"Останній дзвоник" - одна з найбільш хвилюючих миттєвостей шкільного життя. Є в ньому щось ностальгічне. І не тільки тому, що випускники цього дня фактично прощаються з рідним навчаль­ним закладом (звичайно, попереду в них ще іспити та випускний вечір, але вони теж минуть ду­же швидко!). Саме на "Останній дзвоник" дівчата практично єдиний раз на рік одягають парадну шкільну форму радянського зразка і це виглядає цілком доречно, бо відповідає світлій,зворуш­ливій і трішки сумній атмосфері цього свята.

Все сказане вище у повній мірі стосується і "дзво­ників", що відбулися 3 травня (незвично рано у зв'язку з підготовкою до футбольного Євро-2012) у школах нашого міста, зокрема в одній з найбільших з них - ЗОШ №5, де побував автор цих рядків. Тут перед школярами та іншими учасниками свята виступили його почесні гості - на­чальник міського управління праці та соціального захисту на­селення К.О.Сідельник, методист міськвідділу освіти Н.В.Душкова, представник міської ветеранської організації, в недале­кому минулому багаторічний директор школи Л.О.Полякова.

Справжнім виплеском позитивних емоцій зустріли учні вис­туп нинішнього керівника освітнього закладу Г.Г.Шишкової. Га­лина Григорівна підкреслила, що ЗОШ №5 занесена до списку кращих шкіл області у плані сприяння здоров'ю дітей. Що ж, принаймні,фізкультурно-спортивні досягнення її учнів дійсно справляють враження! Чимало з них за останній час виграва­ли змагання обласного та міського рівня. Зокрема це сто­сується футбольних команд хлопців старшого та молодшого віку. Перші з них,нинішні випускники, вручили молодшим "ко­легам" символічну переможну естафету - спортивну форму. Втім, не відставали від хлопців і дівчата: на"дзвонику" отри­мали нагороди за блискучі виступи юні футболістки (команда з футзалу), волейболістки, баскетболістки, легкоатлетки. Таке розмаїття спортивних талантів справді побачиш далеко не скрізь!

Що ж до самого"Останнього дзвоника", то цей саме той ви­падок, коли краще раз побачити, ніж сто разів почути (або прочитати!). Звучали схвильовані слова першої вчительки, класного керівника, самих випускників та їхніх батьків. Відкружляв випускний вальс, який закінчився випусканням в небо голубів. Звичайно ж, один з майбутніх абітурієнтів проніс на своєму плечі по колу маленьку першокласницю з тим са­мим символічним дзвоником. Проте головними були не всі ці атрибути свята, а сама його атмосфера, яка, впевнений, не за­лишила байдужим нікого.

Безпосередньо після "дзвоника" ми взяли бліц-інтерв'ю у ди­ректора ЗОШ № 5 Г.Шишкової:

- Чи не завадило таке незвично раннє закінчення навчально­го року виконанню шкільної програми?

- Ні, оскільки про це нас попередили заздалегідь. Тож викона­ти програму ми встигли.

- Скільки випускників цього року у вашій школі?

- 77, з них 4 - потенційні медалісти.

До речі, за даними міськвідділу освіти загалом по Охтирці школу цього року закінчують 469 хлопців та дівчат, з яких 26 є претендентами на золоті та срібні медалі.

Немає сумнівів,що переважна більшість нинішніх випу­скників успішно вступлять до вищих навчальних за­кладів, а потім і закінчать їх. А от що з ними буде далі? Адже молодіжне безробіття в Україні, як відомо, зашкалює. І вирішення цієї проблеми залежить як від самої молоді (потрібно обирати майбутню професію, рахуючись із ситуацією на ринку праці), так і від старших поколінь. Особливо тих їхніх представ­ників, що зараз при владі!

Сергій Яковенко