Депутат Охтирської міської ради Андрій Неофітний переконаний, що у депу­татській діяльності, як і в медицині, голо­вне - не нашкодити.

Андрій Неофітний народився у Охтирці 21 червня 1965 року. Лікар-уролог, працює в урологічному відділенні Охтирської ЦРЛ. 2010-го був обраний депутатом міськради - за спи­сками політичної партії ВО "Батьківщина". Член постійної депутатської комісії з питань гуманітарної політики та соціального захисту. Одружений,має-сина. Захоплення - овочівництво.

- Якими принципами Ви керуєтеся у своїй депу­татській діяльності?

- Насамперед дозвольте подякувати газеті "Город А" за можливість бути почутим земляками. Я не пер­ший, хто звітує перед своїми виборцями на шпаль­тах вашого часопису, і не перший, хто скаже, що обіцяного покращення життя переважна більшість людей досі не відчувають.

Фахова специфіка робить мене публічною люди­ною, а депутатство - обличчям політичної сили, яку я представляю у міській раді. Про політику, як ви знаєте, може говорити кожен, а от творити її, на превеликий жаль, одиниці. Політика - особлива форма вираження суспільного життя, вона тор­кається майже усіх членів суспільства. Тому в політиці, як і у своїй професійній діяльності, на пер­шому місці для мене завжди була і залишається лю­дина, її життя. Я переконаний, що в депутатській діяльності, як і в медицині, головне - не нашкодити: людині, громаді,суспільству.

- Вам це вдається? У політиці, принаймні.

- Вважаю, що так.Як представник територіальної громади, що довірила мені захищати свої інтереси у міськраді, намагаюся діяти у рамках чинного зако­нодавства. До прийняття будь-яких рішень підходжу виважено, слідкую, щоб не порушувалися консти­туційні права громадян. У жовтні 2010-го я вперше став депутатом, тому у політиці,можна сказати, но­вачок. Але це мене нітрохи не засмучує, адже я постійно вдосконалюю свій професійний рівень, на­магаюся бути в курсі законодавчих ініціатив - на місцевому, обласному і, зрештою, всеукраїнському рівнях, багато читаю, зустрічаюся з людьми. Я відкритий для спілкування зі своїми виборцями.

- Із якими запитаннями (проблемами, побажан­нями) до Вас, як до депутата міської ради,зверта­ються ваші виборці, охтирчани?

- Найчастіше,ясна річ, звертаються за медичною допомогою, оскільки знають мене як лікаря-уролога. Чимало звернень стосуються безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецепта­ми лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захво­рювань; жалюгідного стану наших доріг, відсутності освітлення на окремих вулицях. Звертаються й з по­бутовими питаннями, як то посприяти у вирубці аварійних дерев тощо. В окрему групу я би виділив звернення соціального характеру. Приємно, що більшість з них вдавалося оперативно вирішувати. За це хочеться окремо подякувати начальнику міського управління праці та соціального захисту населення Катерині Олександрівні Сідельник. Але в той же час не можу не сказати про те, що більшість охтирчан розчаровані діями влади. У їхніх словах відчуваються нотки зневіри,невпевненості у завт­рашньому дні.

- Із чим це пов'язано, як гадаєте?

- Як я вже казав,головним об'єктом уваги для кожного депутата має стати людина, адже будь-яка влада напряму залежить від підтримки тих, на кого вона спрямована. Ось чому влада завжди повинна працювати на людину. Волевиявлення народу має бути основною складовою влади. Переконаний, що держава буде по-справжньому демократичною ли­ше тоді, коли ця демократія торкатиметься усіх ас­пектів суспільного життя. Діалог і партнерство є оз­наками демократичної влади. Але в Охтирці, як це не прикро, сьогодні переважає тоталітаризм.

- Що Ви маєте на увазі?

- Верховною Радою досі не призначені позачер­гові вибори Охтирського міського голови (Олег Касьяненко,що переміг на виборах у жовтні 2010-го, ще у квітні того року залишив пост мера за власним бажанням, - прим. авт.). Обов'язки міського голови тимчасово виконує секретар міської ради Олек­сандр Цілуйко. А це означає, що нікому буде відповідати за ті рішення, які сьогодні приймаються. Скажіть, хто понесе відповідальність за закриття сьомої школи, дитячо-юнацького центру, шкірвен та туберкульозного стаціонарів, переведення шкірвендиспансеру у приміщення стоматологічної поліклініки. І це далеко не увесь перелік "досягнень"місцевої влади...

- Але ж Ви, як депутат, теж є представником цієї влади, відтак відповідальність за прийняті рішення частково лежить і на Вас.

- Звичайно. Але більшість депутатів, на превели­кий жаль, за ті чи інші рішення голосують так,як їм скажуть у кабінеті виконуючого обов'язки міського голови. А нас,незгодних, - меншість. Відтак важко впливати на хід подій у сесійній залі під час пленар­них засідань. Більше того, аби прийняти сумнівне рішення,застосовуються усі можливі методи - від повторного голосування (коли піднятої кількості рук не достатньо) до посилань на регламент тощо. Та найбільше обурює зневажливе ставлення до депу­татів, які у сесійній залі наважуються висловити свою думку, а ще - до окремих депутатів Сумської обласної ради, чим порушуються норми Закону Ук­раїни "Про статус депутатів місцевих рад".

