Депутат міської ради Лисенко Володимир Іванович. Балотувався по мажоритарному виборчому округу №12 від партії "Батьківщина". Народився 1967 року в Охтирці. У 1988-му закінчив військове училище і 5 років служив у радянській та російській арміях. Потім перейшов до лав Збройних Сил України, звідки невдовзі звільнився в зв'язку зі скороченням. Має військову спеціальність "начальник продовольчої служби військової частини". 3 1994 року спільно з дружиною Мирославою Василівною займається підприємницькою діяльністю саме у сфері продовольчих товарів. Принципово ніколи не займався бізнесом, пов'язаним з нафтопродуктами,металобрухтом та лісом, оскільки вважає його брудним. Виховує трьох дітей.Старша донька, Ганна, також є приватним підприємцем. Молодша, Інна, школярка.Син Іван - першокласник. Хобі - активний відпочинок (взимку - лижі та ковзани,влітку - пляжний волейбол).
- Отже, заради чого Ви пішли в депутати?
- Почну трохи здалеку. У вашій газеті недавно вийшов матеріал під назвою "Рік втрачених можливостей". А я б сказав, що останні два десятиліття для Охтирки - 20 років втрачених можливостей. Наведу аргументи: ще у 90-ті роки тодішній міський голова О.Г. Нестеренко закликав до приватизації провідних промислових підприємств міста - хлібозаводу, "Нафтопроммашу" тощо. Мовляв, прийдуть нові ефективні власники, які забезпечать і нові робочі місця, і стабільне надходження податків. Що з цього вийшло, ми всі знаємо. Тож 2002 року я виступив проти мера-"приватизатора" та його команди на боці опозиційного на той час кандидата в міські голови. На жаль, новий мер теж не виправдала сподівань виборців (земельні оборудки тощо). Через це я став одним з членів ініціативної групи з дострокового припинення її повноважень. Але на момент початку збору підписів із 32-х членів групи залишилося тільки 9: решта розбіглися. Тож зібрати понад 4 тисячі необхідних підписів було практично нереально. 2006-го я вперше балотувався до міськради, тоді за партійним списком, але невдало. Друга ж спроба у 2010 році виявилася успішною.
- Тобто Ви хочете повернути розвиток міста у правильне русло?
- Принаймні докласти для цього зусиль! Взагалі, прийшов час не тільки критикувати, а й брати на себе хоча б частину відповідальності за стан справ у місті.
- В чому, на Ваш погляд, полягають обов'язки депутата перед громадою?
Головний обов'язок депутата - просто бути чесною та порядною людиною. Якщо ці якості є,то досвід і необхідні знання з часом прийдуть. А от чого точно не повинен робити депутат, так це перед виборами підкуповувати людей дешевою гречкою чи горілкою, напоказ підвозити на вулиці бабусь, самотужки лазити на стовпа, щоб поміняти лампочку (такі прецеденти в нас були). Це - дешевий піар. Також, на мою думку, неприпустиме так зване "капіталістичне змагання" між депутатами в плані благодійності. Якщо вже кортить бути благодійником, то чому тільки перед виборами або в депутатському статусі?! До того ж, це нечесно по відношенню до небагатих депутатів, які не можуть собі дозволити широкі жести.
- Які конкретні справи Вам вдалося зробити як депутату?
- Невдовзі після обрання ми разом з колегою Олександром Слізченком виступили проти надання тоді новообраному меру О.В. Касьяненку премії "за високі досягнення в праці". Тоді більшість депутатів нас не зрозуміли. І що ж? За якихось кілька місяців він пішов з посади: от вам і високі досягнення! Краще б ті гроші потратили на вуличні лавочки! До речі, про лавочки. У квітні минулого року я запропонував усім депутатам-підприємцям (а таких у нас щонайменше 25 із 40!)зробити місту по подарунку у вигляді лавочки. Першими це зробили ми з Олегом Москаленком, встановивши за свій рахунок лавки біля краєзнавчого музею. Якщо це когось цікавить, вартість однієї лавочки склала 1300 гривень.
