Минулої середи на базі євроклубу Охтирської гімназії відбулися громадські слухання, присвячені проблемам дітей трудових мігрантів та пошуку шляхів їх вирішення. Учасники зібрання були одностайними в тому, що на державному рівні цьому питанню приділяють недостатньо уваги. Як наслідок - збільшення рівня трудової міграції і соціального сирітства. "Проблема виховання дітей, чиї батьки поїхали працювати за кордон, або розлучилися, - сьогодні дуже актуальна. Статистичні дані говорять про збільшення кількості дітей вулиці, соціальних сиріт, дітей, що потрапляють у погане оточення. Інколи ці цифри просто шокують. Однак гімназія, на відміну від решти міських шкіл, у цьому плані більш-менш благополучна. Але за інформацією психолого-педагогічних служб, в інших школах є багато дітей, що виховуються у неповних сім'ях або й взагалі без батьків. Сьогодні вони становлять групу ризику, відтак має проводитись певна робота із такими дітьми. Не тільки з боку педагогів, а й з боку спеціалістів відповідних соціальних служб, психологів. На прикладі нашого Центру соціальної адаптації дітей трудових мігрантів ми показали, як можна об'єднати зусилля заради подолання болючої суспільної проблеми. І у нас, вважаю, це непогано вийшло", - ділиться думками координатор євроклубу "ЄвроStella" Оксана Мироняк. Ініціатором створення Центру соціальної адаптації дітей трудових мігрантів, нагадаємо, є десятикласниця Охтирської гімназії Анастасія Вдовічен. Торік вона взяла участь у конкурсі "Перший крок до успіху", що проходив у два етапи. "Для початку треба було написати два есе. У першому викласти власне бачення дівчини-лідера, у другому - порушити актуальну суспільну проблему та запропонувати шляхи її вирішення. Згодом мене запросили до участі у другому етапі. Він проходив у Києві в червні минулого року. Там я й презентувала свій проект щодо створення у нашому місті Центру соціальної адаптації дітей трудових мігрантів. Згодом під нього виділили кошти. З 1 грудня минулого року розпочалася реалізація проекту, що тривала півроку. За цей час ми зробили дуже багато. Створення Центру проходило у кілька етапів, які ми розробляли спільно з євроклубівцями та координатором євроклубу Оксаною Василівною Мироняк, У ході реалізації проекту відбувалися тренінги з лідерських якостей, які проводила я, зустрічі із спеціалістами соціальних служб, психологами, медиками. Ще ми проводили опитування на вулицях - щодо обізнаності громади з проблемами дітей трудових мігрантів, трудової міграції взагалі. Таке ж опитування проводили й серед вчителів. Недавній наш тренінг був присвячений тендерній освіті", - каже ініціатор створення Центру соціальної адаптації дітей трудових мігрантів Анастасія Вдовічен. Втілювати ідею створення Центру Насті допомагали не лише вчителі, а й євроклубівці. У ході громадських слухань кожен з них ділився власними поглядами на проблеми дітей трудових мігрантів. "Сім'я (родина) - це соціальна група, що складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у законному (громадянському) шлюбі, спільних дітей та найближчих родичів. У наш час майже кожна родина стикається з низкою проблем. Серед них - постійна нестача коштів, надмірна зайнятість батьків на роботі або відсутність останньої, що провокує пияцтво, жорстоке поводження з дітьми. Це негативно впливає на дитячу психіку, змінює поведінку. Набагато гірше, коли батьки у пошуках кращого життя виїздять за кордон. Діти залишаються з родичами, як правило, з бабусями та дідусями, не отримують достатньо батьківської уваги. Тривала відсутність батьків робить дітей бездоглядними, і дуже скоро ті починають вважати, що їм все дозволено. Як на мене, держава не повинна залишатися осторонь проблеми трудової міграції населення за кордон, і докласти максимум зусиль для того, аби тут, в Україні, створити достатню кількість робочих місць, забезпечити людей достойною заробітною платою, якої б вистачало на повноцінне утримання родини...", - вважає Тетяна Приймак. У своєму виступі начальник міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Любов Петрівна Бобарикіна неодноразово наголошувала, що проблема трудової міграції, торгівля людьми, дитяча проституція є надзвичайно актуальною в наш час. "Це дуже правильно, що ми сьогодні обговорюємо проблеми дітей трудових мігрантів. Питання важливе не тільки для країни в цілому, а й для кожної окремої родини зокрема історично і ментально склалося так, що сім'я для українця - річ дуже важлива", каже пані Бобарикіна. І до дає: "Коли у державі настає економічна криза, збільшується рівень безробіття - у першу чергу страждає сім'я. Аби утримувати родину, дати своїй дитині гарну освіту батьки змушені їхати на заробітки за кордон. У такій ситуації вони - заручники обставин. Особливо проблематично, коли родину полишає жінка, мати. У родині вона грає чи не найважливішу роль. Недарма ж у народі кажуть, що жінка тримає хату за три кутки, а чоловік - за один. Із давніх-давен жінка вважалася берегинею родинного вогнища... Я веду до того, що від'їзд жінки найбільше