- Як же за таких умов працювати?

- Найдієвіший механізм - депутатські запити. При­кро, що на жодній із сесій на ці запити не були надані відповіді.

- Сьогодні багато розмов точиться навколо Кон­цепції стратегії соціально-економічного розвитку Сумської області із промовистою назвою "Нова Сумщина - 2015". Як гадаєте, чи вдасться до 2015 року втілити у життя основні засади цього докумен­ту?

- Очікуваний результат від реалізації положень Концепції - "збалансована, економічно успішна, комфортна та безпечна для життя прикордонна об­ласть України, яка має модернізовану, конкурентноспроможну економіку та облаштовану інфраст­руктуру життєвого простору, досягла належного рівня економічної самодостатності, є ініціатором створення нового макрорегіону в державі". Запи­таєте: а що в цьому напрямку зроблено в нашому місті? Зупинюсь лише на деяких моментах Кон­цепції,як на мене, важливих.

У документі,зокрема, йдеться про "створення гідних умов для проживання громадян,соціального та економічного середовища". І це в той час, коли над охтирчанами нависла страшенна екологічна не­безпека, адже на територїї Охтирського Управління бурових робіт найближчим часом планують запусти­ти лінію з відмивання радіоактивних труб, які звози­тимуться туди з усієї України. А хто ж подбає про здо­ров'я людей, адже онкологічний мікроклімату місті - не найкращий. Невже охтирчани приречені.

Ще одна цитата з Концепції: "Тактичним завдан­ням соціально-економічного розвитку Сумської об­ласті мають стати підвищення ефективності діяль­ності підприємств,покращення умов використання природних ресурсів, зростання якості людських ре­сурсів,підвищення якості життя регіону". Скажіть, чому за останні два роки ніхто з керівників нині діючих великих підприємств жодного разу не звіту­вав перед громадою. Люди не володіють ситуацією. І не помічають покращення "якості життя регіону".

На окрему вагу заслуговує ось це положення Концепції: "Сприяння розвитку інженерно-транспортної інфраструктури нафтогазовидобувних тери­торій". Натомість нафтогазовидобувна галузь Охтирщини зазнала краху, люди поповнили ряди без­робітних.

І остання цитата -найважливіша для мене, як лікаря: "Створення умов для надання якісної медичної допомоги населенню незалежно від місця про­живання, впровадження сучасних організаційних механізмів управління охороною здоров'я". Так, тут є певний позитив - добудова нового корпусу лікарні. Але це - державна програма.

- Останні кілька тижнів охтирчани тільки й обго­ворюють рішення про закриття туберкульозного стаціонару в Охтирці. Цікаво, якою є ваша думка з цього приводу - як депутата,лікаря? Чи відчуваєте ви на собі відповідальність за такий крок?

- Відповідальність за закриття туберкульозного стаціонару взяв на себе в.о. міського голови. Особисто я не голосував за це рішення, адже позитив у такому кроці може вбачати лише неосвічена, дале­ка від проблеми людина. Донедавна хворі на сухоти городяни перебували у спеціально відведеному місці. У тих пацієнтів, що опинилися у скрутних життєвих обставинах, був дах над головою, їжа. Лю­ди з хронічною невиліковною формою туберкульозу доживали віку та помирали у стаціонарі. Більше то­го, за 20 років функціонування відділення жодного випадку захворювання на туберкульоз серед лю­дей, що жили поруч із закладом, дітей та підлітків не було зареєстровано. Це офіційні дані.

Тубстаціонар закрили. Куди тепер йти тим, хто після 3-місячного лікування в обласному протитуберкульозному відділенні (куди направляють людей з вперше діагностованим туберкульозом) повер­неться в Охтирку? У тубдиспансер, що на Леніна? А тепер уявіть: хворі на сухоти добираються туди гро­мадським транспортом. Поряд -дитяча поліклініка, військкомат, кілька багатоповерхівок. Словом, місце масового скупчення людей. Ризик захворіти на сухоти зростає в багато разів. Про гуманне став­лення до хворих я взагалі мовчу. А тепер скажіть, де хворі на туберкульоз, що помирають від легенево-серцевої недостатності або легеневих кровотеч, бу­дуть отримувати медичну допомогу? У терапевтич­ному, інфекційному або хірургічному відділеннях, ку­ди інші пацієнти прийшли з одними хворобами, а підуть - з туберкульозом. І це тоді, коли в Україні ого­лошена епідемія туберкульозу, коли держава усіля­кими способами намагається її подолати, а ми в Ох­тирці "сприяємо" розповсюдженню палички Коха. Проте крапку у цій історії ставити зарано. Наразі у ситуації розбираються фахівці Міністерства охорони здоров'я.

- Кілька слів -замість післямови...

- Будь-яка влада,будь-який керівник повинен чітко ставити перед собою мету, знати, що хоче от­римати в кінцевому результаті, шукати шляхи, аби цього досягти. Для цього має бути план - поточний, перспективний, стратегічний. Натомість маємо піар на ялинках,лавочках, масових святкуваннях. Так, це теж потрібно, але треба виділити пріоритети. По­ки що цього немає, тому і маємо те, що маємо - сло­во розходиться з ділом.

Як депутат, і надалі допомагатиму людям, захи­щатиму конституційні права та інтереси своїх виборців.

Ігор Івахненко