Екзотичних тварин, котрим поща­стило вижити після пожежі в екзо­таріумі, днями передадуть до Харківського зоопарку - бо НГВУ "Охтирканафтогаз" не має наміру відбудовувати та в подальшому ут­римувати своє дітище?

Щороку на початку літа у місцевому екзо­таріумі, що заслужено вважався родзинкою не тільки нашого міста, а й усієї області, було людно, бо саме розпочиналися навчальні екскурсії для школярів. У цей час відвідувачами екзотаріуму були не тільки маленькі охтирчани, тут влаштовували пізнавальні екскурсії для дітлахів з усієї України. Але тепер усе це в минулому, бо після загадкової пожежі, що сталася на­прикінці лютого, подальша доля охтирської "родзинки" - не менш загадкова. Подейкують, відновлювати екзо­таріум ніхто не буде, натомість приміщення, де донедавна мешкали екзотичні представники тваринного світу, зда­дуть в оренду котромусь підприємцю. Відтак замість "род­зинки" матимемо новий магазин або якийсь розважаль­ний заклад, що приноситиме своєму власнику шалені при­бутки. Усе це - лише чутки, бо офіційної інформації щодо подальшого майбутнього екзотаріуму досі немає. У НГВУ "Охтирканафтогаз" коментарів з цього приводу не дають. Але ж чутки, що вже кілька місяців сновигають містом, не з'являються на порожньому місці.

Охтирчанка Олена по­любляє проводити вільний час зі своїм п'ятирічним сином Дмитриком на свіжому повітрі. Вони часто гуляють міськими вуличками, і щоразу Діма просить маму по­вести його в екзотаріум. А та змушена щоразу розчаровувати малого хлопчика, бо віднедавна двері екзотаріуму зачинені для відвідувачів. Схоже, назавжди.

- Ми часто гуляємо з Дімою поблизу екзотаріуму. І що бачи­мо? Яскравої вивіски із зобра­женням екзотичних тварин не­має, замість вікон - шматки фа­нери, жодних проявів життя... Два з половиною місяці минуло з моменту пожежі, а змін на кра­ще - не видно. Невже цього часу замало, аби розпочати бодай якісь відновлювальні роботи? І, зрештою, чи розчиняться колись двері екзотаріуму для малень­ких охтирчан, - запитує пані Оле­на.

За неофіційною інформацією, днями тварин, що вижили після пожежі в екзотаріумі, переда­дуть до Харківського зоопарку. Виходить, Охтирка втратить ек­зотаріум назавжди.

Після пожежі в екзотаріумі, яка, нагадаємо, сталася на­прикінці лютого, загинули більшість птахів та комах, части­на риб. Решту тварин вдалося врятувати. Згодом їх розмістили у підсобних приміщеннях, що ди­вом уціліли після пожежі. Подей­кують, утримували "братів мен­ших" у неналежних умовах, без застосування додаткового освітлення та обігрівачів, які за­боронили використовувати з ог­ляду на безпеку. Тварин не пока­зували нікому, навіть жур­налістам регіональних ЗМІ, котрі цікавилися подальшою до­лею охтирської родзинки.

За тими ж чутками, крокодил, що вижив після пожежі, "меш­кав" у звичайнісінькій ванні, уп­родовж кількох місяців нічого не їв. Викликати апетит не допо­магали навіть часті обливання гарячою водою. Пізніше реп­тилія померла. Кажуть, від пере­охолодження. Решта тварин ніби у задовільному стані, хоча будь-які наші спроби пе­ресвідчитися у цьому не увінча­лися успіхом.

Відомо, що після пожежі ви­жили ящірки, утому числі ігуана, тигрові пітони, імператорський удав та королівська змія, кілька видів черепах, частина риб, ок­ремі птахи.

Охтирчан обурює байдуже ставлення керівництва НГВУ "Охтирканафтогаз", котрому на­лежить екзотаріум, до місцевої родзинки. Городяни навіть звер­нулися з листом до нашої ре­дакції, у якому просять з'ясува­ти подальшу долю установи, ак­центуючи увагу на тому, що ось так просто, лише з причин збит­ковості об'єкту, відмовлятися від екзотаріуму не варто, бо він є єдиним у своєму роді закла­дом на території нашої країни. І замість того, аби пишатися цим, ми так легко даємо йому зникну­ти з мапи міста.

Охтирчанин Микола Ка­лачов до чуток з при­воду майбутнього ек­зотаріуму ставиться неупереджено, мовляв, хіба можна віри­ти тому, що пишуть в інтернеті чи кажуть у маршрутках. Чоловік переконаний, що такий заклад, як екзотаріум, без дотацій про­сто не виживе, як і більшість звіринців по всій країні.

У екзотаріумі Микола Олек­сандрович Калачов працював з 1992 по 1995 рік - доглядав за акваріумами. Акваріумні рибки були його захопленням, тож улюбленій справі віддавався повністю, не шкодуючи власних сил.

Микола Калачав згадує: - Спочатку екзотаріум містив­ся у підвальних приміщеннях гуртожитку "Промзв'язку". Я вже не пам'ятаю точно, коли він роз­чинив двері для своїх відвіду­вачів. Здається, це було у 1989 році, хоча я можу помилятися. Ідея створити такий заклад на­лежала колишньому військово­му В'ячеславу Івановичу Буцаю, що тривалий час був директо­ром екзотаріуму. Це він свого часу звернувся до Романа Кос­тянтиновича Рапія, що тоді очо­лював нафтогазовидобувне уп­равління, з проханням допомог­ти реалізувати такий задум. У ході перемовин їм вдалося порозумітися. Роман Костянтино­вич неабияк зацікавився цією ідею і, так би мовити, дав добро. Згодом сприяв поповненню ко­лекції екзотичних тварин. На той час екзотаріум був таким собі ноу-хау, привертав неабияку увагу відвідувачів. Вже тоді охтирська "перлинка" могла по­хвалитися крокодилом, пітоном, кількома видами змій, широким різноманіттям акваріумних риб та екзотичних птахів, мавпою. У неї ще така кумедна кличка була - Батон.

Згодом розпочалося будівництво багатоповерхівки на Петровського, перший по­верх якої проектувався під екзо­таріум. Приміщення були настільки вдало продумані Вячеславом Буцаєм. В експлуа­тацію кімнати здавалися посту­пово - спочатку один зал, потім інший. Варто наголосити й на то­му, що наш екзотаріум підримував тісні зв'язки не тільки з найбільшими звіринцями нашої країни, а й із закордонними зоо­парками. У той час наприкінці навчального року на екскурсії до нашого екзотаріуму приїздили діти не тільки з різних міст нашої, а й із сусідніх областей. Однак згодом, коли кардинально змінилося керівництво НГВУ, фінансування установи поступо­во зменшувалося. Як наслідок, маємо те, що маємо. Зрештою, до цього йшло.

Микола Калачов не впевне­ний, що у майбутньому екзо­таріум зможе розчинити двері перед відвідувачами. "Якщо розмірковувати логічно, то за два з половиною місяці, що ми­нули з моменту пожежі, маючи бажання, можна було б щось зробити, але... Зрозуміло, що об'єкт збитковий, потребує постійних дотацій, відтак для своїх власників, як ярмо. При­кро, що ті, у кого є можливість відновити нашу "перлинку", не хочуть вкладати у це кошти, ро­зуміючи, що надприбутків уста­нова не даватиме. А як же тоді виховувати у підростаючого по­коління любов до навколишньо­го світу, братів наших менших, чим заповнювати душевну по­рожнечу дитячих душ, - розмірковує Микола Калачов