

"Для немедленного выявления и изъятия контрреволционных элементов и зачинщиков в деле срыва хлебозаготовок предло­жить нач. ГПУ т. Пандорину орга­низовать пять опергрупп,командировать их в следующие сель­ские советы: Олешня 1, 2, Кириковка,Яблочное, Старая Рябина, Ахтырка". Зобов'язати прокура­туру забезпечити своєчасний розгляд кримінальних справ (на місцях) на злісних нездатчиків хліба.Отже, твердо проводилися репресії щодо "саботажників". А саботажниками вважалися інко­ли цілі села. Такі села заносили­ся на так звану"чорну дошку", на яких накладалися грошові штра­фи або забиралася худоба. У такі села не постачалися промислові товари, а людям заборонялося виїздити з села.

Так, наприклад,на "чорну до­шку" потрапила Старорябинівська сільрада, бо на 8 груд­ня1932 року план хлібозаготівлі по колгоспному сектору викона­ла лише на 47 відсотків,а по од­ноосібному - на 53. На засіданні Охтирського РПК відразу ж прий­мається постанова про стан Старорябинівської сільради: "Одно­осібний сектор майже увесь хліб закопав у ями. По заявах кол­госпного й одноосібного активу знайдено хліб у 116 ямах". І відразу ж:

"- Пропонувати прокуратурі терміново забезпечити матеріал для сесії облсуду; суд провести в показовому порядку в Ст. Рябині.

- Для зламу саботажу хлібоза­готівель командирувати бригаду відповідальних робітників під керівництвом т. Денисенка".

Зрозуміло, що в умовах, коли все зерно забиралося в рахунок хлібозаготівлі, кожен селянин ду­мав про те, а чим годувати сім'ю, і намагався приховати пуд-другий. Але безжалісна"хлібоза­готівельна кампанія" своїми не­людськими методами вилучала все. Шукачі зерна зривали підло­ги, перекопували землю на подвір'ях,передовбували горо­ди, перевівали полову, перемо­лочували солому, нишпорили по коморах. Винних віддавали до су­ду. Так у листопаді 1933 року че­рез нарсуд Охтирського району пройшли численні справи.

Щомісячне невико­нання планів хлібо­заготівлі змушувало партійне Керівництво району на своїх засіданнях ставити питання про причини провалу. В умовах панування горезвісної теорії Сталіна про загострення класо­вої боротьби в процесі будівництва соціалізму по всіх сільрадах почався наступ на "во­рожий елемент".Звинувачували­ся навіть судові дослідчі і проку­рорські нагляди. Звинувачували­ся голови колгоспів, секретарі сільрад в "опортуністичному ставленні"ставленні до справи, у невмінні "організовувати маси". До суду притягувались і окремі селяни, "злісні" нездатчики хліба. Так мешканка 5-ї сотні м. Охтирки Параска Маслова, у кот­рої виявлено закопану бочку з зерном, була засуджена на 8 років позбавлення волі.

Під час хлібозаготівель брига­ди, що направлялися в села, під час обшуків займалися навіть мародерством - забирали сало, гроші тощо. Траплялися випадки, коли шукачі хліба вдавалися до самосуду. Так уповноважений РПК Єлісєєв застрелив селянина Давиденка, що відмовився здати останній хліб. У той же час тим, хто знаходив прихований хліб, видавалася премія в 25 відсотків його вартості.

Важким тягарем,як фізичним, так і моральним, лягла на плечі голів колгоспів заготівельна кампанія. Були випадки, коли "труднощі в роботі" трагічно вирішували долю окремих керівників. Так в селі Киріківка голова колгоспу "Червоний сер­пень" позбавив себе життя. Справа ця розслідувалася орга­нами, але так нічого й не вирішилося. А людям відомо про справжні причини цього само­губства.Траплялися й окремі ви­падки людоїдства.

Крім виконання планів хлібо­заготівель, колгоспи та радгос­пи, а також і одноосібники, зму­шені були виконувати ще й плани заготівлі за помол зерна на бо­рошно в млинах. А щоб змолоти зерно, колгоспники, як і одно­осібники, повинні були мати на те дозвіл.Він надавався лише тоді, коли був виконаний план хлібозаготівлі. За цим був вста­новлений жорстокий контроль. Бюро РПК доручило фракції РВК закрити вітряні млини, "маючи на увазі те, що наявність ме­ханічних та водяних млинів за­безпечить потребу перемолу збіжжя".