- Як працюєте у складі власно? фракції та профільної комісії міськради?
- До фракції"Батьківщини" входять 11 депутатів. Всі важливі питання ми спочатку обговорюємо на засіданнях фракції, а вже потім спільно виносимо на сесії.Наприклад, так нам вдалося провести рішення про впорядкування стихійної торгівлі, зокрема, по вулиці Батюка. Також я працюю у складі комісії з питань промисловості, транспорту та підприємницької діяльності. Це близьке до мого роду діяльності. Нещодавно ми прийняли рішення про ставку єдиного податку,затвердивши середнє її значення. Вважаю це справедливим. Загалом, податки мають бути однаковими для всіх. У нас же часто тим, хто платить податки, їх подвоюють, а ті, хто не платить, спокійно і безкарно вилежуються десь на Карибах!
- А як щодо роботи на окрузі?
- Мій округ є найбільшим у місті за кількістю виборців (2500 чоловік). Це район навколо школи№3, в основному приватний сектор. Питань, які потрібно вирішувати, там,звичайно, вистачає. Взяти хоча б грейдерування вулиць, їх освітлення,спилювання старих дерев. Однак очевидно, що все це, по суті, загальноміські питання. Тож і вирішувати їх слід у міських масштабах, тобто в рамках відповідних програм. Такі програми в нас діють. Особисто я намагаюся контролювати їх виконання в межах свого виборчого округу. Наприклад, торік вдалося досягти прогресу в освітленні вулиць Ювілейної та Московської,провулку Пархоменка. Те ж стосується спилювання дерев тощо.
- Як ставитеся до таких непопулярних рішень, як закриття школи №7 і туберкульозного диспансеру?
- Обидва ці рішення я підтримав. Щодо школи, необхідність її закриття була економічною: при малій кількості дітей громада надто багато витрачала на утримання цього приміщення. Звичайно, школярі продовжили навчання (а вчителі - роботу) в інших навчальних закладах. Що ж до приміщення колишньої школи, то переконаний - там не будуть торгувати будматеріалами. А от, приміром, новий дитячий садок, який місту потрібний, там відкрити доцільно! Стосовно ж закриття тубдиспансеру, я просто довірився думці фахівців-медиків - моєї колеги по фракції О. Руднікової, П. Збаражського, Т. Щербини.
- Чого із запланованого не вдалося досягти?
- В принципі,такого не пригадую. Хоча є один цікавий нюанс. Коли рада нинішнього скликання тільки починала роботу, 25 (!) із 40 депутатів висловили бажання працювати у комісії із земельних питань. В результаті зараз до її складу входить лише один представник опозиції (В.А. Мандич з "Фронту змін"), зате двоє з трьох комуністів. Такий-от своєрідний "патріотизм"у намаганні бути поближче до цінного ресурсу!
- Нарешті, що плануєте робити надалі?
- На моєму окрузі, як і по місту в цілому, дуже гострою залишається проблема вивозу сміття з приватного сектору. Тож потрібно обладнати там спеціальні майданчики для складування відходів. Далі, мені необхідні хоча б 5 енергійних помічників на громадських засадах (фактично - квартальних уповноважених). Поки що їх лише двоє, причому це літні люди. По мірі сил я допомагаю (і допомагатиму!) у відродженні соборного комплексу православної церкви Київського Патріархату на місці колишнього Свято-Успенського собору. Прикро, але факт: зараз церковну громаду змушують платити за оренду земельної ділянки як звичайну комерційну організацію. Між тим, церкви іншого патріархату за оренду куди більших ділянок платять лише символічні кошти. І де тут справедливість?! А ще хотілося б, щоб в Охтирці з'явилися нарешті вулиця Михайла Грушевського і пам'ятник Тарасу Шевченку!
Розмову вів Михайло Трофименко
|
�����������