Для початку нагадаємо, що на минулому тижні парламент ухвалив у першому читанні проект закону, яким встановлюється офіційне використання регіональних мов у роботі місцевих органів державної влади при прожи­ванні щонайменше 10% носіїв на територіях, на яких поширена ця мова. За ухвален­ня в першому читанні законопроекту №9073 проголосувало 234 депутата при 226 мінімально необхідних.

Законопроектом передба­чається, що в контексті Європейської хартії регіональних мов або мов меншин заходи, спрямовані на використання таких в Україні, вживаються до 18мов: російської, білоруської, бол­гарської, вірменської, гагаузької, ідиш,кримськотатарської, молдавсь­кої, німецької, новогрецької, польсь­кої, ромської(циганської), румунсь­кої, словацької, угорської, русинсь­кої, караїмської та кримчацької.

Відповідно до законопроекту, в ок­ремих випадках за рішенням місце­вої ради такі заходи можуть вживати до мови, регіональна мовна група якої становить менше за 10%насе­лення відповідної території. Передба­чається, що регіональна мова або мо­ва меншини використовується на відповідній території в роботі місце­вих органів держвлади, місцевого са­моврядування, застосовується і вив­чається в державних і комунальних навчальних закладах, а також вико­ристовується в інших сферах суспільного життя в межах і порядку, визначених законопроектом. Доку­мент передбачає, що акти вищих ор­ганів держвлади ухвалюються ук­раїнською та офіційно публікуються державною, російською та іншими регіональними мовами або мовами меншин.

Рада також має намір встановити, що відомості про власника паспорта або документа, який його замінює, вносяться українською мовою і однією з регіональних мов або мов меншин. Відповідно до законопроек­ту, потреба громадян у мові навчання визначається в обов'язковому по­рядку за заявами учнів або їх батьків при вступі до державних і комуналь­них навчальних закладів. Водночас передбачається, що навчальні закла­ди створюють окремі класи, групи, в яких навчання ведеться іншою мо­вою, ніж у навчальному закладі в цілому, за умови наявності достатньої кількості відповідних заяв про мову навчання. Тести для зовнішнього оцінювання якості освіти складають­ся українською, але за бажанням абітурієнта можуть видаватися і в пе­рекладі регіональною мовою або мо­вою меншини (крім української мови та літератури).

Ініціатори законопроекту - депутати з фракції Партії регіонів Вадим Колесніченко та Сергій Ківалов. Нага­даємо, ще 24 травня парламент роз­глядав законопроект №9073, але так і не поставив його на голосування. Засідання було закрито через бійку між депутатами: опозиція прорвалася до президії, щоб перешкодити ухва­ленню законопроекту.

У зв'язку з цим ми вирішили поцікавитися як ставляться до згада­ного законопроекту депутати нашої міської ради різних поглядів та партійної належності, а також "ря­дові"охтирчани. Також ми задали на­шим шановним співрозмовникам пи­тання: як вплине остаточне ухвалення мовного закону на життя в Охтирці (на нього відповіли не всі)?

Відповіді на питання надаємо мо­вами оригіналу.

Валерий Бабич, депутат горсовета, Партия регионов:

- На ситуацию в Ахтырке это не по­влияет никак, а государственный язык в стране должен быть один! Точ­но так же как один флаг, один гимн. Разговаривать же можно хоть на двухстах языках. В крайнем случае, можно обратиться к адвокату и пере­водчику, как это делается во всех цивилизованных странах.

Віктор Гаранжа, депутат міськради, "Фронт змін":

- Прийняття цього закону здатне підвищити "температуру" політичного протистояння не лише в Охтирці, а й по всій Україні. В державі має бути одна державна мова.Хоча б заради єдності цієї держави!

Олексій Гопко, депутат міськради, «Батьківщина»:

- Вважаю, мовна ситуація в Україні зараз ідеальна. Державна мова ук­раїнська, а люди говорять між собою так, як їм зручно. А ще я прекрасно пам'ятаю, як довго переходили на українську мову (зокрема, у діловодстві) наші силовики - армія, міліція. Ще один приклад - Харків. У період мого навчання там (1986-1992 роки) місто було абсолютно російськомовним. Зараз же навіть там у навчальних за­кладах частково навчання ведеться українською! Тобто, за 20 років неза­лежності люди встигли звикнути і адаптуватися до української мови. Тож навіщо зараз потрібен відкат на­зад у вигляді цього законопроекту? Він недоцільний! Охтирка ж як була, так і залишиться суржикомовною.

