У свій 100-річчний ювілей охтирчанка поділилася рецептом довголіття
Минулої п'ятниці охтирчанка Онисія Іванівна Більченко відзначила сторічний ювілей. Народилася жінка тут же в Охтирці, як то кажуть, ще в царські часи. Тому перед її очима пройшла не лише буремна історія країни, але й історія нашого міста.
Революція,громадянська війна, голодомор, Друга Світова хвиля за хвилею накривали наш мальовничий край. Але про горе і біди в цей день ювілярка згадувати відмовлялася на відріз. Звісно, Охтирку, як і багато інших українських міст,не оминули негаразди минулого неспокійного сторіччя, але в душі Онисії Більченко завжди не згасав промінь віри й надії.
"Помагай,Боже, на все гоже, бо негоже - нікому нетреба!" - одне з улюблених прислів'їв Онисії Іванівни. Саме у часи лихоліть для близьких та друзів Онисія ставала надійною опорою, бо намагалась у найскрутнішу хвилину не втрачати силу духа.
"У тяжку хвилину не здумай своє горе другому передавати, а просто проси у Бога терпіння" - цей "постулат" завжди допомагав Онисії Іванівні на життєвому шляху. Також жінка радить не сваритись, а прощати всіх і у всьому.Можливо саме тому вона дожила до такого поважного віку не тільки у гарному розумі, але й у доброму гуморі.
Жартома ювілярка жалілась своїм поважним гостям: "Я чепурна, а от дзеркало - вже не таке". Але представників влади, ЗМІ та громадських організацій, що завітали 18 жовтня поздоровити землячку зі сторіччям, переконувати в тому, що Онисія Іванівна лишилась, як і у молодості, чепурненькою, було абсолютно непотрібно.
Дуже рідко побачиш таку світлу й красиву, в першу чергу, душею людину. Голова Охтирської міської організації ради ветеранів В.І.Троценко розповів присутнім, що всі хто знають О.І.Більченко, високо цінують її поради, які базуються на особистому досвіді, вона почесний член міської ветеранської організації.
Дитинство маленької Онисії пройшло у селі Бугруватому, Тут вона пішла в школу, де закінчила 2 класи. Також у Бугруватому дівчина розпочала і свій трудовий шлях. Працювала ланковою у колгоспі "1 Травня", доки не почалася Велика Вітчизняна війна. Після звільнення рідної землі від ворогів знову продовжила землеробствувати в колгоспі, брала участь у відбудові народного господарства.
У 1950 році Онисія Більченко переїхала в Охтирку, де поживає й донині на вулиці Московській. Вийшла заміж, має доньку, яка зараз за нею доглядає. Також у Онісії Іванівни є двоє онуків, правнук та навіть один праправнук.
ПраПрабабця любить жартувати й прямо сипле прислів'ями та приказками, може і пісню заспівати. В її минулому без пісні жити було неможливо. Пісень Онисія Іванівна знає багато, але їй більш до душі духовні гімни. До речі, в цей день декілька пісень гості у виконанні ювілярші почули.
В Охтирці Більченко працювала в потужному колгоспі "Червона зоря", звідкіля і пішла на пенсію, маючи "за спиною" робочий стаж довжиною у 34 роки.Віддячити Онисії Іванівну за довголітню працю та з нагоди ювілею приїхав в.о.міського голови Олександр Цілуйко, який передав іменинниці вітальну листівку від Президента України В.Ф.Януковича.
Щирими слова привітань та подарунками поважні гості майже засипали ювіляршу. Дійшла справа і до чарки. Онисія Іванівна відмовлятися не стала, і зі словами: "Випила,похмелилась, саме себе похвалила", спорожнила чарочку винця.
"Що було, те пройшло. Що буде - побачимо!" -прощаючись з гостями примовляла господиня.Гості ж зичили іменинниці здоров'я і довгих років життя, дивуючись її добрій вдачі.
100-річний ювілей Онисії Іванівни Більченко став воістину святом для усіх присутніх в цей день в будиночку на вул. Московскій, а не тільки для самої винуватиці. Бо після спілкування з цією жінкою всі ніби підзарядилися добром і позитивною енергією.
А. Міхєев
|
�����������
Здоровья Вам Онисия Ивановна и бодрости духа! Дай бог прожить Вам еще не один десяток.
Присоединяюсь к поздравлениям и ...прожить еще столько.Здоровья побольше