З цією дівчиною ми познайомилися випадково: невисока, зодягнена в робоче вбрання блондинка старанно фарбувала металічні двері під'їзду. Як з'ясувалося, звати її Альона Швець, їй 19 років і працює вона у приватному підприємстві "СІБ" (колишній ЖЕК №3 на Дачному). Здавалося б, нічого особливого. Але у біографії дівчини є принаймні одна важлива і дра­матична деталь: Аліна - сирота при живих батьках, або, як це нази­вається офіційно, дитина, позбавлена батьківського піклування.

Як же таке могло статися? Свою історію Аліна розповіла небага­тослівно:

"Мою маму позбавили батьківських прав, а батько живе далеко і з нами не родичається. Я закінчила 9 класів у своєму рідному селі Журавному, в яко­му й досі прописана.Потім - 11 класів у Хухрі, де жила у сестри. Навчалася в Охтирському професійному ліцеї і здо­була там спеціальності маляра, штука­тура, плиточника та облицювальника. За допомогою директора профліцею та нашого майстра з виробничого на­вчання мені саме як сироті пощастило влаштуватися на роботу.Працюю я вже приблизно півтора місяці".

А як у неї з житлом? Виявляється, не дуже! Тобто, не входячи у надмірні по­дробиці, зараз у місті їй є де жити, але жодних юридичних прав на це помеш­кання дівчина не має.її ж колишня батьківська хата у Журавному згоріла.

Така-от не надто весела історія... Втім, ми не даремно акцентували ува­гу саме на житловому питанні. Адже відносно недавно у вітчизняне законо­давство внесено зміни,здавалося б, покликані допомогти саме таким обділеним долею дітям. Маємо на увазі, насамперед, Закон України "Про внесення змін до деяких законодав­чих актів України щодо захисту житло­вих прав дітей-сиріт та дітей, позбав­лених батьківського піклування, а та­кож осіб з їх числа" (№2394-VI).

Закон вносить зміни до Житлового кодексу Української РСР, зокрема, до­повнює частиною другою статтю 39. Як зазначено у тексті документу, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, а також особи з їх числа бе­руться відповідними органами місцевого самоврядування на облік грома­дян, які потребують поліпшення житло­вих умов, за місцем їх походження або проживання до влаштування в сім'ї громадян, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

У Законі України "Про охорону ди­тинства" частина четверта статті 25 має таку редакцію: "Держава забезпе­чує дітям-сиротам та дітям, позбавле­ним батьківського піклування, а також особам з їх числа, які до передачі під опіку чи піклування, влаштування в ди­тячі будинки сімейного типу, прийомні сім'ї,заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклуван­ня, мали впорядковане житло, що зберігалося за ними, вселення їх у ці приміщення і повернення їм майна, що знаходилося в цих приміщеннях на день передачі дітей під опіку чи піклу­вання, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім'ї, закла­ди для дітей-сиріт та дітей, позбавле­них батьківського піклування".

У Законі України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціаль­ного захисту дітей-сиріт та дітей, поз­бавлених батьківського піклування", зокрема,нова редакція статті 32. Так, у частині першій та другій зазначено: "За дітьми-сиротами та дітьми, поз­бавленими батьківського піклування, а також особами з їх числа зберігається право на житло, в якому вони проживали з батьками, рідними до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей,позбавлених батьківського піклування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також Закон України "Про охорону дитинства" доповнено новою части­ною такого змісту: "Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які до передачі під опіку чи піклування, влаштування в дитячі будинки сімей­ного типу, прийомні сім'ї, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не мали впорядкованого житла або вселення яких у приміщення, що зберігалося за ними, неможливе внаслідок його зни­щення чи пошкодження або з інших поважних причин, що унеможливлю­ють проживання там цих дітей, забез­печуються позачергово впорядкова­ним житлом за місцем їх походження або проживання до влаштування в сім'ї громадян, відповідні заклади в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України" (це, власне, і є ви­падок Альони Швець).

Тобто, що робити,теоретично ясно. А за практичними реко­мендаціями ми звернулися до Охтирської райдержадміністрації (нагадаємо, наша героїня прописана на території району).Роз'яснення з цього приводу нам надав виконуючий обов'язки начальника районної служ­би у справах дітей Вадим Сущенко:

- Альона Швець дійсно перебувала в нас на обліку як дитина, позбавлена батьківського піклування. Будинок цієї родини у Журавному справді згорів, втім, формально він їм ніколи й не на­лежав. Що їй робити зараз? Після до­сягнення 18 років вона має право на першочергове отримання житла, але для початку їй слід стати на квартирний облік за місцем реєстрації - у Чернеччинській сільській раді, якій підпоряд­коване Журавне. Також хочу додати, що на сьогодні в районі налічується66 сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 16 до 18років. 3 них 5 мають житло на праві власності, 14 - на праві користу­вання.Наскільки реально забезпечити житлом інших? Важко сказати, оскільки це залежить від умов кожної конкретної територіальної громади.

Воно-то так, але легко здогадатися, що помешкання на Охтирщині в дефіциті. В даній публікації ми акцен­тували увагу на становищі У районі, од­нак не доводиться сумніватися, що у місті вона, скоріше за все, навіть гостріша (по селах хоч "нічийні" хати трапляються).

Що ж до ситуації у державі в цілому, то нещодавно міністр соціальної політики Сергій Тїгіпко повідомив, що займається питанням забезпечення сиріт житлом після закінчення ними школи-інтернату. Про це він написав на своїй сторінці у Facebook. "За зако­нодавством влада має забезпечувати дітей житлом. Реально більшість дітей залишаються без житла. І це часто слу­жить тому, що вони стають або бездом­ними, або злочинцями", - написав Тігіпко.Міністр пояснив, що проблема нелегка для влади, оскільки щороку треба виділяти близько 7-8 тисяч квартир, або хоча б кімнат у гуртожит­ках. "Як швидко ми зможемо вирішити цю проблему - ще сказати не можу. Але я багато займаюся пошуком варіантів рішення. І найближчим ча­сом, думаю, ми будемо багато говори­ти про це", - запевнив Тігіпко. Говорити?! А коли ж тоді діяти?!

Сергій Яковенко