Реклама

влажн.:

давл.:


Главная arrow Наш город arrow Земляки arrow Апполон Гуссаковський
Апполон Гуссаковський Печать
Автор Газета "Лидер"   
28.06.2011 г.

«Це був сильний компози­торський талант, улюбленець Балакірєва... Твори його - фор­тепіанні речі - були здебільшого не­завершені... Все це була чудова му­зика бетховенсько-шуманівського стилю». М.А.Римський-Корсаков

Коли мова заходить про музичну культуру Росії другої половини XIX ст., завжди згадується гурт компо­зиторів-однодумців «Могучая куч­ка»: М.Балакірєв, М.Мусоргський, М.Римський-Корсаков, О.Бородін, Ц.Кюі.

Творча співдружність росій­ських композиторів, що склалася в кінці 50-х початку 60-х рр. XIX ст. відома також під назвою «Нова російська музична школа» або «Ба­лакиревский кружок». Але майже ніхто не знає, що на правах рівного до цього гурту належав Апполон Селіверстович Гуссаковський. У 1857 р. шістнадцятирічного юна­ка з українського містечка Охтир­ки представили М.Балакірєву та членам його гуртка. Ось що про це пише відомий письменник та театрознавець Боборикін Петро Дмитрович: «Взагалі хорошої музики симфонічного характе­ру у 60-х роках і зовсім не можна було чути в концертах. Наїжджали знаменитості-віртуози. Особливу сенсацію, окрім Антона Коптсько­го, викликав його брат скрипаль Аполлінарій Гуссаковський».

Великий композитор Мілій Олексійович Балакірєв був враже­ний здібностями Апполона і почав з ним наполегливо займатися му­зикою. Заняття з Балакірєвим ви­явили у Гуссаковського «сильний композиторський талант».

Мілій Олексійович відразу по­знайомив «Апполончика» зі своїм учнем Модестом Мусоргським. Зберігся лист - відповідь Модеста про бажання Балакірєва познайо­мити його з Гуссаковським: «Пре­краснейший Милий Алексеевич, ради бога везите, я буду очень рад сблизиться с ним, тем более, что те из его творений, которые я слышал от Вас, мне совсем по сердцу. При­везите непременно».

У Балакірєва почалися щотижневі вечори. Приходили Модест Мусоргський, Кюї, Стасов, худож­ник Мясоєдов та обов'язково мо­лодий композитор Аполлон Гусса­ковський. З часом Гуссаковський зближується з літератором Стасовим.

Вплив Стасова став поширю­ватися на всіх членів цієї нечис­ленної, але дружньої компанії. Тут всі були молоді, талановиті, горіли жадобою до творчості. Кожен з музикантів приносив на загальний суд знов написані твори, які негай­но ж виконувалися і піддавалися колективній критиці. Постійними виконавцями на роялі були Балаки­рев і Мусоргський, рідше Гуссаков­ський.

Нерідко при зустрічах Стасова і Гуссаковського дискусії на музич­ні, літературні та інші теми були палкими та захоплюючими. Часто розходилися за північ, нерідко роз­мови продовжувалися на вулиці.

Стасов був прекрасним декла­матором. Не раз після музичних занять і палких дискусій всі зати­хали, щоб послухати, як читав він вголос уривок з якого-небудь твору улюбленого автора, - а серед них були Пушкін, Лєрмонтов, Гоголь, Байрон, Шекспір і багато інших, аж до древнього Гомера. Він сам згаду­вав згодом, що одного дня так про­никливо читав 4-й гімн «Іліади», прощання Гектора з Андромахою, що «Гуссаковский рассплакался навзрыд».

Протягом 1857-1861 pp. Ап-полінарій пише велику кількість (близько 50) фортепіанних п'єс та романсів, симфонію es-dur «Да бу­дет свет», 2 частини сонати g-moll, комічне скерцо для струнних ін­струментів та інше. Будучи спад­коємцем і продовжувачем традицій M. І. Глінки і А. С. Даргомижсько­го, Апполон Гуссаковський шукав нові форми для втілення образів з вітчизняної історії і сучаснос­ті, прагнув наблизити музику до передових запитів життя, відбиті сторінки російської історії, пере­дати стихійну потужність народ­них рухів, втілити патріотичні і соціально-критичні ідеї.

Недоліком творчості Гуссаков­ського була відсутність серйозної професійної підготовки: «Так как я не теоретик, я не мог научить Гуссаковского гармонии в чем именно было его несчастие, - то я объяснял ему форму сочинений... - много

лет спустя расскажет Балакирев -для этого мы переиграли с ним в четыре руки все симфонии Бетхо­вена и многое другое еще из сочи­нений Шумана, Шуберта, Глинки и других. Я объяснял ему техничес­кий склад исполняемых нами сочи­нений и его самого занимал разбо­ром формы».

У 1859 р. наш земляк вступив на факультет природничих наук Петер­бурзького університету і серйозно зайнявся хімією. Але не полишав і композиторську діяльність.

На жаль, внаслідок матеріаль­ної скрути, тяжких обставин осо­бистого життя А.Гуссаковський змушений був припинити заняття з композиції.

Модест Мусоргський в своїх спогадах напише: «Осенью 61-го Балакирев переехал на Офицер­скую (ныне угол Декабристов и Прачечного), вечера теперь про­исходили здесь. Как-то в ноябре (а точнее, 26-го) я пришел на очеред­ной «сейшн».

Вечер начался грустно: прово­жали «Аполлонтия» Гуссаковского. Он покидал Россию ради какой-то заграничной надобности.

Балакиревцы любили его, да и его сочинения ценили высоко. Итак, Аполлон зашел к друзьям в послед­ний раз, попрощался и уехал. И ве­чер продолжился без него».

Мусоргський міцніше, ніжніше за всіх прив'язався до товариша, довше за всіх не хотів «відпускати» його з кружка, не бажав примири­тися з втратою «Гусачка, Гусика, Гусиковского»... Вже і Балакірєв махне рукою на невдалого учня, і Кюї перестане про нього думати, а Модест Петрович все ще згаду­ватиме про Аполлона, хвилювати­меться за нього.

Апполон Селіверстович їде до Німеччини, де кілька років вивчає хімію і сільське господарство. Повернувшись до Росії, здійснив поїздку на Україну, відвідав рідну Охтирку. З 1869 р. і до кінця життя викладав хімію у Землеробському інституті.

Помер Апполінарій Гуссаков­ський 25 лютого 1875 р.

Твори А.С.Гуссаковського зали­шилися в рукописах, які зберігають­ся в архівах Інституту російської літератури та Державної Публіч­ної бібліотеки ім. М.Є.Салтикова-Щедріна м.Санкт-Петербурга.

Олена КУДЛЕНОК, молодший науковий працівник КЗ «Охтирський міський краєзнавчий музей»

 
on-620120_pro_mar.gif

bezp.gif

doma.jpg

Реклама

express.gif

Реклама

drova.jpg

Загрузка...

Реклама