В Охтирці діє характерний спосіб передачі інформації: більш обізнані городяни розповідають менш обізнаним про те, хто що будує. Офіційні забудовники, як правило, мовчать. Так вже склалося в Охтирці, що для людей завжди є загадкою, хто що по місту будує. Не прижилася в Охтирці традиція встановлювати на об'єктах, що зводяться, інформаційні щити: така-то фірма будує, наприклад, житловий будинок на стільки-то квартир чи офіс; початок будівництва, кінець будівництва, адреса, телефони, - як це роблять в інших містах. Таку форму інформування населення передбачають будівельні норми, а в багатьох населених пунктах їх ще й вписують до Правил благоустрою територій. У сусідньому Тростянці, наприклад, до Правил благоустрою записали такі вимоги щодо будівельних робіт: «3) особа, яка здійснює будівельні роботи, зобов'язана до їх початку: - обгородити місце розкриття стандартними пофарбованими бар'єрами; - при обмеженій видимості встановити кутові ліхтарі або обгородити місце розриття світловим сигналом червоного кольору; - встановити шляхові знаки і покажчики стандартного типу; - на ділянках вулиці, де дозволене її перекриття, встановити чіткий покажчик об'їзду; - у випадках передбачених будівельними нормами та правилами, встановити інформаційний щит з найменуванням осіб, які є замовниками робіт та підрядниками, строками початку і закінчення робіт, іншою інформацією». В Охтирці про інформаційні щити мовчать давно і запекло. Обходяться приватними розмовами: більш обізнані розповідають менш обізнаним про те, хто що будує і для кого. «Колізія» з білої цегли Про прибудову з силікатної цегли, яка нещодавно виросла зі стіни 9-ти поверхового будинку по вул. Гончаренка, 1 теж говорили приватно, доки 31 травня на пленарному засіданні 11-ї сесії міської ради розмови не набули більш широкого розголосу. За ініціативою депутата від ПР, начальника управління ЖКГ Олександра СЛІЗЧЕНКА було знято з розгляду проект рішення щодо затвердження містобудівного обгрунтування заявникові Віктору Полуляху саме по цьому об'єкту: «реконструкція нежитлового приміщення № 12 з добудовою під нотаріальну контору в житловому будинку по вул. Гончаренка, 1...». Ініціатор голосування «проти» розповідає: «Документи, що перебувають у розпорядженні управління житлово-комунального господарства, як балансоутримувача будинку № 1 по вул. Гончаренка, і стосуються добудови, дають підстави сумніватися в її правомірності. Є низка заяв громадянина В.В.Полуляха, відповіді на них колишнього начальника УЖКГ, решта документів, зміст і хронологічна послідовність яких викликали застереження щодо доцільності затвердження містобудівного обгрунтування на останній сесії міськради. Треба з усім детально розібратися». Сам Віктор Полулях каже, що готує документи на розгляд наступної сесії і сподівається на позитивне вирішення свого питання. «Понабудовували» Термін «містобудівне обґрунтування» означає купу матеріалів, які розробляються з метою визначення можливостей розміщення об'єкта, його граничних параметрів, узгодження з існуючою забудовою тощо. Затверджене радою, воно є одним з етапів на тернистому шляху до будівництва. Це в теорії. На практиці ж, можна зустріти будівлі, що міцно стоять на фундаментах ще до завершення документального процесу. Як висловився очільник міста Олександр ЦІЛУЙКО: «Понабудовували, а негатив лягає на нинішню владу». Походивши містом, можна легко знайти не ідентифіковані городянами будови. Чи не тому, що генеральний план - найважливіший документ у сфері містобудування - є документом з обмеженим доступом? «Логічно, що генеральні плани, як нормативні документи органів міських рад повинні бути доведені до відома територіальної громади, аби остання, як безпосередній власник містобудівної документації, могла зробити висновок, наскільки доцільно, економно та ефективно рада діє в її інтересах. Важко уявити ситуацію, за якою власник певного майна (у нашому випадку - територіальна громада) добровільно погодиться не знати, яким чином здійснюється розпорядження його майном», - коментує ситуацію із відсутністю у громадян доступу до генеральних планів міст експерт проекту «Через доступ до генеральних планів - до містобудування без корупції» Олександр МАТВІЙЧУК (презентація проекту відбулася в Сумах навесні цього року). Отже, в той час як генеральний план зберігається під грифом «ДСК» (для службового користування), а в правилах благоустрою нічого не сказано про вимоги до будівельних робіт щодо інформування населення про забудовників, підрядчиків та термінів виконання робіт, в Охтирці то там, то тут з'являються новобудови, добудови і прибудови утаємниченого походження і призначення. Чи мають право городяни знати? А на тому тижні навколо ТЦ «Славна» виник паркан і закипіла робота. Чи мають городяни знати, яка саме? «7.15.10. При проведенні земляних робіт навколо місця роботи необхідно встановлювати огорожу з попереджувальними написами. В нічний час огорожа повинна освітлюватися», - це я вже цитую Правила благоустрою м. Охтирки. Так, паркан стоїть, а от що за тим парканом (окрім споруди типу "М/Ж" до вилиці)? Люди більш обізнані підказують менш обізнаним: ведуть каналізацію. Дехто не погоджується і припускає: мабуть вже почали реконструкцію, казали ж, що будуть колишній ДК перебудовувати під сучасний торговий центр. Поряд у парку теж новина. З арки, що при вході, обідрали знакові для Охтирки слова «парк завода связи» і почали якісь роботи. Одна з охтирчанок відреагувала на побачене так: «У мене виникли змішані почуття. Дійсно, заводу з такою назвою вже немає, як, власне, немає і парку. Але ж то цілий пласт історії міста. Навіщо було нищити напис, який був єдиним цілим зі спорудою. Його не стало - і порушилася екологія: і архітектурна, і духовна. З одного боку - добре, що відновлювальні роботи у місті ведуться. А з іншого - хто спитав у громади? Чи згодні люди з тим, аби пам'ять про їхнє минуле була стерта? Чому ми не знаємо, як буде виглядати історичне місце після завершення будівельних робіт?» Люди, які працювали на вході до парку у п'ятницю 17 червня були небагатослівні. Сказали, що "Благоустрій" змонтував електропроводку для освітлення, а більше нічого не знають. Один з робітників, що розмішував розчин, показав на старшого, старший на мої питання про причини і наслідки робіт, порадив зателефонувати до управління ЖКХ - там знають...
Був час, коли Охтирка дуже пишалася, що її називають «нафтовою столицею». Згодом це метафоричне найменування якось одпало, саме собою. Все частіше наше місто порівнюють з селом і до певної міри мають рацію, бо ми позбулися багатьох статусних для міста речей. До слова, відсутність офіційної інформації про будівельні чи відновлювальні роботи, що ведуться на очах у людей - теж одна з вірних ознак провінційності, мовляв, ті, кому треба, знають... Анна ПРОТАСОВА |
�����������