Світлана Іванова належить до числа тих депутатів, які не люб­лять порожніх балачок, надмірно не вихваляються, демонстру­ючи свою єдність з електоратом. «Оцінювати роботу депутата, як і говорити про неї, мають виборці, а не сам народний обранець», - пе­реконана Світлана Анатоліївна. Бути депутатом, захищати інтереси своїх виборців у коридорах влади для неї водночас і почесно, і важко. Почесно, бо звикла тримати слово, виважено та відповідально підходи­ти до роботи, бути чесною перед собою та людьми. А важко, тому що у політиці - людина нова, немає відповідного досвіду. Але Світлана Івано­ва не з тих, хто звик пасувати перед труднощами.

- Світлано Анатоліївно, почнемо нашу розмову із традиційного запитання: що змусило Вас балотуватися в депутати Охтирської міської ради, адже політика, як відомо, річ брудна?

- Прикро це визнавати, але так. Політичні амбіції заважають нинішньому депутатському корпусу працювати злагоджено та конструктивно. На жаль. Хоча, як на мене, не повинно бути провладної більшості та опозиції, і неважливо, хто під якими прапорами прийшов до влади. Головне - ефектив­но працювати. І щоб результати цієї роботи відчу­вали виборці. Чому я вирішила балотуватися в де­путати? Тому що у якийсь момент зловила себе на думці, що можу впливати на ті суспільно-політичні процеси, які відбуваються в нашому місті, сприяти вирішенню болючих проблем його мешканців. Де­путат, зрештою, має більше шансів бути почутим. І його голос на сесії, це голос людей, виборців, що довірили йому захищати власні інтереси на певний період. Сподіваюся, мої виборці не розчарувалися у своєму виборі.

- А у них були для цього підстави?

- Хочеться вірити, що не було. Адже я не проігно­рувала жодного звернення до мене, як до депута­та, висловлювала думку своїх виборців з тих чи інших питань на сесіях,засіданнях профільних комісій. Словом, завжди була на боці охтирчан і справедливості.

- Що за півтора року депутатської діяльності Вам вдалося зробити для виборців свого округу?

- Почну з того,що про проблеми свого округу знаю не з розмов, оскільки упродовж багатьох років там живу. Їх (проблем), між іншим, назбиралося чимало - від побутових (спиляти аварійне дерево чи при­брати стихійне сміттєзвалище) до за­гальноміських(ремонт доріг, освітлення вулиць). Я розуміла, що вирішити усі й одразу, ясна річ, не вдасться. Але з чогось треба було по­чинати. Ви, певно, чули про стихійне сміттєзвалище в кінці вулиці Кірова (поблизу залізничної колії).Упродовж багатьох років меш­канці цієї, а також сусідніх вулиць і провулків зно­сили туди усілякий непотріб. Зрештою, люди самі усвідомили, що не хочуть мати перед носом роз­садник усіляких інфекцій і звернулися до мене по­сприяти у вирішенні цього питання. Торік, напере­додні Великодня, стихійне сміттєзвалище було ліквідоване. Звідти, між іншим, вивезли три «КРА3и» сміття. Спершу були сумніви, що люди знову почнуть зносити туди усілякий мотлох, але, дякува­ти Богу, цього не сталося. Тому, користуючись на­годою, хочу подякувати охтирчанам, що долучили­ся до цієї вкрай необхідної справи.

- Стихійне сміттєзвалище у кінці Кірова - не єди­на болюча проблема вашого округу?

- На жаль, так.Ще одним проблемним питанням залишається підтоплення будинків на Полтавській.Трапляється це, зазвичай, влітку, під час великих злив. З цього приведу до мене не вперше зверта­ються мешканці цієї вулиці. Я, у свою чергу, кілька разів говорила на цю тему із заступником міського голови Григорієм Юрком. Але далі розмов справа наразі не просувається. На сьогодні немає технічних можливостей для того, аби убезпечити мешканців Полтавської від можливих підтоплень.

- А ситуація з маршрутками владналася?