впливає на збалансованість сімейного стану, точніше, порушує його. Що головне у цій ситуації? Як на мене, потрібна, перш за все, грамотна політика держави, спрямована на задоволення потреб громадян у працевлаштуванні, чого сьогодні немає. Та й самі батьки, розуміючи важливість цієї проблеми, мають все обдумати, перш ніж зважуватися на такий крок, як трудова міграція за кордон. За таких умов і діти не мають забувати про свою відповідальність. Вони повинні усвідомити, що їх мами і тата їдуть за кордон не розважатися, а заробляти гроші, аби потім, повернувшись на Батьківщину, оплатити дитині навчання у престижному виші, допомогти придбати житло тощо. І не варто забувати про найголовніше - елементарне спілкування. Я переконана, що ситуація покращиться тоді, коли між дітьми та батьками, що виїхали працювати за кордон, не припинятиметься спілкування - телефоном, через Інтернет, за допомогою звичайних листів... Член євроклубу Олександра Гладченко вважає трудову міграцію великою соціальною проблемою. "Взагалі, міграція - явище давнє. До трудової міграції людей, здебільшого, спонукають економічні негаразди, низькі рівень життя та купівельна спроможність, високий рівень безробіття. Останнім часом все і більше українців І їдуть шукати кращого життя за кордон, бо на рідній землі не бачать жодних перспектив. Як наслідок, страждають діти, що роками не бачать своїх тат і мам...", -розмірковує Саша. Поряд Із трудовою міграцією, вважає євроклубівець Кирило Коваленко, соціальною проблемою у сучасній Україні є бездоглядні діти, котрі, не всі, звичайно, "користуючись" відсутність батьків, спрямовують свої зусилля не навчання, а на розваги. "Нерідко діти, чиї батьки мігрували за кордон, залишившись з бабусями і дідусями, починають витрачати батьківські гроші не за призначенням - відвідують нічні клуби, інтєрнет-кафе. Тривала безконтрольність призводить до прогулювання занять у школі, діти ризикують потрапити у погане оточення, вперше спробувати наркотик... Словом, вони поступово відмежовуються від суспільства", - каже Кирило. Згодом до обговорення приєдналася Інна Віталіївна Сєрікова, оперуповноважена відділу кримінальної міліції у справах дітей Охтирського міськвіділу. "Наш відділ займається попередженням та виявленням зло чинів, скоєних неповнолітніми. У цьому напрямку ми співпрацюємо із службою у справах дітей. З метою зменшення підліткової злочинності у місті та районі проводяться профілактичні рейди, до участі у яких залучаються й працівники відповідних соціальних служб. Наразі я не готова сказати про тенденцію до збільшення чи зменшення злочинів, скоєних підлітками, але те, що вони мають місце - незаперечний факт. Вважаю, що цьому не в останню чергу сприяє й те, що діти часто залишається без батьківської уваги, батьківського контролю. Дітей теж можна зрозуміти, інколи вони не можуть швидко зорієнтуватися, як діяти у тій чи іншій ситуації. Але це аж ніяк не виправдання, відповідальності все одно не уникнути" - зазначає пані Сєрікова. І наголошує: "Проблеми з законом у підлітковому віці можуть легко обернутися поганою репутацією в майбутньому. Незадовільна характеристика зі школи та перебування на обліку у відділі кримінальної міліції у справах дітей аж ніяк не додадуть впевненості під час вступу до вишу або працевлаштування". Лікар-нарколог Світлана Бондаренко у своєму виговорила переважно про підліткову наркоманію та її жахливі наслідки. Пані Бондаренко переконана, що діти, чиї батьки виїхали на заробітки за межі України, у цьому плані становлять особливу групу ризику. "Наркоманія - це надзвичайно актуальна суспільна проблема. і не треба думати, що ця біда вас ніколи не зачепить. Будь-хто одного разу може поповнити ряди наркоманів, навіть того не бажаючи. Сьогодні на обліку у наркологічному диспансері перебуває 107 осіб. Є серед них, на превеликий жаль, і неповнолітні. За 5 місяців поточного року їх кількість зросла майже втричі, порівняно із торішніми показниками. Зустрічаючись з учнівською молоддю, я часто проводжу анонімне анкетування. І нерідко читаю в анкетах, що діти вперше спробували алкоголь у присутності батьків, які помилково вважають, що коли дитина випиває під їх наглядом - нічого поганого в цьому немає. Але ж пияцтво породжує пияцтво. І неважливо, випиває дитина у родинному колі, чи з однолітками у барі", - каже Світлана Дмитрівна. Досить часто, за словами лікаря, батьки не звертають увагу на зміни у поведінці свого чада, його психічний та фізичний стан. Що щось не так розуміють, коли, скажімо, з дому починають зникати гроші, цінні речі. Пані Бондаренко радить відхиляти будь-які пропозиції друзів чи однолітків спробувати наркотики, бо "вони знають, з якою метою пропонують вам це зробити". - Я переконана, що привчати дітей до здорового способу життя батьки мають на власному прикладі, уникати паління та вживання алкоголю у присутності сина (доньки). І найголовніше - не забувати про самоконтроль, бо наслідки наркотичної залежності - дуже серйозні, - підсумовує лікар-нарколог. Ігор Івахненко |