А ще слово, що дала, не по­рушує за жодних обста­вин. Вона - депутат облас­ної ради друге скликання поспіль, головний лікар КЗ СОР "Обласна спеціалізована психіатрична лікар­ня №2", любляча дружина, турбо­тлива і ніжна мама, а ще просто Жінка, якій не випадково батьки подарували квітково-ніжне ім'я - Лілія. І це про неї, Лілію Неофітну,написано в Книзі пошани "Україна й українці - цвіт нації, гордість країни": "Лілія Павлівна - надзви­чайно обдарована і творча людина, а найголовнішим її талантом є все­поглинаюча любов до хворих лю­дей. Завдяки мудрості та справед­ливості досвідченого керівника об'єднався великий колектив,і, на думку медичних працівників, у ко­лективі вдалося зберегти головне - практику наступництва серед по­колінь лікарів".

Коли кілька років тому колега по депутатському корпусу обласної ра­ди п'ятого скликання поцікавився моєю думкою з приводу можливого призначення ще однієї нашої колеги-депутата Лілії Неофітної на поса­ду головного лікаря обласної спеціалізованої психіатричної лікарні №2, я відверто зізналася, що не підтримую. Так і сказала: "По­жалійте Лілію Павлівну!" Складно було навіть уявити, що цю тендітну жінку, ніжну, мов та квіточка, "ки­нуть на амбразуру"нескінченних проблем, турбот, негараздів... Адже що собою являє ця специфічна лікарня, які там умови роботи і пе­ребування - чого тільки вартий кон­тингент хворих - знала не з чуток. Пригадую, як десь в дев'яності мешканці Охтирки допомагали бук­вально "виживати" пацієнтам - не було коштів на придбання постільної білизни, одягу, хворі го­лодували. Не байдужі земляки при­возили харчі, одяг, навіть про­стенькі меблі. З різних причин уп­родовж кількох років відвідувала цей медичний заклад і я: за ра­дянських часів приїздила як лек­тор,потім кілька разів у депутатсь­ких справах. Щоразу керівництво лікарні влаштовувало своєрідну "екскурсію" територією, тож мала змогу відвідати деякі відділення, поговорити з медиками і хворими.

Більшість приміщень дорево­люційної забудови, потребували не косметичного, а капітального ре­монту, але особливо гнітючий ви­гляд мали котельні, тож хворі та й медперсонал скаржилися на холод у палатах. І хоча усі разом намага­лися навести лад, проблем мали вище нікуди. І в оце, даруйте, "боло­то" був намір послати головним лікарем тендітну жінку.

Як же я, на щастя, помилилася! Зовні тендітна, урівноважена, зда­валося, з м'яким характером, моя колежанка була здатна на мужні й рішучі дії. Як зазначила жур­налістка Наталія Меднікова, пра­цюючи над нарисом про депутата Неофітну, "у ній поєдналися непоєднувані риси". Озираючись на­зад, переконана, що не всякий чо­ловік справився б з тією купою труднощів, обов'язків, нерозв'яза­них питань.

Вистояла,загартувалася, згурту­вавши насамперед навколо себе колег-однодумців. Усілякі безкінечні перевірки різних кон­тролюючих органів за "наводкою"нечесних і непорядних анонімів, відверта брехня, а часом і цькуван­ня недругів аж ніяк не зрушили Лілію Павлівну з наміченого шляху. Вона обрала його свідомо і мусила долати ті тернії. Поєднавши в собі"холодну розсудливість політика та чуйне серце лікаря, готового відда­ти життя людям", вона, як ніхто інший розуміла, що тільки жінка, а ще коли вона й лікар, може змінити життя на краще, нехай якщо це тільки в лікарні,хворі якої потребу­ють особливих умов, ставлення, уваги. З моменту призначення го­ловним лікарем і по сьогодні, Лілія Павлівна не перестає серцем і ду­шею вболівати за колег, пацієнтів, а ті відповідають їй взаємністю.

