Колекція творчих трофеїв співака Мар'яна Пуляка поповнилась новим надбанням. Це диплом лауреата першої премії 5-го Всеукраїнського фестивалю-конкурсу мистецтв «Червона калина - 2012» за підписом метра української естради Дмитра Гнатюка.
На Тернопільщині,звідки родом Мар'ян Васильович Пуляк, дуже поетична природа. Тому не дивно, що ця земля дарує світу не тільки натхнення, а й талановитих людей.
Довгий шлях пройшов Мар'ян Васильович, перш ніж опинився в Охтирці. Навчався в музичному училищі, служив у збройних силах. Займався Пуляк і підприємницькою діяльністю.Але найбільше його вабила пісня. З нею він ніколи не розлучався, про що свідчать численні грамоти та дипломи.
Ми попросили Мар'яна Пуляка поділитися враженнями про перебіг цьогорічного ювілейного фестивалю-конкурсу мистецтв «Червона калина - 2012», у якому він став переможцем в номінації «Автор-виконавець «.
- Фестиваль «Червона калина - 2012» зібрав учасників з різних областей України: Київської,Сумської, Рівненської, Хмельницької, Вінницької, Івано-Франківської. Ясна річ,чимало конкурсантів було з Тернопільщини. Загалом, близько 300 учасників звідусіль.
Люди творчі - це,безсумнівно, люди цікаві, непересічні особистості. Спілкування з ними надихає, спонукає до нових пошуків.
- Але конкурс є конкурс. Ви ж розуміли, що інші учасники - це ваші конкуренти...
- Я про це не думав, бо був зосереджений винятково на своєму виступі, щоб не осоромитися перед глядачами. Перше місце лише одне, а претендентів на нього - достойних,талановитих - багато. Саме тому, як на мене, дуже важко судити творчі конкурси. Бо потрібно не лише слухати та споглядати, а й аналізувати,порівнювати один виступ з іншим і, врешті-решт, комусь одному віддавати першість. Тому артист, на мою думку, не думає про конкуренцію.
- Навіть під час власного виступу?
- Під час свого виступу, зізнаюсь, я спостерігав за реакцією голови журі Дмитра Гнатюка. Йому 87років, але виглядає він молодше. Дмитро Михайлович - енергійна, цікава людина.У нього багато регалій, він народний артист України, лауреат Шевченківської премії, але, насамперед, Майстер.
Мені було дуже приємно, що Дмитро Михайлович зацікавився моїм виступом. Це було помітно по його реакції. І це для мене було найвищим ступенем визнання. Навіть якби я не був відзначений дипломом, все одно б вважав, що поїздка до Тернополя виявилася напрочуд вдалою.
- Але ж з першою премією повертатися до Охтирки приємніше...
- Так, звісно.Особливо, якщо нагороду вручає та тисне руку сам Дмитро Гнатюк. Це як доторкнулися до історії. Я дуже вдячний всім, хто допоміг мені взяти участь у фестивалі «Червона калина - 2012». Тим, хто повірив у мене і підтримував на цьому шляху.
- До речі,багатьом охтирчанам цікаво було б почути про ваш творчий дует з Григорієм Комісаровим...
- Спочатку я почув про творчість Григорія Комісарова, хоч особисто з ним знайомий не був. Тоді він ще працював головним архітектором району. Якось я прийшов до нього познайомитися. Згодом з'явилася наша перша спільна пісня "Роси" -про природу, про любов... Нам легко вдавалося знаходити порозуміння. У нього дуже багато віршів. Але, на жаль, зараз щось трошки заважає. То йому, то мені.Але, сподіваюсь, що невдовзі ми відновимо співпрацю.
- Вже є якісь плани?
- Готуємося до100-річчя нашого пивзаводу. Музичний подарунок стане невід'ємною частиною святкування.
- Відкрийте секрет, як народжується ПІСНЯ?
- Важко сказати.Інколи першими народжуються слова, буває й навпаки. Трапляється, що натхнення приходить, коли їду за кермом. Тоді зупиняюсь, записую...
Дуже рідко награю мелодію на музичному інструменті. Та й то для того, щоб перевірити, чи правильно записав ноти. Хоча ще ніколи не помилявся, інколи все ж перевіряю себе.
- Чи легко знайти акомпанемент?
- Чесно кажучи,важкувато. Але це тільки маківка айсбергу. На шляху до успішного виступу стинаєшся з багатьма проблемами. Наприклад, потрібна якісна фонограма. На щастя, у цьому мені дуже допомагають працівники РБК. Всіляко сприяє моїм творчим починанням добре відома охтирчанам підприємець і громадський діяч Інна Сопітько. Дуже велика подяка районному відділу культури в особі його начальника Ніни Михайлівни Шаталової, керівнику «Кнєжі» Катерині Андріївні Макаренко.
Також хочу подякувати В.О. Іванцову, який посприяв, щоб моя поїздка до Тернополя відбулася, а ще - Н.В. Солошенко - людині дуже енергійній, яка вміє не тільки ставити цілі, а й досягати їх.
- У вашому репертуарі є дитячі пісні?
- Так. Одну пісню охтирчани вже чули. Називається вона «Я маленька українка». Можливо, невдовзі з'являться й інші.
Записав Андрій Міхєєв
|