Приїхав якось в Україну мульти­мільйонер містер Джонсон. По­селився в 5-зірковому готелі в шикарному номері. Захотілося йому прийняти душ. Помився, хотів ви­йти, а двері зачинилися.. Поки ви­бирався з душу, знову спітнів. Але як тільки звільнився з ув'язнення, відразу ж викликав до себе в но­мер адміністратора готелю.

- Як же так? Адже я поселив­ся в найкращому готелі, зняв найшикарніший номер. Чому клямка прибита навпаки? Як так могло статися?

Почухав потилицю адміністра­тор і відповідає:

- Розумієте, містере Джонсон, щоб пояснити, чому так сталося, я повинен вам розказати нашу істо­рію, починаючи від 1917-го року...

Цей анекдот якнайкраще від­дзеркалює стан справ у житлово-комунальному господарстві. Істо­рія реформування якого в Україні сягає корінням перших років неза­лежності. В нашій країні, мабуть, не було жодного уряду, який би хоч раз не переймався цією про­блемою. І жоден з них навіть не наблизився до структурних ре­форм у галузі, обмежуючись лише корегуванням цін та тарифів.

Житловий фонд Охтирки, на відміну від багатьох інших міст України, обслуговують приват­ні підприємства. Сьогодні їх три: «СІБ», «Базис» і «Жилкомсервіс», котрі в період з 2000 - 2003 року змінили форму власності, з кому­нальної на приватну.

18 травня на засіданні виконав­чого комітету Охтирської міської ради керівники згаданих вище під­приємств доповідали про свою ро­боту, розповідали, як саме очолю­вані ними колективи обслуговують будинки, що їм не належать.

«Державна (муніципальна) житлово-експлуатаційна контора (ЖЕК) є реліктом навіть для та­кої недореформованої економіки, як вітчизняна. Попри всю при­надність ринку житлових послуг для малого та середнього бізне­су, з близько 1,5 тис. українських ЖЕКів форму власності змінили лише 117 (8%). Вони обслугову­ють близько 2,5 тис. будинків (6% житлового фонду)». Це я цитую «Галицькі контракти» за 2000 рік. То що змінилися за останні 11 ро­ків? Ну має Охтирка приватні, а не муніципальні ЖЕКи (і не перший рік), має кілька ОСББ, а чи вирі­шено основні проблеми гатузі: зношеність і невпорядкованість? Ні.

«Жилкомсервіс» обслуговує 72 житлових будинки (з них 46 багатоквартирних). Його керівник Олександр ШРАМКО каже, що підприємство проводить поточні ремонти, доглядає прибудинкові території, вивозить сміття та нечи­стоти. Щомісячно до каси підпри­ємства надходить 97% поточних платежів, підприємство працює з рентабельністю у 2%, але борги є і чималі.

Керівник «Базису» Олена КАЛІНІЧЕНКО теж наводить цифри на підтвердження своєї роботи: замінено 66 п.м систем водопоста­чання, 103 п.м - гарячого водопос­тачання, 30 п.м. тепломереж, 30 п.м. - каналізації, відремонтовано 12 одиниць під'їздів тощо. Каже, що на їхньому обслуговуванні перебуває 35 багатоквартирних будинків, рентабельність підпри­ємства - 2,3%, середня заробітна плата - 1593 гри.

За перший квартал поточного року нарахували 475 тисяч гри­вень квартирної плати, а надійшло від платників 480 тис. гри., тобто 101%. Проте заборгованість, що накопичилася раніше, існує. Зава­жає працювати і борг по пільгах і субсидіях.

Керівник ПП «ОБ» Сергій БОНДАРЕНКО, в обслуговуванні у якого найбільше число багато­поверхівок (56), заявив, що звер­тається до суду аби стягнути з бюджету невідшкодовані вчасно субсидії і пільги, бо їх накопичи­лося чимало. 515 тисяч гривень - борг населення, хоча поточні платежі теж на рівні - 99,7%.

Отака виходить чудна ариф­метика: люди платять справно, держава - то платить, то не пла­тить, при цьому комунальники показують стабільний мінус. Що ж роблять з грішми, зібраними з клієнтів? Беруть собі зарплатою, а дещицю - на послуги, якість і повнота яких далекі від бажаного і необхідного рівня.

Позиція місцевої влади на сьо­годні: Щось тут не так! В чому ж бізнес, якщо прибутку не видно?

«А бізнесу немає, є робота», - апелює на закиди в бік комуналь­ників Олена КАЛШЇЧЕНКО.

При цьому людям., що мешка­ють у багатоквартирних будинках, все одно: є бізнес чи немає. Вони переймаються іншим. - їхні будин­ки потребують не косметичного, а капітального ремонту, вартість якого у тарифах не закладено. У тарифах сидить - поганяти мишей, почистити підвал та горище. Ко­ротше кажучи, будинки та інже­нерні комунікації без належного утримання впевнено руйнуються. Добре, звісно, що приватні підпри­ємства замінили по кілька десятків метрів тепломереж, а що робити з рештою кількома десятками кіло­метрів? Хто знає?

Наразі підприємці формально відзвітували, а посадовці їх фор­мально вислухали...

Анна ПРОТАСОВА