У газеті «Сумський регіон» у №28 від 26 грудня 2012 року в матеріалі «Рішення і наслідки» під рубрикою «Постійна депутатська комісія облради діє» йшлося про «питання, що вже набило оскомину» - про наслідки рішення депутатів Охтирської міської ради,за яким - закриття стаціонарного туберкульозного відділення у 2011 році. При цьому кількість хворих на туберкульоз в Охтирському районі протягом минулого року виявлено на 20% більше, щоправда безпосередньо в місті - менше, ніж у попередні роки.
Ось саме ця цифра і стала тим каталізатором обурення як депутатів Сумської обласної ради, причому всіх, без поділу на політичні кольори,і зокрема членів профільної комісії з питань охорони здоров'я, так і колег-медиків з інших районів. Воно-то зрозуміло, що своя сорочка ближче до тіла і кому потрібні чужі проблеми? Тож на в. о. міського голови Охтирки Олександра ЦІЛУЙКА, який поставив свій підпис під ризикованим рішенням сесії міськради за №294 від 15.11.2011 року про закриття туберкульозного відділення Охтирської ЦРЛ (лікарня на балансі міста), - посипалися докори і критика з усіх боків.Хоча, якщо глибоко копнути, то... усі праві, і в кожного своя правда. Прочитавши матеріал у «рідній газеті», як він висловився, Олександр Володимирович запросив побувати в Охтирці і на власні очі побачити «те, що закрили».
Щоб не бути голослівною (бо, признаюсь чесно, - їхала з думкою, що рішення депутатів вкрай невірне), до Охтирки ми поїхали делегацією: голова постійної, депутатської комісії облради з питань охорони здоров'я, материнства, дитинства, прав жінок та соціального захисту населення, головний лікар Сумської обласної дитячої клінічної лікарні Анна Богданова, депутат облради, заступник голови Сумської обласної організації Партії регіонів Сергій Винниченко, депутат облради Олександр Будник, фотокореспондент Олег Корженко і я.
У ГЛУХОМУ КУТІ,ПЕРШИЙ ЕТАП ЖАХУ
Те, що ми побачили, мене особисто вразило більше, ніж четвертий енергоблок Чорнобильської АЕС, де я бувала вже після катастрофи. І не тільки відділення, що його закрили.Так от, стаціонарне туберкульозне відділення знаходилося в дерев'яному приміщенні1927 (!) року побудови. У 1959 році його обклали цеглою, добудували ще необхідні за вимогами того часу каналізацію, окрему пральню, гараж, кухню і т.д. До 2011 року в приміщеннях ремонту не те що капітального, серйозного,скажемо так, ніхто не проводив, тож про зручності і вимоги XXI століття забудемо- потрапляємо у 1959-й. Зрозуміло, що дерево в середині без спеціальної обробки і підтримки за 84 роки не тільки прогнило і взялося грибком, тут ще й... поселилася палочка Коха. Крім цього, цитую пояснення в різні інстанції в.о. мера Олександра Цілуйка: «...відсутня локальна очисна каналізаційна споруда, а тому знезараження стоків проводилося у вигрібних ямах з послідуючим вивезенням на міські очисні споруди. Вигріб пристосований, на дезінфекцію якого необхідно 80кг хлорного вапна в день. Вивіз не знезаражених нечистот проводився АС-машинами і зливався в загальну міську каналізацію. У зв'язку з високим стоянням ґрунтових вод, вигріб був постійно повний і фільтрувався у водоносний горизонт». І це тільки один із кількох десятків пунктів переліку недотримання вимог утримання закладу такого профілю, що їх наводить як приклад і причини закриття Олександр Володимирович. Не кажучи вже про те, що поряд -загальноосвітня школа. Якщо коротко, то щоб це приміщення зробити приміщенням XXI століття, в якому ми живемо, потрібно майже 7 мільйонів гривень.Зрозуміло, що міська скарбниця такої суми немає, тож потрапивши у глухий кут, -депутати прийняли оптимальне рішення: на вимогу і припис головного санітарного лікаря міста - закрити. Жаль, що вони недописали ще одне слово -«спалити», бо як ви ще дезінфікуєте дерево? Та й попіл, мабуть, треба спеціально утилізувати...