Встановлена система сільськогосподарських податків, плани хлібозаготівель, різні по­бори,штрафи виснажували села. В умовах, коли голод забирав життя сотень і сотень людей, Харківським облвиконкомом для Охтирського району встанов­люється ще й план м'ясоздачі в кількості 544 тонни на III квартал 1932 року. "За невиконання за­вдань щодо поставки м'яса дер­жаві в зазначений термін накла­дається перший штраф в розмірі риночної вартості худоби, а худоба, яку не було здано,конфіскується в безспірному по­рядку", - так зазначалося в одно­му з документів районного керівництва. На випадок відсут­ності худоби та птиці,поряд зі стягненням грошового штрафу, невиконання зобов'язання ра­хується за недоїмку й знатникові призначається новий термін за­вдання в межах цього ж кварталу, і в разі невиконання притя­гається до судової відповідаль­ності".Страшний, зловіщий доку­мент періоду голодомору.

Знаближенням"посівної кампанії" 1933 року становище в районі ще більше загострювало­ся, адже насіннєвого фонду не було. Між тим в постанові РПК СРСР і ЦК ВКП(б) від 23 вересня 1933 року вказується: "Перше: відхилити всі пропозиції про ви­дачу насіннєвої допомоги. Друге: попередити, що в поточному році ні радгоспам, ні колгоспам насіннєпозичка не буде видава­тися ні для озимої, ні для ярової сівби". Посівні кампанії затягу­валися часом аж до жнив з виконанням планів лише на 40 відсотків по району, а в окремих селах тільки на 23 відсотки.

У доповідній записці секрета­ря Охтирського РПК секретареві Харківского облкомітету ВКП(б)У тов.Терехову від 18.06.1932 р., наприклад, згадується про про­довольчі труднощі: "С окончани­ем хлебозаготовок и особенно после мобилизации семенных фондов мы вплотную подошли к тем сравнительно небольшим фондам, которые имелись по колхозам, и это не могло вы­звать в первых числах мая меся­ца известного затруднения с хле­бом в большинстве колхозов". Далі секретар просить допомоги- виділити мінімальну кількість хліба - 7000 пудів, "что дало бы возможность кое-как дотянуть до окончания обработки бура­ка".

У квітні 1933року район отримав-таки допомогу 3700 пудів, що надійшла з області. Три тисячі пудів відвели для колгоспів, а од­ноосібникам - 700 пудів. Зро­зуміло, що така мізерна кількість хліба не могла якось вплинути на покращення тієї жахливої ситу­ації, що склалася весною 1933 року. Люди вимирали цілими сім'ями.

В документах Охтирського РПК збереглися таємні інформаційні листи оперуповноважених ДПУ з місць за лютий-березень 1933 р., в яких наводилися кричущі факти голоду. "В с. Литовка 16 февраля умерло 10 граждан из-за употребления в пищу хлеба из гнилой шелухи. Этому в районе не поверили, организовали про­верку и заключили,что это были провокации на голодную смерть, а 10 гробов, которые стояли на кладбище как свидетели этой страшной трагедии и их закапы­вали - это не что иное, как про­делки правления колхоза и сель­совета, а поэтому было решено принять меры по ликвидации таких явлений". Документ страхітливий не тільки тому, що за один день померло 10 осіб, а й ставленням до цього факту з боку партійного большевицького керівництва.

Біда приходила в кожну сім'ю, в кожну оселю. Найбільше страждали діти. Голод косив дорослих і ста­рих.Лише з 21 квітня по 19 серп­ня 1933 року з 3197 безпритуль­них, підкидьків комісією по бо­ротьбі з безпритульністю нарахо­вано 814 дітей. А хто рахував,скільки їх загинуло в сім'ях?

Незахищене,безправне се­лянство 30-х років. Скільки ж треба було витерпіти, щоб пере­жити ті страхіття, яку мати волю, щоб терпіти знущання! І взагалі, як можна було вижити, коли, на­приклад, мешканець с. Литовки Григорій Логвиненко, виробивши в колгоспі 761 трудодень, не от­римав жодного кілограма хліба, а ще й завинив 42 кг.Хіба ж така доля лише у ЛогвиненкаІ Вона у тисяч і тисяч людей нашого бла­годатного краю. А скільки по всій Україні?!