Володимир Лисенко, депутат міськради, «Батьківщина»:

- Пам'ятаєте, за рахунок чого Кучма свого часу став президентом? Пра­вильно, завдяки гаслам про дво­мовність! І що після цього зробив для України Кучма? Скільки можна розігрувати все ту ж саму затерту політичну карту!

Аби в читачів не склалося враження про нашу уперед­женість (мовляв, депутатів від опозиції чомусь більше!), заува­жимо: ми цікавилися думкою з цього приводу ще як мінімум двох провладних народних обранців, але ті ввічли­во відмовилися давати коментарі. Чо­му? Судячи з їх слів, щоб уникнути можливих конфліктів, у тому числі, з партійним керівництвом.

А що ж думають про "гаряче" мовне питання наші земляки без мандатів? Надамо слово їм.

Артем Володарский,предпринима­тель:

- Если этот законопроект будет при­нят, я и моя жена Юлия принципиаль­но полностью перейдем на украин­ский язык, по крайней мере, в обще­нии с государственными чиновника­ми! Очевидно, что в защите у нас нуж­дается именно украинский язык. А в упомянутом законе заинтересованы те, кто не хочет говорить по-украин­ски,особенно среди депутатов и дру­гих власть имущих.

Наталья Пищик, студентка:

- Вообще, мы с детства привыкли к этой самой "двомовності", и это дает нам возможность получать больше информации: читать русские книги и смотреть русскоязычные программы. Это, конечно, хорошо, но, тем не ме­нее, я бы не хотела, чтобы русский язык стал государственным. Я сама училась в украиноязычной школе, да и дома у меня поют по праздникам ук­раинские песни.Было бы ужасно, ес­ли бы все это пропало для следующих поколений. А для страны в целом, эта политика не показывает её с хорошей стороны. Это делает её поводом для насмешек. Что уж говорить о "замеча­тельном" украинском некоторых чи­новников! Это всё очень резонируете недавним желанием видеть "Неза­лежну Украшу" и добиться уважения со стороны Европы.

Вероника Сотникова,музыкальный педагог:

- Я за этот закон,поскольку у меня много претензий к нынешней языко­вой ситуации. Например, у нас рус­скоязычная семья и моим детям труд­но учиться на украинском. А набор в русские классы сейчас очень затруд­нен! Что касается Ахтырки и вообще Сумской области, то не думаю, что русский язык получит здесь офици­альный статус, а вот, к примеру, на Харьковщине это вполне возможно.

Віталій Тронь, фрилансер, гро­мадський діяч:

- Це вже закономірність: при на­ближенні виборів витягаються краплені карти. Сьогодні ми обговорюємо мовне питання, завтра будемо гово­рити про федеративний устрій країни, післязавтра вигадають ще якусь про­блему і будуть переконувати нас, що вона надзвичайно важлива. Я з великою повагою ставлюся до культури будь-якого народу, але саме цей за­конопроект №9073 виглядає тільки незграбною спробою підняти рейтинг окремим політичним силами. Жодної турботи про нацменшини тут не вид­но. Більше того, за словами експертів, законопроект розхитує систему вітчизняного діловодства і не дає відповіді на питання, із яких джерел буде оплачуватися робота перекла­дачів. Тобто, найімовірніше, за всі ці нововведення заплатимо знову ми, виборці. Але особисто я після такого скандалу із цим законопроектом став ще більше любити все українське.

Александр Турченко, программист.

- Думаю, ничего плохого не случит­ся, если русский станет даже и вто­рым государственным. Тогда бы, воз­можно,наш премьер-министр вместо того, чтобы мучиться с украинским, говорил бы по-русски и больше зани­мался делом! А вот насчет предостав­ления официального статуса тому же венгерскому языку у меня есть со­мнения.

Тетяна Шевчук, фахівець з фінансів:

- Я ознайомилася з цим законопро­ектом і ставлюся до нього скоріше не­гативно. Адже внаслідок його впрова­дження може обмежитися сфера ви­користання української мови. А в Ох­тирці навряд чи щось поміняється.

Звичайно, автор цього ма­теріалу теж має власну дум­ку, але оприлюднювати її зараз не буде - просто з міркувань об'єктивності. Однак я згоден з дум­кою одного з українських політологів, який зауважив: "Мовне питання потрібно спокійно обговорювати в експертному середовищі і намагати­ся знайти компромісне рішення. Але аж ніяк не можна цього робити в пар­ламенті незадовго до виборів!" А я б іще додав, що намагання проштовх­нути подібні закони фактично силою, всупереч волі як мінімум половини населення країни, може закінчитися великими неприємностями для дер­жави в цілому.

Підготував Сергій Яковенко