ДРУГИЙ ЕТАП ЖАХУ
Проте це був ще тільки перший етап того жаху, що ми побачили. Другим було відвідання діючого протитуберкульозного диспансерного відділення Охтирської ЦРЛ, де хворі обстежуються і лікуються амбулаторно. Такого сараю, в якому воно знаходиться, я навіть не бачила у самотніх бабусь у селах. І знову ж приміщення - довоєнної, тобто до 1941року побудови, про метраж кабінетів говорити не варто, бо йдеться про сантиметри.
Бактеріологічна лабораторія обладнана сучасним обладнанням, обшита сучасними миючими матеріалами,чиста і світла, проте витяжна шафа своїм «тілом», як Атлант, тримає стелю, щоб не впала. Щоб потрапили у цю малесеньку лабораторію, потрібно пройти метр на метр сінці, де підлога піднята майже на 50°, та воно й не дивно, бо фундамент приміщення просів від часу на 12 сантиметрів. А в цих сінцях стоїть шафа для потреб лабораторії - точна копія тієї, що моя бабуся з нею у 1939 році заміж виходила.
У садку біля цієї, хтозна як назвати, хатини не хатини, хижки - відкрите всім вітрам, людям і тваринам - спорудження для забору мокрот у хворих на туберкульоз. Подивіться на фото - слів немає...
Можна, звичайно,крикнути: куди дивиться влада? Та Олександр Цілуйко випередив його - він показав усі відділення Охтирської центральної районної лікарні, які розкидані по всьому місту і побудови - до революції 1917-го року, тобто до Першої світової війни, до Великої Вітчизняної війни, післявоєнні - 1957-го, 59-го, 62 -го років. Навіть до 1970-го не Дотягнули! І це не смішно - дивишся і плакати хочеться, згадавши що це місто нафтовиків, нафтова столиця України...
І якщо врахувати,що капітальних ремонтів за всі десятиліття чи й століття до нинішнього часу ці приміщення не знали,то, зрозуміло, що там є. Тож добудова і введення в дію нового приміщення Охтирської ЦРЛ потрібно у прямому змісті цього слова - як повітря.
Але добудова за проектом 1985-го року. Що це означає? Що Міністерство охорони здоров'я України минулого року не дало згоди на те, щоб змінити проект і перенести пологове та жіноче відділення у нове приміщення, позаяк це на сьогодні, як відповіли в міністерстві, - «не відповідає нормам містобудування таких закладів». Ну, воно ж у Києві видніше як у Охтирці народжувати і в яких умовах...
У зв'язку з цим,усі сили місцева влада кинула на допомогу жінкам - поміняли вікна, двері,відремонтували своїми коштами каналізацію, провели косметичний ремонт. Але,за словами Олександра Цілуйка, щоб довести будівлю до отих самих норм містобудування, потрібно 8,5 мільйона гривень. Де їх узяти? І це йдеться тільки про ці відділення, а що з протитуберкульозним диспансерним? Його куди подіти? І це стосується всіх відділень - вони в таких стиснених умовах приміщень післявоєнної побудови, що навіть косметичні ремонти всередині не рятують. Оце вам і нафтова столиця України.
Парадоксальна ситуація: на сьогодні найкраще новісіньке приміщення має одне відділення Охтирської ЦРЛ - морг. Тут навіть ритуальна зала є, не кажучи про все необхідне. А трапилося так через те, що - глухий кут, справжній, без перебільшення. Морг треба було негайно «евакуювати», бо розміщався він кілька десятиліть поспіль у... приміщення церкви 1913 року побудови за 17 метрів від пологового відділення. У Радянському Союзі це вважалося нормальним...
ШЛЯХИ ВИХОДУ ІЗ СИТУАЦІЇ
Після побаченого відбулося обговорення проблем «за круглим столом» у міській раді, куди зійшлися депутати різних рівнів, керівництво міста. Анна Богданова, як голова постійної депутатської комісії облради з питань охорони здоров'я, материнства, дитинства,прав жінок і лікар зі стажем, яка постійно буває в Охтирці і все бачить на власні очі, спочатку відзначила як позитивні кроки, зроблені місцевою владою навіть в тих умовах, що є, а це і облаштування кабінету дитячого фтизіатра, і облаштування «Клініки, дружньої до молоді», і дерматологічного відділення,але...
