Різке погіршення си­туації з продовольст­вом у світі відкриває нові перспективи для сільського господарст­ва України. На сьо­годні наша країна має більше ніж 34 млн. га орної землі, яка спро­можна нагодувати до200 мільйонів людей, але виробляємо ми продуктів на 100 млн. людей.

У минулому році Україна експортувала близько 6 млн. тонн зерна і вийшла на перше місце у світі по вироб­ництву олії. За даними Держкомстату, загалом від екс­порту зерна і олії українські аграрії в 2010 році заробили близь­ко 6 млрд. доларів.

Експерти підрахували: якщо Україна вкладе в мо­дернізацію сільського гос­подарства 100 млн. гривень, то змо­же суттєво додати до існуючих6 млрд. ще 10-15 млрд. доларів екс­портних надходжень. Ця сума не така вже. й захмарна, враховуючи, що Ук­раїна витратила в рамках програми Євро-2012 близько 90 млрд. гри­вень. Після закінчення чемпіонату державі буде необхідно реалізовува­ти нові проекти і модернізація сільського господарства може стати одним з них.

Керівництво держави уже визна­чило, що в наступному році в АПК бу­де реалізовано ряд проектів з мо­дернізації галузі. Зокрема, як зазна­чив міністр аграрної політики і про­довольства Микола Присяжнюк, "розвиток агропромислового ком­плексу країни неможливий без за­стосування методів логістики, які дозволяють знизити рівень витрат на 20% і скоротити час доставки то­варів на 20-50%. Саме такі наукові досягнення ми плануємо застосову­вати в наступному році". Міністр пла­нує продовжити розвиток п'яти опто­вих ринків сільськогосподарської продукції в найбільших продоволь­чих центрах України- у Київській, Львівській, Донецькій, Харківській та Запорізькій областях.Завдяки цьому аграрії будуть забезпечені си­стемою продовольчої логістики, зок­рема,новими овочесховищами.

У цій ситуації вже зараз необхідно думати проте, як "вписувати" АПК Охтирщини в ці процеси. Якщо в нас бу­де чітке бачення того, що нам треба розвивати і куди направляти нашу продукцію, то ми зможемо стати еко­номічно сильнішими. При цьому нам буде простіше на рівні Києва лобіювати свої інтереси, а, отже, одержувати ресурси, необхідні для розвитку.

Давайте коротко проаналізуємо ситуацію в сільському господарстві нашого краю.

Почну з позитивного.

По-перше, можна цілком упевнено сказати, що Охтирщина має достатньо збалансований АПК. На відміну від багатьох інших регіонів, у цьому році поля нашого району були засіяні різними культурами, а не лише рап­сом та соняшником, які надмірно виснажують грунт. Район практично на 100% забезпечує себе продукта­ми.

Станом на 1 жовтня район зібрав зернових та зернобобових80947 т., що майже в півтора рази більше , ніж у минулому році. Більше на 10%,ніж в 2010 році, засіяно озимих під урожай в 2012 році. На 14,7% ви­росло поголів'я великої рогатої худо­би.

По-друге, неподалік від Охтирки розташовані великі міста(Харків, Полтава, Суми, Бєлгород), які є спо­живачами сільськогосподарської продукції. У нашому районі доміну­ють великі агрофірми, які здатні ви­рощувати значні обсяги продукції на продаж. Я можу назвати деякі з них: ПСП"Комишанське", ЗАТ "Сад", ПрАТ "Райз-Максимко" та інші. Орієнтовна кількість землі у кожного з таких власників складає більше4000 га.

Щоправда, тут є і мінус, оскільки невеликі фермерські господарства, які можуть забезпечити зайнятість великій кількості працівників,у на­шому районі слабкі. Це пов'язано з тим, що аграріям не вистачає мож­ливостей для того, щоб почуватися впевнено. Тому спостерігається про­цес появи великих земельних орен­даторів.

З іншого боку, очевидно, що товар­не виробництво сільськогосподарсь­кої продукції найбільш ефективне у великих господарствах.Тому найго­ловнішим питанням є забезпечення роботою жителів села в умовах, коли укрупнення господарств та їх мо­дернізація зменшить кількість робо­чих місць.

Мінуси

По-перше, у поганому стані дороги між селами, що ускладнює рух між ними, доставку і вивіз продукції. Близько 80% доріг Охтирського рай­ону потребують капітального ремон­ту і, на жаль, ситуація постійно погіршується.

По-друге, надзвичайно погано розвинене зберігання і переробка сільськогосподарської продукції. Тому виробники перебувають у залеж­ності від закупівельників продукції, які диктують свої умови. Сьогодні жителі сіл здають молоко по 2 гривні, а ціна в магазині втричі ви­ща. Соціологічне опитування показа­ло, що люди надзвичайно занепо­коєні відсутністю можливості прода­вати продукцію за нормальною ціною. Це й зрозуміло.

По-третє, агропродукцію не можна збути в регіоні за нормальну ціну, бо відсутній оптовий ринок.

По-четверте, практично знищене тваринництво, оскільки багатьом жителям сіл невигідно утримувати скотину. Великі тваринницькі госпо­дарства просто перестали існувати. У цьому році поголів'я свиней в рай­оні зменшилося на третину.