- Ви маєте на увазі те, що маршрутки доїжджали до ТЕЦ, там відстоювалися і по­верталися у зворотному на­прямку?

-Так.

- Наразі це питання знято з порядку денного. Донедавна маршрутки дійсно курсували лише до ТЕЦ, хоча далі ще з кілометр гарної дороги. Нам вдалося домовитися з пе­ревізниками і тепер люди ма­ють можливість доїхати на ро­боту в РЕС та ОУТТ, а пенсіоне­ри,повертаючись з ринку чи лікарні, долають додатковий кілометр як пасажири, а не пішоходи. Але в цьому, наголо­шую, не лише моя заслуга. Дя­кувати треба перевізникам, що пішли назустріч людям.

- У складі депутатського кор­пусу Охтирської міської ради 6 скликання Ви очо­люєте постійну депутатську комісію з питань про­мисловості, підприємництва,транспорту і зв'язку, до складу якої донедавна входили представники різних політичних сил. Але у якийсь момент депута­ти від Партії Регіонів та Сильної України одночас­но прийняли рішення вийти зі складу очолюваної вами комісії.Вам не вдалося порозумітися?

- Як Ви знаєте,рішення нашої комісії не завжди знаходять підтримку у виконувача обов'язків міського голови. Точніше, йдуть у розріз із його політикою. Ще в березні, якщо пам'ятаєте, на роз­гляд сесії виносився проект рішення про запрова­дження в місті так званої соціальної угоди, тобто договору між міською радою і будь-яким підприємцем (підприємством), який зобов'язував останніх щороку відраховувати у міську казну певні суми грошей. Фактично, як на мене, узаконював корупцію.Більше того, контроль за виконанням цього рішення пропонувалося покласти на підпо­рядковані міській раді структури - управління фінансів,управління економіки та інвестиційної політики. У першому варіанті проекту цього рішен­ня було щось на кшталт прейскуранта (хто і скільки повинен платити). Підприємці міста, ознайомив­шись із проектом рішення на офіційному сайті Ох­тирської міської ради, не приховували свого обу­рення. І їх можна зрозуміти. Не мені Вам роз­повідати, як за нинішніх умов доводиться "вижива­ти" дрібним підприємцям, що місяцями, бува, сто­ять без почину і при цьому щомісяця сплачують по­датки та соціальний внесок.

На засіданні комісії, виступаючи перед колега­ми по депутатському корпусу, я сказала, що запровадження у нашому місті соціальної угоди - злочин, якщо хочете. Де,скажіть, таке є - зобов'язати підприємців сплачувати певні суми у міський бюджет?! Більшість колег мене тоді підтримали, бо розуміли: підприємці - на межі виживан­ня, а збільшення фінансового навантаження у разі підписан­ня цієї угоди змусить їх або вза­галі припинити підприємницьку діяльність, або працювати в тіні. Словом, рішення щодо запро­вадження соціальної угоди було знято з розгляду.

Резонансними були також проекти рішень про підвищення ставок єдиного податку та про заборону торгівлі тютюновими виробами та алкогольними на­поями в малих архітектурних формах, а також обмеження їх реалізації в нічний час, які теж"зарубала" наша комісія. Після того у комісії почалися проблеми,створені, як на мене, штучно. Були спроби її ліквідувати, зробити нелегітимною,вивівши звідти представників Партії Регіонів та Сильної України. На два місяці робота комісії була паралізована. І лише завдяки колегам-депутатам від"Батьківщини" комісію було збе­режено.

- Хто, окрім Вас,наразі входить до складу постійної депутатської комісії з питань промисло­вості,підприємництва, транспорту і зв'язку?

- Наразі у складі комісії працює п'ять депутатів: я, як її голова, Володимир Лисенко (залишився з попереднього складу), Олексій Гопко, Костянтин Глущенко та Олександр Лябах. До прийняття рішень, як завжди, підходимо відповідально та ви­важено. Так працюватимемо і надалі.

Від себе хочеться додати лише одне: можна було б зробити більше, якби тільки не заважали!

Підготував Ігор Івахненко