Реклама

влажн.:

давл.:


Главная arrow Наш город arrow История arrow Охтирка в роки Великої Вітчизняної
Охтирка в роки Великої Вітчизняної Печать
Автор Газета "Лидер"   
05.07.2011 г.

ImageВсе далі в історію відходять жор­стокі битви Великої Вітчизняної війни, в яких наш народ проявив справді героїчну мужність. Уже давно на місці руїн і попелищ ви­росли квартали міст, нові заводи і фабрики, здається, ніщо не нага­дує про війну.

Але ніколи не будуть забуті імена тих, хто в тяжкий для нашої країни час здійснив неповторні подвиги, хто не пожалів самого життя, заради щастя нинішніх по­колінь.

Майже 4 роки тривало крива­ве пекло. Не оминула війна і наш край. Під Охтиркою велися особливо жорсткі бої на завершаль­ному етапі Курської битви - од­нієї з найбільших битв Великої Вітчизняної війни. І не випадко­во, що в Списку історичних насе­лених місць України чільне місце займає Охтирка.

З кожним роком віддаляємося від тих гірких років. Змінюється світ, змінюється ставлення до тих подій. Звичайно, в художніх філь­мах, літературі війну показано як неймовірно важку, виснажливу роботу. Але ж частіше йдеться про армію, партизанський рух. А як же жилося в ті дні мирному населенню?

Все пізнається у порівнянні. Реалії сьогодення багатьом з нас зда­ються далекими від досконалості, на що є чимало підстав. Але нам важко уявити, через які страшні випробування пройшли наші земляки старшого покоління.

22 червня розпочалася Велика Вітчизняна війна. Звістку про по­чаток війни охтирчани почули того ж дня о 12 годині з інформаційно­го повідомлення уряду, яке пролу­нало з гучномовця, розміщеного на поштовому відділенні в центрі міста (нині - приміщення Охтирського професійного ліцею). З гні­вом і обуренням зустріли охтирці звістку про напад Німеччини на Радянський Союз.

Організовано пройшли мобілі­зація і призов, які дали змогу з 23 червня по 15 жовтня направити в діючу армію 19 тис. охтирчан, се­ред них понад 2 500 тисячі пішли добровільно; 8 400 - в діючу армію. Тих, що пішли на фронт, на виробництві замінили жінки, під­літки, літні люди.

Більшість промислових під­приємств міста були евакуйовані в глибокий тил: до Ульяновська, Кі­рова, Воронезької, Саратовської і Челябінської областей, Самаркан­да. Деякі промислові підприєм­ства міста, які ще не евакуювали­ся, почали випускати продукцію для фронту. Труболиварний завод освоїв виробництво корпусів мін та снарядів. Швейна фабрика пе­рейшла на пошиття військового обмундирування. З працівників лікарні був сформований мед­санбат, ученицям медичної шко­ли медсестер достроково видали довідки про навчання. До фонду оборони було зібрано 35 млн. карбованців. У місті і районі було об­ладнано 6 госпіталів для прийому поранених.

У стінах колишнього Свято-Троїцького монастиря було роз­горнуто підготовку новобранців.

При Охтирському РВК був створений збірний пункт, началь­ником якого був призначений Дмитро Омелянович Брень, який залишався на своєму посту до приходу окупантів.

Д.Я.Кащеєв - голова райви­конкому був призначений відпо­відальним за евакуацію колгосп­ного майна. Своє завдання він виконав сповна. І був залишений для роботи у тилу ворога, незва­жаючи на його численні прохання про відправку на фронт.

У вересні в м.Охтирка були сформовані 295, 81 стрілецькі дивізії та 34 мотострілецька бри­гада, які брали участь у боях на території району.

14 жовтня 1941 року фашисти захопили Охтирку.

Життя завмерло в окупованому місті - не працювали школи, ма­газини, лікарні. Всього за час оку­пації фашисти закатували 2234 чоловіка, 479 вивезли на каторгу до Німеччини.

У місті Охтирка діяла розвід­увальна група, створена штабом Південно-Західного фронту. Очо­лював групу охтирський робітник П.А.Михайленко, а радисткою в ній була Люба Лєбєдєва. Група передавала розвіддані до штабу фронту. У квітні 1942 року від­важні розвідники були схоплені гестапо і страчені.

Тисячі охтирців билися на фронтах Великої Вітчизняної війни. Серед них М.Ф.Дьяков - учасник героїчної оборони Брестської фортеці, дивізією, що обороняла Мамаїв курган у Сталінградській битві, командував уродженець Охтирки генерал-майор М.П.Батюк, який помер у 1943 році. 10 охтирців за особли­ві заслуги, здійснені на фронтах Великої Вітчизняної війни, удо­стоєнні почесного звання Героя Радянського Союзу: А. М. Дехтяренко, С. І. Долгий, С. І. Дикалов, М. В. Пилипенко, П. П. Ледєнев, A. К. Гангаєв, Г. К. Задорожний, B. П. Симон, В. Д. Шаренко, Ю. Ф. Горбушко.

Повними кавалерами ордена Слави стали 4 наших земляки: В. Д. Шандиба, Л. Є. Сипченко, Д. Н. Хоменко, Ф. С. Бугай.

У період німецької окупації в місті діяв партизанський загін, під командуванням І. Ю. Горобця.

25 серпня 1943 року в резуль­таті завершальних боїв Курської битви Охтирка була звільнена 27 армією під командуванням генерал-лейтенанта С. Г. Трофименка.

Олена КУДЛЕНОК, молодший науковий працівник КЗ «Охтирський міський краєзнавчий музей»

 
on-620120_pro_mar.gif

bezp.gif

doma.jpg

Реклама

express.gif

Реклама

pas.jpg

Загрузка...

Реклама