Із року в рік могила Олександра Мішечкіна, що у 50-х роках минулого століття був головою Охтирського виконкому, заростає бур'янами. Невже такого ставлення з боку прийдешніх поколінь заслужила людина, про яку й досі з вдячністю згадують представники старшого покоління?

- Олександр Якович Мішечкін наро­дився 25 серпня 1896 року, - каже провідний науковий працівник краєзнавчого музею Людмила Міщенко. - Відомо, що по війні, в 1946-1947 роках, він керував Харківськими курса­ми офіцерів, згодом очолював такі ж курси й у нашому місті. Олександр Мішечкін був дбайливим, по-батьківськи ставився до людей. До речі, усіх слухачів курсів, а їх було більше 200, знав поіменно, пізнавав по голосу. З 1953 по 1959 рік був голо­вою Охтирського виконкому. Кажуть, у робочому кабінеті його неможливо бу­ло застати, бо весь час бігав містом. Йдучи поряд з кінною лінійкою або ав­то, не витримував повільної їзди, а тому поспішав пішки попереду транспорту. Будучи головою Охтирського виконко­му, велику увагу приділяв міському гос­подарству, комунікаційним спорудам, житловим будинкам. Старожили ще й досі пам'ятають Мішечкіна як ділову, по-батьківськи добру людину. Кажуть також, що Мішечкін вирізнявся лю­дяністю та справедливістю. Помер Олександр Якович 22 вересня 1962 ро­ку, похований на Покровському цвин­тарі.

Нещодавно до редакції газети "Город А" звернувся колишній депутат міської ради Олександр Бахтіяров. Його, зокре­ма, непокоїть жахливий стан, у якому упродовж багатьох років знаходиться могила Олександра Яковича Мішечкіна, котрий у 50-х роках минуло­го століття був головою Охтирського ви­конкому. Попри численні звернення па­на Бахтіярова з приводу впорядкуван­ня могили та заміни пам'ятника Олек­сандру Мішечкіну, ситуація, на превели­кий жаль, не змінюється... Продовжує Олександр Бахтіяров: - 1999 року я вперше звернув увагу на могилу Мішечкіна, яка була у занед­баному стані. За високим бур'яном пам'ятника майже не було видно. Вла­сними силами я скосив ту траву, при­брав навколишню територію від сміття та сухих гілок. Згодом звернувся до тодішнього мера Юрія Дзюбіна з пропо­зицією закріпити за цією могилою якусь службу - аби підтримувала навколишню територію у задовільному стані.

Після того могилу трохи впоряд­кували. На той час там була ого­рожа, але згодом її прибрали. Може, так навіть краще...

2002 року, як ви знаєте, на виборах міського голови пере­могла Ірина Демченко. Я і до неї звертався з проханнями впо­рядкувати могилу колишнього голови виконкому. Мене слуха­ли, та не чули... Одним із пунктів нашої програми, з якою ми йшли на вибори 2005 року, було добитися вшанування пам'яті про Олександра Мішечкіна, замінити пам'ятник на його мо­гилі. У 2006-му піднімав це пи­тання на засіданнях профільних комісій, неодноразово наголо­шував на необхідності заміни пам'ятника Мішечкіну на сесіях. Мені відповідали - готуй рішен­ня. Я підготував, однак перш ніж внести його до порядку денного пленарного засідання, текст не­обхідно було погодити у різних інстанціях, І юрист міськради, і тодішній начальник управління-житлово-комунального госпо­дарства в один голос твердили: міська рада не має права виділяти кошти на такі цілі. Виявляється, за кошти місцевих бюджетів можуть встановлюватися пам'ятники почесним громадянам міста і Героям Радянського Союзу. Виходячи з цього, я запропонував присвоїти Мішечкіну звання Почесного громадянина Охтир­ки, однак відповідного рішення на сесії не прийняли.

2009-го Олександру Бахтіярову таки вдалося зрушити справу з мертвої точки. На впорядкування могили, у тому числі й заміну пам'ятника Мішечкіну, виділи­ли 5 тисяч гривень. Втім, за словами Бахтіярова, відповідного рішення сесії не було. Колишній депутат не розуміє, на що, власне, були витрачені ці кошти, по пам'ятника колишньому меру так і не замінили, лише тротуарну плитку поклали. - І зробили це неякісно, бо вже наступного літа там почала проростати трава. Та й сама плитка почала просіда­ти, особливо це помітно біля могили доньки Олександра Мішечкіна, що покоїться поруч із батьком. Наразі на мої звернення ніяк не реагують. Схоже, це нікому не потрібно, - каже Олександр Бахтіяров.

У владних коридорах лише розводять руками, мовляв, зайвих грошей у бюд­жеті немає. Відтак питання зали­шається відкритим.

І. Івахненко