Депутат Охтирської міської ради Гаранжа Віктор Миколайович. Народився 1967 року у селі Довжик Охтирського району. Закінчив Охтирський технікум ме­ханізації(спеціальність - технік-механік) та Міжрегіональну академію управління персоналом(економіка та управління бізнесом). 3 1997 року займається підприємницькою діяльністю.Голова благодійного фонду "За покликом серця". Наприкінці 2010 року обраний депутатом міськради за списком політичної партії "Фронт змін".Одружений, має сина та доньку. Захоплення - спорт (футбол, плавання, лижі,ковзани).

- Отже, почнемо з нашого тра­диційного питання: для чого власне Ви пішли в депутати?

- По-перше, щоб сприяти більш ефективному використанню міських бюджетних коштів. По-друге,заради захисту інтересів підприємців. На­решті я йшов у депутати, аби виріши­ти конкретну проблему: облаштувати теплі туалети у школах №№ 4, 7, 8 та 9. Може,комусь це буде смішно, але мова йде про здоров'я школярів та освітян. Гадаю,батьки мене зро­зуміють.

- З моменту Вашого обрання мину­ло вже більше року. Чого конкретно­го вдалося досягти за цей час?

- Відразу після обрання я публічно проголосив свій принцип: всі депута­ти незалежно від своєї партійної приналежності мають працювати на благо громади. Власне, так я й нама­гаюся робити. При акцентуванні ува­ги на існуючих проблемах, вони по­ступово вирішуються. Візьмемо, наприклад, те ж таки питання туалетів. У 9-й школі туалет в приміщенні вже зроблений, у 8-й будується. Також 31 березня минулого року мною був ви­сунутий проект рішення про заборо­ну стягнення заборгованості за оп­лату житлово-комунальних послуг у наказовому провадженні (без попе­реднього повідомлення боржнику та взаємозвірки заборгованості). Пи­тання зрештою було вирішене. Крім того, люди не раз зверталися до ме­не, наприклад, з питань спилювання старих дерев, освітлення та інших. Вважаю, подібні проблеми потрібно вирішувати системно, тобто в рам­ках спеціальних програм, і такі про­грами в Охтирці на сьогодні є і почи­нають діяти: наприклад, до кінця ро­ку передбачено спиляти близько 180 дерев. Звичайно, я далекий від квітня на засідання бюджетної комісії було винесене питання про закриття школи № 7. Я був катего­рично проти і підготував проект рішення. Згідно з ним і відповідно до ст. 49 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" я запро­понував покласти на депутатів міськради відповідальність за за­криття дошкільних та загально­освітніх навчальних закладів. Суть - в разі закриття депутати припиняють свої повноваження і призначають дострокові вибори.

- І що ж?

- Перший варіант мого проекту відхилили нібито через те, що я непо­вно обгрунтував його у поясню­вальній записці. У повторному про­екті юридичний відділ знайшов технічну помилку, через що він, як і попередній, навіть не був винесений на розгляд сесії. На мій погляд, справжньою причиною цього стала позиція в.o. міського голови О.В.Цілуйка, який контролює депутатську більшість.

- Але можливо закриття школи справді було вимушеним, приміром, з міркувань економії?

- В якості головних причин цього називалися відсутність все того ж теплого санвузла і потреба в ремонті харчоблоку. На це, мовляв, бракува­ло коштів. Та чи так це було на­справді? Ще перед закриттям я у складі бюджетної комісії побував у школі, спілкувався з батьками її учнів. Переконаний: інший вихід був можливий.Наприклад, частину вит­рат (оплату сантехніки та сантехнічних робіт) був готовий взяти на себе депутат О.В. Сугак. Головне ж, у травні на бюджетній комісії я вніс пропозицію направити кошти зі спецфонду міського бюджету в розмірі 150 тисяч гривень на школи №№ 7 і 8. І спочатку цю пропозицію підтримали! Але коли О. Цілуйко дізнався, що це ініціатива Гаранжі, гроші терміново перевели на відділ культури.

- А хіба культурі вони не потрібні?

- Потрібні. Але ж як їх використали! 71 тисяча пішла на проектні роботи по ремонту сцени та глядацької зали центру культури і дозвілля "Кнєжа". Проект проектом,однак коштів на сам ремонт все одно немає! А якби ці гроші направили на школу №7, її можна було б не закривати... Далі -більше. Зараз під загрозою остаточ­ного закриття опинився вже міський центр дитячо-юнацької творчості. Є також наміри перевести його у приміщення ЗОШ № 6, в разі чого самій школі загрожуватиме ліквідація. Мотивування все те ж - приміщення ЦДЮТу потребує ремон­ту, а коштів немає. Але чому б не відремонтувати дитячо-юнацький центр за рахунок грошей, виділених на капітальний ремонт даху міськви­конкому? Адже його капремонт про­водили недавно, 2007 року, тож, на мою думку, цілком вистачило б част­кового ремонту.

- Становище І справді серйозне. Однак у Вас, очевидно, є якісь плани на перспективу...

- Так! По-перше,я вважаю не­обхідним не допустити передачі будівлі колишньої школи № 7 з відділу освіти на баланс управління житлово-комунального господарст­ва з метою її подальшого продажу чи оренди. На мою думку, все ще є мож­ливість відновити там навчальний процес, хоча б у початкових класах або відкрити дитсадок, якого так не вистачає у нашому місті. Адже діючі дитсадки переповнені фактично в 1,5 рази.Прикро, але й це рішення цілком може бути не винесене на сесію... До речі, хоча Сумською об­ласною радою прийнято рішення про будівництво в Охтирці нового дитя­чого садка, чомусь замовчується, що це планується зробити за рахунок місцевого бюджету. Також планую зробити все можливе, щоб ЦДЮТ відновив роботу у старому приміщенні, а у школі № 8 таки був добудований теплий туалет. Звичай­но,вирішуватиму і поточні питання, які виникають буквально щодня. Взагалі, є багато тем, вартих окре­мої розмови. Тож, якщо це цікаво, я завжди відкритий для зустрічей.

- Дякую за змістовну розмову!

Михайло Трофименко