По-п'яте, як наслідок усіх перера­хованих факторів, сьогодні високе безробіття і сезонна зайнятість у більшості населення субрегіону. Од­на жителька району сказала мені: "Мені зарплати вистачає на 20 днів, а 10 я змушена перебиватися, як зможу." Це не виняток, а правило, що віддзеркалює тяжкі умови життя, в яких опинилися мої земляки.

Як же можна вирішити ці та інші наболілі сільськогосподарські пи­тання регіону?

На мою думку, тут потрібен ком­плексний підхід. Є проблеми,які ми можемо вирішити, використовуючи свої, місцеві ресурси. Безумовно,існують і такі проблеми, для вирішен­ня яких потрібна підтримка Києва. Дуже часто позиція столиці має виз­начальну роль.

Рухатися треба від малого до вели­кого, щоб кожен крок давав додат­кові ресурси в регіональну еко­номіку, що дозволить поступово на­рощувати потенціал.

Що є нашим ресурсом, який може дати швидкий результат? Наше роз­ташування. Вже неодноразово за­значав, що розташування Охтирки на перетині доріг природно може пе­ретворити її у важливий транзитний пункт для туристів.Також воно по­винно зіграти визначальну роль у підйомі нашого сільського господар­ства.

Від Охтирки рукою подати до Пол­тави, Харкова, Сум,Бєлгорода. Напрошується питання: чому 6у в Ох­тирці не створити найбільший опто­вий ринок сільськогосподарської продукції? Якщо ми її виробляємо, то навіщо шукати,як і куди її збути. Чи не краще, щоб до нас їхали з інших регіонів.

Усі їдуть на "Барабашово" до Хар­кова, чому б нам не організувати в Охтирці оптовий ринок з продажу сільгосппродукції. У жодному з на­вколишніх районів нічого подібного немає. Це означає, що, створивши його,ми автоматично станемо цент­ром тяжіння для інших регіонів. Зно­ву ж таки, це робочі місця і мож­ливість для виробників практично на місці продавати свою продукцію за прийнятною ціною.

За оцінками експертів, для того, щоб створити в Охтирці оптовий ри­нок, треба близько 10 млн. гривень. Я переконаний, що такі ресурси можна одержати від держави. Удало­ся ж, врешті-решт, одержати 100 млн. грн. на завершення будівництва лікарні. Чому ж не вий­де в цьому випадку? Це лише питання правильної організації лобістської роботи в Києві. Крім то­го, таку суму можна пошукати в при­ватних інвесторів, які можуть ввійти в проект на паях з державою.

Наступне

Очевидно, що сьогодні одна з го­ловних проблем регіону - збережен­ня урожаю. Втрати по деяких культу­рах складають близько 50% урожаю. Крім того,часто ближче до осені ціни на зернові та інші культури почина­ють різко падати.У минулому році та­ка ситуація була з кукурудзою, яку багато господарств навіть не зібра­ли, бо це було не рентабельно. Якщо ж виробники матимуть можливість зберегти урожай, то він зможе про­дати його тоді, коли ціна буде вигідною.

Тому в районі необхідно розгорну­ти мережу елеваторів,овочесховищ, які дозволять зменшити втрати сільгосппродукції. Враховуючи, що це біди всієї України, то тут не обійти­ся без державної програми. Тут важ­ливо відзначити, що уряд в наступно­му році планує виділити кошти на здешевлення кредитів і часткову компенсацію коштів, витрачених на будівництво овочесховищ. Тому гос­подарствам Охтирського району важливо скооперуватися, щоб по­трапити до цієї програми та одержа­ти вкрай необхідні ресурси. Я планую порушити це питання на регіональ­ному економічному форумі, який бу­де проведений найближчим часом.

Ще одне болюче питання - дороги. Його не можна вирішити силами місцевої влади. Радянський Союз бу­дував їх десятиріччями. Тут потрібна державна програма "Сільські доро­ги", яка повинна зробити села до­ступними до зовнішнього світу. Але перш за все треба привести до нор­мального стану наші регіональні до­роги. Це буде логічно. Якщо в Охтир­ку можна буде нормально доїхати до оптового ринку, то далі можна буде вибудувати комунікації до кінцевого виробника. Тут також є інтерес дер­жави. Як я вже зазначав раніше,після Євро-2012 Україні потрібні бу­дуть великі проекти. Програма ре­конструкції регіональних та сільських доріг може стати таким проектом.

Ще раз хочу звернути увагу на не­обхідність створення в Україні Аграр­ного банку, який би надавав пільгові кредити під розвиток сільського гос­подарства. Наприклад, будівництво тваринницьких ферм чи закупівлю сільськогосподарської техніки. В умовах кризи тільки так можна вирішити проблему нестачі оборот­них коштів.

І насамкінець. На законодав­чому рівні треба ввести ф'ючерсну систему оплати (тобто передплати) сільгосппро­дукції, як це ми спостерігаємо у всьому розвинутому світі. Тоді ви­робники не будуть брати в банків гроші під драконівські відсотки, аби вчасно провести посівну.

Звичайно, важко в рамках однієї статті охопити весь комплекс про­блем. Хотілося б почути реакцію лю­дей нашого краю, яка б дозволила доповнити ці міркування і створити на їх основі повноцінну програму розвитку сільського господарства нашого регіону.

Олександр Єрмак