Востаннє побувати на те­риторії лікарні довелося наприкінці літа як голові опікунської ради.Обійшла тери­торію, відділення, де була мож­ливість поговорити з медиками,пацієнтами, від них почути добрі слова на адресу головного лікаря, її колег.Особливо ретельно ознай­омитись з роботою харчоблоку, де нещодавно завершився ремонт,  відбулася заміна старого облад­нання,навіть скуштувати обідніх страв. І не випадково була прискіпливою, адже минулої осені ряд ЗМІ зарябіли повідомленнями, що, мовляв, у психлікарні №2 Сумської області хворі помирають з голоду.

Факт незадовільного харчування оприлюднили з подачі Генеральної прокуратури України. Чого вартува­ло головному лікарю, аби спросту­вати цю інформацію! Справу роз­глядали на найвищих рівнях. Керівництво, депутати обласної ра­ди теж не залишились осторонь проблеми колеги і спільними зусил­лями довели, м'яко кажучи, не­правдивість висновків, які зробила громадськість. Так, співробітники прокуратури констатували, що при потребі засобів на харчування од­ного хворого на добу 55,6 грн. фак­тично на пацієнтів витрачається 7,26 грн., а на харчування інвалідів - 11,84 грн. Але ж якість і ка­лорійність харчування залежить не від затраченої на нього суми! У лікарні купують далеко не всі не­обхідні продукти і не за ринковими цінами.

Лілія Неофітна на всіх рівнях до­вела, що пацієнти лікарні отриму­ють сто відсотків калорій за норма­ми, бо у харчування входить не­обхідна кількість м'яса (яловичина,свинина, курятина), риба, печінка, макаронні вироби, горох, крупи: гречана,манна, ячна, перлова, вівсяна, рис, пшоно, цукор, хліб, борошно, яйця, чай,картопля, буряк, цибуля, морква, капуста свіжа, огірки, кабачки, олія, масло,моло­ко, сир, сметана, кефір. Більшу кількість продуктів з цього переліку отримує лікарня з підсобного гос­подарства. Варто тільки уявити, що мають змогу обробляти більше 100 гектарів землі, утримують чимале поголів'я свиней. На моє прово­каційне запитання щодо можливої купівлі, наприклад, корівок, Лілія Павлівна щиро посміхнулася: "Ба­жання є, але поки що можливостей - катма!А ось придбання власної крупорушки - уже на порядку ден­ному".

А Ще усі продукти, які не виробля­ють самі, головний лікар поставила собі за принцип з першого дня - ку­пувати тільки у виробників. Лілія Павлівна завжди намагається з ни­ми домовитись, тоді й вартість мо­же бути удвічі нижче ринкової. Тут кожну гривню витрачають раціонально, тому проблем з якістю харчування хворих не існує.

На власні очі довелося переко­натися: у хворих здоровий колір об­личчя, дистрофіків - не побачила, на запитання щодо їхнього харчу­вання усі до одного відповіли, що наїдаються.Одна жінка, щоправда, "поскаржилася", що її примушують у лікарні багато їсти...

У поточному році адміністрація лікарні приділяла значну увагу еко­номному та раціональному використанню бюджетних коштів, а також залученню додаткових коштів не-заборонених чинним законодавст­вом. Саме завдяки вжитим захо­дам вдалося підвищити ка­лорійність харчування хворих і ма­ти 2 700 ккал. проти 1810ккал. ми­нулорічних, розширити набір про­дуктів харчування. Та й позабюд­жетні надходження майже на тре­тину зросли.

Лікарня, яку очолює депу­тат обласної ради Лілія Неофітна, надає амбула­торну психіатричну, стаціонарну психіатричну та наркологічну допо­могу мешканцям м. Охтирки, Охтирського району, Лебединського, Тростянецького, Великописарівського районів та жителям м. Суми і Сумського району. А ще для них працівники лікарні намагають­ся створити належні умови. Посту­пово, але упевнено, йде" заміна покрівель,ремонтуються, зро­зуміло, стають красивішими, затишнішими, палати, кабінети лікарів, інші приміщення. Чого варті тільки відремонтовані санвуз­ли! І не тільки для пацієнтів, а й для медиків та обслуговуючого персо­налу. Закохана у квіти головний лікар, прищеплює красу й своїм підлеглим. У неї не кабінет -оран­жерея. Улітку подвір'я лікарні бук­вально потопає у квітах - працівни­ки кожного відділення змагаються за звання кращого, а, відповідно, і певну винагороду. Не менше квітів і в коридорах, кабінетах. На жаль,

