Як відомо, в останні роки держава значно (іноді в багато разів!) підвищила розмір соціальних допомог, насамперед, для молодих мам та сімей з дітьми. Зда­валося б, це прекрасно і до того ж сприяє підвищу­ванню народжуваності. Але як завжди є"але": знахо­дяться батьки, які, можна сказати, роблять на своїх дітлахах бізнес. Тобто, з радістю отримують державні грошенята і витрачають їх... на себе улюблених, про­те аж ніяк не на власних малюків! Як цьому за­побігти?

Про це та інше ми говорили з провідним спеціалістом міського центру соціальних служб для сім'ї,дітей та молоді Оксаною Володи­мирівною Горбонос.

- Отже, ви працюєте з неблагополучними сім'ями?

- Так, це один з напрямків нашої і моєї особисто роботи. Однак відразу важливе зауваження що­до термінології: зараз епітет "неблагополучні" стосовно родин офіційно не вживається, оскільки вважається некоректним. На­томість ми використовуємо термін "сім'ї, які опинилися в складних життєвих обставинах (СЖО)".Тоб­то, сьогодні обставини можуть бути складними, а завтра все може на­лагодитися!

- І скільки таких сімей у нас в Ох­тирці?

- На обліку їх на сьогодні 44 і ви­ховується в них 90 дітей. В тому числі, під соціальним супроводом нашого центру протягом минулого року перебувало 19 родин (40 дітей).

- Як визначити в складних об­ставинах знаходиться та чи інша сім'я чи ні?

- Спочатку ми отримуємо інфор­мацію від суб'єктів соціальної ро­боти (закладів освіти,охорони здоров'я, служби у справах)' дітей, управління праці та соціального захисту населення тощо або ж від громадян міста). Наприклад, якщо діти ходять до навчальних закладів недоглянуті або батьки потрапля­ють до лікарні у стані алкогольного сп'яніння, це вже тривожні знаки. Далі починається етап соціального інспектування, на якому ми спільно з працівниками служби з прав дітей та згаданих вище суб'єктів соціальної роботи відвідуємо такі родини, нама­гаємося визначити причини та ступінь їхніх труднощів. Він може тривати до 10 днів.

- І які ж це причини? Алко­голізм?

- Знаєте, далеко не завжди. Ча­сто трапляються випадки, коли батьки народжують дітей, при цьо­му майже не п'ють, але й працюва­ти і доглядати за малюками теж не хочуть. На отримані "дитячі" гроші вони купують собі різні делікатеси, телевізори і таке інше. Потім ми­нає три роки, народжують ще одну дитину. Одним словом,така собі "піраміда"!

- Як часто справа доходить до позбавлення батьківських прав?

- До таких крайніх за­ходів, як позбавлення прав або вилучення дітей (коли маленькі діти заради їхнього здоров'я перево­дяться до лікарні), ми без нагальної потреби нама­гаємося не вдаватися. Од­нак будемо відверті: трап­ляються практично без­надійні випадки, коли батькам вже неможливо допомогти, а можна лише порятувати дітей(фактич­но від їхніх же батьків!). Втім, це вже компетенція служби у справах дітей, ми ж цим безпосередньо не зай­маємося.

- Добре, а чим тоді займаєтеся?

- Якщо бачимо, що родині ще можна допомогти, пропонуємо їй укласти договір на соціальний супровід.Укладається він. прошу звернути увагу, виключно на доб­ровільних засадах. Аби перекона­ти людей піти на такий крок, часом доводиться докладати чимало зу­силь,проявляти і наполегливість, і тактовність.

- А що це таке -соціальний су­провід?

- Це означає, що протягом 6 місяців ми відвідуємо родину двічі на місяць (а перший місяць - і раз на тиждень!) і надаємо їй цілий комплекс безкоштовних конфіденційних послуг. Послуги ці можуть бути інформаційними, соціально-педагогічними, психо­логічними,економічними, юридич­ними, соціально-медичними тощо.

- Наприклад?

- Важко повірити,але ці люди можуть не знати елементарних ре­чей (як зварити борщ, як доглядати за власною дитиною). Всьому цьо­му їх доводиться вчити. Це-соціально-педагогічні послуги. Ча­сто доводиться виступати в ролі психолога, "умиротворюючи"різні конфліктні ситуації. При цьому ми говоримо не лише з батьками та дітьми,а й з бабусями, кумами, аби досягти потрібного результату. Також ми по можливості сприяємо отриманню нашими підопічними гуманітарної допомоги (по лінії терцентру, Червоного Хреста чи від підприємців-благодійників),безкоштовному відвідуванню їх дітьми культурних заходів, отри­манню ними медичних послуг то­що.

- І от минає півроку?

- Далі починається постпрограмна робота: з цією родиною підтримується зв'язок, ми її відвідуємо мінімум раз на рік. Та й самі ці люди часто приходять до нас за допомогою у вирішенні осо­бистих проблем, отриманні кон­сультацій, діляться своїми турбота­ми і радощами.

- Наскільки ефективним є соціальний супровід?

- Відчуваючи добре до себе ставлення, люди змінюються на краще, я б сказала, піднімаються душею. Наведу лише один при­клад: одна з наших підопічних, мати-одиночка, торік народила вже четверту дитину (до речі, бути ма­терями-одиночками серед певної категорії людей зараз стало "мод­но": при цьому більше платять...).Жила вона в однокімнатній квар­тирі зі своєю мамою та співмеш­канцем. Цей співмешканець, як і, сама жінка, зловживав алкого­лем, бив усіх членів родини.В ре­зультаті діти не ходили до школи та дитсадку, а часом і просто тиняли­ся по смітниках. Ціною великих зу­силь нам вдалося досягти, щоб жінка розсталася зі своїм співмешканцем, перестала зло­вживати алкоголем, її діти зараз відвідують навчальні заклади і цього року ми плануємо відправи­ти їх на оздоровлення до табору "Космос". Звичайно, буває й так, що сім'ї знову потрапляють до складних обставин і нам доводить­ся брати їх під супровід і другий, і третій раз...

- І все ж, чи правильно робить держава, піднімаючи соціальні ви­плати?

- Вважаю, виплати піднімати потрібно, але необхідно також передбачати і відповідальність батьків за належне використання цих коштів. І не лише чисто мо­ральну, а й правову!

Розмову вів Михайло Трофименко