7 лютого 37-ма сесія охтирської міської ради довго не починалася мож­ливо тому, що фракції,готувалися до голосування по вкрай важливому питанню - питанню землі. Владі потрібна була цілко­вита підтримка депутатів. Врешті-решт лише шестеро на­родних обранців проголосували про­ти: Ігор Алексеев, Федір Кіселар, Тетяна Мака­рова, Олексій Гопко, Олександр Лябах і Віктор Гаранжа. У залі були відсутні депутати В.В.Бабич, К.О.Глущенко, С.Л.Іванова, В.І.Мандич, М.Г.Мороз, В.В.Поляк, О.П.Руднікова, О.В.Сугак, С.І.Ботко, то­му їх ставлення до цього питання нам невідоме.

Депутат Віктор Миколай­ович Гаранжа відразу ж після сесії почав би­ти нa сполох. Що ж це було за пи­тання, яке так обурило депутатів? Мова йде про нещодавно прийня­те Положення про порядок звільнення земельних ділянок, що зайняті без правових підстав та належать до комунальної влас­ності територіальної громади м.Охтирка. Докладніше про нього та власне бачення щодо його втілення нам розповів депутат міського ради В.М. Гаранжа.

- Охтирчани обрали своїх пред­ставників у міську раду задля за­хисту власних інтересів. Ці політи­ки вирішують усі найважливіші для міста питання. У тому числі, кому надавати земельну ділянку, а кому, у разі невиконання умов, припинити оренду землі. І це пра­вильно, бо якщо віддати право вирішувати земельні питання одній людині, ми обов'язково зіткнемося з випадками префе­ренцій, помилками та іншими не­гативними проявами. Ця істина зрозуміла всім. Тому я вважаю прийняте Положення про поря­док звільнення земельних діля­нок щонайменше заангажованим.

Чому наш орган влади нази­вається радою? Бо ми радимося, приймаючи рішення. А будь-яке колективне обговорення гостро­го питання дозволяє всебічно йо­го проаналізувати і прийняти максимально обгрунтоване рішення. Чому ж тоді охтирські де­путати вирішили віддати земельні питання у руки виконкому? Чи по­радилися народні обранці зі своїми виборцями про доцільність дозволу розпоряджа­тися охтирською землею окремо­му, дуже вузькому колу осіб? Хто депутатам давав таке право де­легувати повноваження громади будь-кому? Навіщо нам тоді вза­галі проводити вибори?Шановні депутати, якщо це буде на ко­ристь громаді, давайте призначи­мо собі царя чи падішаха, прого­лосуємо в будинку на Жовтневій в останній раз - й розпустимо міську раду.

Прийняте Положення зачепить усіх охтирчан. Бо питання сто­сується не лише тих, хто має горо­ди чи рекламні щити. В першу чергу це стосується підприємців, юридичних осіб, які й наповню­ють охтирський бюджет. У яких, скоріш за все, працюють наймані робітники. Наприклад, лишивши людину можливості я заробляти собі на хліб самостійно, зруйнувавши її кіоск, охтирська громада буде виму­шена утримувати бідолаху власно кажучи за кошти міста. Це дуже важ­ливий аспект проблеми,який обов'язково потрібно врахува­ти.

Та й кожен з вас знає приклади, ко­ли підприємець, узявши землю по одним ставкам, після зміни ціни на оренду майже розорився, балансуючи на межі. Його можна підтримати, а можна підштовхнути у прірву. Якщо охтирчанин захоче отримати зе­мельну ділянку в користування, то на узгодження "земельного пи­тання" може піти півроку, а то й більше. А за скільки ж його мо­жуть, так би мовити, "випнути" з займаної ділянки? Згідно з прий­нятим Положенням, якщо людина в місячний термін добровільно не звільнить ділянку, то протягом на­ступних10 днів очистить міську землю від "зайвого" наше уп­равління житлово-комунального господарства.

Окрім того, що людина втра­тить свій кіоск, павільйон чи іншу споруду, УЖКГ ще виставить їй рахунок за виконання робіт. Звісно, в першу чергу це сто­сується підприємців,які й так переживають нелегкі часи. Але це Положення, нагадаю, торкнеться широкого прошарку населення.

Купа піску або цегли, які, на­приклад, завіз син, щоб підре­монтувати оселю старого батька, але за певних обставин (тривалої непогоди, хвороби чи іншого) не встиг прибрати з ділянки перед садибою, опиниться на подвір'ї УЖКГ. А після обрахування кош­торису понесених витрат Уп­равлінням, можна тільки сподіва­тися, що вартості"поцупленого" будматеріалу вистачить на повне компенсування витрат комуналь­ників. Цілком можливо, що дове­деться "винному" ще й доплачувати за вивезену у нього ж цеглу. Може таке статися в Охтирці? Після прийнятого останнього рішення депутатів саме так і буде.

Це не значить, що міські вулиці повинні захаращуватися будма­теріалом. Повинна бути чистота. Якщо ми бачимо безліч порушень у користуванні землею, то потрібно якимось чином це пи­тання урегульовувати. Бо, дійсно, існують занедбані території, по­кинуті,аварійні, навіть у центрі міста будівлі. Але якою ціною до­сягати порядку? Якби по кожному випадку занедбаних прибудинкових ділянок депутати розглядали причини, що призводять до пору­шення у землекористуванні, я впевнений, що враховувалося б усе і обирався б компромісний варіант. Але якщо рішення прий­має міськвиконком, то, щиро ка­жучи, воно майже завжди вихо­дить однобоким.

Поки що Положення в законну силу не вступило. Якщо гро­мадськість, в тому числі гро­мадські організації підприємців, звернуться до своїх депутатів, можливо вони відмінять непра­вомірне, на наш погляд, рішення. Воно помилкове в частині наділення виконкома правами приймати рішення щодо звільнення земельних ділянок.

Чи піде це на користь громаді? Ні! Бо конкуренція у підприємництві та бізнесі - це до­бре. Вона допомагає розвивати­ся місту. Але якщо у когось буде такий кістень (саме так я сприй­маю прийняте Положення про по­рядок звільнення земельних діля­нок), яким можна поставити "не підкорених" депутатів на коліна чи заставити підприємців заключати в "добровільно-примусово­му" порядку соціальні угоди, ох­тирчани це швидко відчують.

Отож, ми за те,щоб навести лад у земельних відносинах. Але тільки той, хто дає землю в корис­тування,має право й позбавляти можливості її займати. Для цього треба лише змінити одне речення у Положенні і віддати право вирішувати долю охтирської землі тим, кому охтирчани самі довірили це робити - міській раді у складі сорока депутатів.

Підготував Андрій Міхєєв