через контингент хворих не дозво­ляється розводити їх у палатах. Але і тут Лілія Павлівна знайшла вихід - там, де перебувають пацієнти, квіти можна малювати на стінах - гарно і естетично.

А ще триває розпочата кілька років тому робота з впровадження енергозберігаючих технологій -на власні очі переконалася і пораділа змінам. Так, тільки в першому квар­талі поточного року замінено 12 віконних блоків на суму 17 тис. 560 грн., 9 ламп розжарювання на енергозберігаючі на суму 250 грн. за рахунок додатково залучених коштів. Не дивлячись на тяжкий фінансовий стан, продовжуються поточні ремонти. Відремонтовано 15 кв. м покрівлі. Здійснено ремонт та реконструкцію ЗО м погонних теплових мереж на суму 4 900 грн. Уже влітку в цілому по лікарні го­товність до роботи в осінньо-зимо­вий період становила більше 70 відсотків. А ще придбано два холо­дильника в психотуберкульозне відділення та лабораторію.

Однак, не варто сприймати усе в рожевому кольорі. Є чимало про­блем. Лікарня має заборгованість за захищеними статтями і незахищеними видатками. Залишається проблемним питання укомплекто­ваності лікарями - психіатрами. Усього працює 440 осіб. Кількість штатних посад лікарів становить 34,5 посади. Укомплектованість лікарями - 61 відсоток,на жаль, з них 38 відсотків - особи пенсійного віку. Адміністрація лікарні активно шукає молодих фахівців-психіатрів, є деякі позитивні зміни, але без до­помоги державного забезпечення лікарями питання, звичайно, зво­диться нанівець.Невирішеним за­лишається і пільгове забезпечення ліками психічних хворих - жителів міста Охтирка та Охтирського райо­ну у разі їх амбулаторного лікуван­ня. З цього приводу адміністрація лікарні неодноразово клопотала перед органами місцевої влади. (Чомусь не почули чи не захотіли).

Залишається невиконаним по­дання і Генеральної та обласної прокуратур з приводу встановлен­ня камер відеоспостереження по периметру території відділення від паркану і обладнання приміщення КПП та режимної частини приміщення відділення СПЕ елект­ромеханічними засувами, облад­нання системи автоматичної по­жежної сигналізації тощо. А ще слід ремонтувати покрівлю, систему тепло- і водопостачання, замінити 288 віконних блоків. Облаштували приміщення невеликої актової за­ли для медпрацівників - своїми си­лами, як кажуть. Тепер якби сторічної давнини крісла поміняти - може, який меценат відгукнеться.

Та, незважаючи на масу про­блем, Лілія Неофітна не збирається спочивати на печі - на все, шкода,часу не вистачає. "Якби розтягти день хоча б на 48 годин - встигала б більше!", - не то серйозно, не то жартує Лілія Павлівна.

Минулого року пані Не­офітна була нагородже­на нагрудним знаком "Зірка "Патріот України"за ваго­мий вклад у розвиток й утверджен­ня України в світі. Однак лауреатка вважає цю нагороду досягненням усього колективу. "Узагалі було для мене несподіванкою, - говорить Лілія Павлівна. - Адже за щоденною напруженою працею не завжди видно значення своєї роботи, на­певно, його краще видно здаля, а що це помітили й відзначили, приємно вдвічі". Високу планку, яку взяла з першого робочого дня на посту головного лікаря, Лілія Не­офітна тримає і нині з честю. Удачі на майбутнє на професійній ниві і у громадській роботі!

Наталія Р03Т0РГУЄВА

член Національної спілки журналістів України, депутат Сумської обласної ради 4 і 5 скликань