влажн.:

давл.:


Загрузка...
Главная arrow Разделы arrow Жизнь и люди arrow «Без перемоги не виходити!»
«Без перемоги не виходити!» Печать
Автор Газета "Лидер"   
30.05.2011 г.

ImageРозслабтеся, хлопці... Криївка - гарна ідея як для бізнесу, так і для популяризації українського без заїждженого шароварства

Бувають різні міста: зручні для життя і не дуже. А бувають міста музеї. Як от Львів, наприклад. Я не збираюся переписувати путівники по місту Лева, наводити приклади архітектурних пам'яток і музеїв - їх безліч. Старе місто має свій дух, харизму, має вранішній і вечірній настрої. Тут все для туристів. Тут навіть міський голова ходить на роботу пішки і зупиняється на про­хання гідів аби поговорити з при­їжджими туристами. Врешті решт місто заточене під туристів. Можна знайти кнайпу, ресторацію чи кафе на будь-який смак, а можна про­сто присісти на котрусь із лавочок у середмісті і сидіти безкінечно довго. Дивитися навсібіч, роздив­лятися панораму і деталі забудови, кожної миті помічаючи щось нове. Між іншим, немало тих зручних лавочок подарувало Львову одно­йменне місцеве пиво (до речі смач­не). Сидячі на котрійсь із них, подумалося: Охтирка і Львів мають дуже мало спільних рис, їх майже немає. Хіба що ... в Охтирці теж є броварня, що варить пиво під іме­нем свого міста. Цим і втішимося, бо лавочки за великим рахунком в Охтирці ставити ніде.

Коли ти приїхав до Львова, але обмежений у часі, варто вдовольни­тися оглядовою екскурсією старим містом. При цьому завважте, що у Львові заведено прокидатися дещо пізніше, ніж в Охтирці. Тому, якщо ви вийдете у місто о 9-й, то уник­нете тисняви навколо історичних пам'яток. А головне, вам вдасться без черги потрапити до унікаль­ного закладу громадського харчу­вання «Криївка», де ви зможете не тільки дуже смачно попоїсти за по­мірну ціну, але й отримати добрячу порцію гарного настрою. У мене і моєї компанії животики від сміху боліли ще з півдня по тому, як за нами зачинили двері згаданого за­кладу.

Творці цього концептуального ресторану визначили для нього таку місію: «Творити унікальний простір позитивних емоцій і вра­жень, робити себе, місто та країну кращими». І треба визнати, у хлоп­ців це добре виходить.

Криївка чи схрон - по-нашому землянка в лісі. У криївках жили і воювали вояки ОУН УПА. Отже концепція ресторану «Криївка» зрозуміла. Батьки ідеї досягай у її розробці та втіленні максималь­ного успіху, бо навіть знаючи за­рані, де ту «Криївку слід шукати і що говорити, аби тебе пустили всередину, ми дещо розгубилися і зам'ялися. Адреси ж бо заклад не­має: десь на площі Ринок і все. Та й пароль (Слава Україні!) з голови вилетів у найвідповідальніший мо­мент. Коротше, ми спалилися перед вартою з кулеметом, проте були по­милувані... не надовго. Виявилося, що серед нас є москаль!!! Моска­лів тут стріляють з револьвера, правда холостими патронами. Але цього достатньо, аби насміятися й наверещатися вдосталь. Дядько ж бо, той що озброєний і стріляє у підлогу, знає такі смішні і влучні приказки, що як не намагайся, не запам'ятаєш по ходу, а от реготати будеш довго і з задоволенням.

У криївці, де на стінах висять концептуальні тексти, а по кутках стоять раритети часів війни, на вході до кожного залу питають па­роль: Слава Україні! Героям слава! Хлопці й дівчата, що обслуговують відвідувачів меткі на язик: «Полегше з москальською мовою, для вас столик під гілякою!» І столик такий справді є, а коло нього напис, що пояснює потенційне призначення дерев'яки з мотузкою. Маркіян, що приніс нам ПІВМЕТРА КОВБАСИ (саме так написано у меню) назвав це блюдо «мрією кожної жінки».

Поки ми їли й пили, до залів пе­ріодично заходили екскурсії, народ фотографувався - напинав на плечі шинелі, брав до рук автомата. Але на мою особисту думку, то дур­не діло - приходити до «Криївки» тільки задля фото напам'ять. Та­кої грибної юшечки як там, ні до того, ні після, ми не куштували. Тут вона зветься «юшка грибова Карпатського Єгерства» (34 гри.), а в меню про неї написано таке: «... з 1946 року замість самогонки до юшки додають сметану».

Тамтешнє меню, або стравоспис - унікальне явище, його мож­на купувати і читати вдома як пізнавально-розважальну літерату­ру. Свиняча буженина називається «Жорік, хенде хох» (54 грн.), серед рибних страв ви знайдете «мос­каликів карасевидних» (16 грн.), а на десерт можете спробувати «цнотливу розвідницю» (24 грн.). Не відстають і коктейлі. Тут є з чого вибирати: «Хто вимкнув світло?» (35 грн.), «За упо­кой «Марксиз­му» (32 гри.), «Потужний Бац по голові» (40 грн.). Нашій компанії за по­радою Маркіяна, подавали медовуху і хренівку (18 грн.), під загальною назвою «п'янкі групки».

Кажу ж їхнє меню можна чи­тати на ніч, аби добре спалося. Не дарма ж в самому меню вказано: відтво­рення карається НЕГАЙНИМ ЗНИЩЕННЯМ.

Слід іще до­дати, що стра­ви тут подають в антуражних бляшанках, по залу посіва­ють стріляни­ми гільзами, а нас ще й водою кропили, бо саме був другий день по Великодню - обливаний понеділок.

Отже, наразі «Криївка» - це уні­кальне місце у Львові, де весело і смачно за помірну ціну, а з фото на стіні на тебе дивляться молоді зух­валі хлопці з автоматами у руках і очима, що ховають за усмішкою смуток. Саме про такі фото і про все, що залишилося свого часу за об'єктивами фотографів, написала Оксана Забужко у своєму «Музеї покинутих секретів». Дуже грубез­на й змістовна книжка - її важко читати. Але ж, не полінуйтеся, ві­зьміть і прочитайте. І після того ви вже ніколи не будете ображатися на перестороги від «українських по­встанців» з криївки, як то: «Матю­ки перетворюють Тебе на москаля! Не будь москалем!». Кажуть, що дехто таки ображається ... Особли­во ті, хто не розуміють Україну як окрему від Росії державу і нічого не знають про історію Галичини. А на одному з форумів прочитала негативний відгук (з тими ж таки матюками), викликаний наявніс­тю у меню «кошерного сала по-гайдамацьки».

Тож будьте допитливими, пано­ве, і майте почуття гумору!

Анна ПРОТАСОВА

 
Реклама

salon7.gif

Реклама

doma.jpg

tokio.gif

Реклама
Реклама

buro.jpg

taxi_more.gif