А. В. Богданова: «Я ніколи не говорила, що приміщення придатне для стаціонарного туберкульозного відділення - його, дійсно, потрібно було закрити, але ж не саме відділення ліквідувати. Приміщення і відділення - це ж не одне й те ж. Спочатку треба було вирішити куди перевести стаціонар, де розмістити ліжка, а потім приймати рішення по приміщенню. Я розумію, що ви, як не парадоксально це звучить, у найстисненіших умовах в області, але так робити не можна, як ви зробили, бо позбавили людей права на лікування на місці. Повірте, не в усіх є кошти лікуватися за межами Охтирщини.
ЩО ТЕПЕР РОБИТИ?На мою думку, потрібно обов'язково (!) відкрити стаціонарне тубвідділення на території Охтирщини. Визначитися з місцем за найоптимальнішим варіантом, і якнайшвидше. Це - перше. Друге - протитуберкульозне диспансерне відділення терміново перерозмістити в іншому приміщенні. Де і як - думайте. Для головного лікаря окремо - я поясню свої варіанти».
А головне те, про що висловилися і в.о. міського голови Олександр Цілуйко, і депутати облради Сергій Винниченко та Олександр Будник, - доки не буде введене в дію нове приміщення ЦРЛ - ситуацію з отаким розміщенням і вкрай важкими умовами для пацієнтів і лікарів - не змінити.
У зв'язку з цим,на засіданні «за круглим столом» було вироблено рішення: депутати облради разом будуть звертатися до депутатського корпусу з проханням виділити«нафтові» кошти, що надійдуть у 2012-му році на вирішення найнагальніших проблем розміщення структур сфери охорони здоров'я Охтирщини.
ВИСНОВОК
Після відрядження в Охтирку, два дні не могла нормально спати - снилося те, що побачила. У мене і досі не вкладається в голові: як нафтова столиця України може мати отакий жахливий стан будівель? І що робила влада до того часу, доки голова облдержадміністрації Юрій Чмирь минулого року не взяв на себе відповідальність добудувати отой горезвісний довгобуд? Де були керівники міста, району протягом десятиліть радянських, українських? За що зарплату отримували?
Тепер згадую виступи на сесіях обласної ради Олександра Будника, який за розподілом відповідає за Охтирський район, з його депутатськими запитами і зверненнями, з проханнями допомогти Охтирці, які чомусь не чули ні опозиціонери, ні депутати-одно-партійці. Зате коли закрили стаціонарне туберкульозне відділення - пропарились усі, перевівши це в політичну площину, а дивитися треба в економічну, у землю, охтирську...
Я запитала у Олександра Цілуйка - хто з депутатів облради, крім присутніх, оцей увесь жах приміщень бачив? Відповідь виявилася, на жаль, закономірною на сьогодні: «Крім Юрія Павловича Чмиря, більше ніхто». От вам і відповідь на крики і биття в груди «з думкою про людей».
У зв'язку з цим,у мене є пропозиція - депутатські запити не зачитувати як констатацію фактів,а підкріплювати фото і відеоматеріалами для того, щоб обранці народу бачили справжню картину по кожному питанню. Бо ж думають, що Охтирка, як нафтова столиця України, - багата-багата, а вона бідна-бідна як церковна миша, яку того і дивися, привалить стіна чи фундамент дореволюційної побудови...
Людмила ГОВІЙНА
«Сумський Регіон»№2 (164)
|
�����������
Вопросы: почему сегодня все работы остановлены;поч ему взятые обязательства ввод ЦРЛ в 2012 году не выполнен; кто понесет наказание за обман жителей нашего города
надо было ее на Ворсклу свозить.Для второгомифа.До пары.А то "пропарились усi"(с) а она "непропарилась"
Загвоздка одна - они должны получить лицензию.