Сьогодні ми прихиляємо коліна перед мільйонними жерт­вами і перед тими, нині уже не­численними страждальниками, котрим поталанило вижити в страшні лихоліття 1932-1933 рр.

О.Галкін,

історик,краєзнавець, член Національної Спілки Жур­налістів України Стаття написана за матеріалами Сумського Державного обласного архіву

 

����������� 

 
+1 #30 Бывалый 16.12.2013 21:28
Типа сейчас"истину" глаголют....Хотя каждому своё...
 
 
-1 #29 Elenka 15.12.2013 23:30
 
 
+1 #28 Andreas 15.12.2013 19:05
Чубарь был расстрелян за то, что предлагал Кирову сместить Сталина, Косиор - за "участие в Польской военной организации". За Голодомор он орден получил.
 
 
-1 #27 samarin 15.12.2013 11:59
В статті Галкіна сказано ,що причиною голоду в першу чергу є недобір урожаю. А керівники країни ,делекі від української національності, проявили "подхалимаж" перд Москвою і не пішли на зниження хлібозаготівель . Їм не жаль було українців. До речі, за прорахунки в керівництві Чубара і Косіора було розстріляно.
 
 
+4 #26 Andreas 14.12.2013 22:48
 
 
-4 #25 Мирошин Виталий 14.12.2013 22:43
 
 
-5 #24 Мирошин Виталий 14.12.2013 22:42
 
 
-3 #23 Бывалый 14.12.2013 21:50
 
 
#22 Caramba! 14.12.2013 19:36
 
 
+2 #21 Andreas 14.12.2013 15:19
 
 
-3 #20 Мирошин Виталий 14.12.2013 15:03
 
 
+3 #19 Andreas 13.12.2013 23:26
Ты сам придумываешь, и сам с собой споришь?
 
 
-3 #18 Бывалый 13.12.2013 20:44
 
 
-2 #17 Бывалый 13.12.2013 20:40
Вообще то я не о советской власти "умничаю",я о том ,что,для большинства людей ,обычным гавканьем и враньём "историю страны " не поменяешь.Голодовка была, бабушка рассказывала , только она и страну ту любила и власть уважала,хотя её никто не запугивал."СС -Галичина" ведь не только на "западной" воевали,так же как и сам Бандера.Вцепились все со злобой на "усопший Союз" типа от этого жить сытней станет.Завтра созовут "стадо" и скажут Гитлер сражался за "волю"(хотя уже почти так и есть).И тупой мозг от наплыва такой агитации будет вопить - "Гитлер и Бандера -герои"
 
 
+3 #16 ПИОНЕР 13.12.2013 19:28
Бывалому. У меня один дед Герой ВО . А второй враг народа. 20 лет лагерей за то что на собрании высказал предположении что его семья умрет с голода если он отдаст картошку. Картошку конечно отобрали и с голоду умерла его жена и дочь . он остался жив и реалибитация была при Брежневе. так вот. Бандеровцы здесь ни при чем а виновна тогдашняя власть. Власть всегда в ответе за реальную обстановку в стране.Убивать голодом свой народ. до такого даже Гитлер не додумался.и после этого есть такие дебилы кто молится на Ленина и Сталина.
 
 
+5 #15 Mahno 13.12.2013 09:01
 
 
+3 #14 Andreas 13.12.2013 00:08
 
 
+5 #13 не может быть 12.12.2013 21:22
До чого тут західна Україна, у них голодомору не було.
Так СССР переміг Німеччіну, тільки якою ціною? Чому ГДР та ФРГ були такі різні в радянські часи? Обидві були зруйновані під час війни, але чомусь в розвитку вони шли іншими стежками. То може в нас шось було не так? Кожна країна рухаеться в перед, але рух різний, одні йдуть пішки а інщі на машині.
Отак зараз наша країна топчеться, а йти нікуди не може, в машину до европи не влізли, а пішки йти ніхто не хоче.
 
 
-3 #12 Бывалый 12.12.2013 20:25
 
 
+3 #11 ПИОНЕР 12.12.2013 13:33
 
kylymy_150523.jpg

bezp_181120.gif

express.gif

pam_100221_02.jpg

bud_250323.jpg

brus_110423_02.jpg

pesok_220823_01.jpg