Головна arrow Розділи arrow Життя та люди arrow Бідність - не порок, багатство - не розкіш?
Бідність - не порок, багатство - не розкіш? Печать
Автор Газета "Лидер"   
18.04.2011 г.

Фото - Mark, okhtyrka.biz
Фото - Mark, okhtyrka.biz
У міський раді заговорили про можливість закриття шкіл, бо на їх утримання забракло коштів

Колись школи будували, а тепер кажуть: закривати будемо. Мов­ляв, дітей поменшало, і грошей у бюджеті бракує. Діти - то звіс­но «наше найдорожче». Тільки от, чиє - наше? Батьківське та вчительське? Бо одні народили, а інші - виховують змалечку до юності, навчаючи молодих, що державна влада - рідна мати...

(Прим. В руководстве города в пятницу, после публикации статьи в газете, произошли изменения. Но проблема осталась. Ред. АП)

Хроніка подій

30 грудня 2010 року, ухвалю­ючи бюджет Охтирки на 2011 рік депутати міської ради голосували одностайно. Казали, бюджет важ­кий, але збалансований, як того вимагає закон. Так, на освіту і ме­дицину грошей виділено значно менше, ніж у році, що минув, але ... життя, воно покаже, і особли­вого занепокоєння у сесійній залі не виникло.

Минув час, настала весна і як грім серед ясного неба - виявля­ється, грошей забракло! І чима­ленької ж суми недораховуємося - мільйонів шість, а найбільша дірка зяє в освітній галузі.

24 березня рішенням сесії де­путати доручають міському голо­ві Олегові КАСЬЯНЕНКУ до 15 квітня поточного року розробити та подати на затвердження місь­кої ради заходи щодо збільшення надходжень до міського бюджету, економного та раціонального ви­користання бюджетних коштів та пропонують внести на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату міської ради та її виконавчого ко­мітету, штатів та витрат на утри­мання.

А вже 5 квітня депутати зби­раються на спеціальне сесійне засідання, на якому розглядають ситуацію в школах міста, де хо­лодні класи стоять порожніми, а діти гуляють на вимушених кані­кулах. Чому? Бо міський голова підписав розпорядження про до­строкове припинення опалюваль­ного сезону, а освітяни, як наслі­док, внесли зміни до структури навчального процесу. Як самі ви­знають, вдалися до непопулярно­го, вимушеного кроку.

Перший заступник міського голови з гуманітарних питань (вона ж в.о. міського голови, бо останній в цей час перебуває на навчанні у Києві) Валентина УСТИНОВА називає такі цифри: не вистачає 3 мли. 600 тис. грн. - на заробітну плату і 1 млн. 300 тис. грн. - на енергоносії.

Якщо взяти до уваги, що бю­джет Охтирки - трохи більший за 130 млн., виходить чималий від­соток дефіциту, і з цим треба щось робити.

Начальник відділу освіти Ана­толій ТРОНЬ, пояснюючи ситуа­цію каже: «Економія на опаленні протягом тижня дає певний ре­зерв, але не вирішує проблеми нехватки коштів. Якщо депутати знайдуть інші шляхи вирішення цієї проблеми, ми вам дуже по­дякуємо».

Депутати вислуховують дирек­торів місцевих шкіл: директора гімназії Н.В.Шейко, директора школи № 1 В.Г.Симон та інших директорів, своїх колег, занепокоєних ситуацією, представницю одного з батьківських комітетів і голосують за відновлення на­вчального процесу з понеділка 11 квітня, бо «економити на дітях не можна».

Заразом народні обранці голосують за пропозицію колеги Во­лодимира ЧЕРНОВА доручити мерові системний аналіз і роботу з пошуку грошей для освітян та інших бюджетних галузей зі зві­том про зроблене 15 квітня.

Слово директора

Між тим, коли до підсумкового голосування було ще далеко, сло­во перед депутатами мала дирек­тор Охтирської гімназії Наталія Віталіївна ШЕЙКО. В цей час по залу «ходили» кольорові знімки наслідків ремонту гімназійного корпусу - депутатам було запро­поновано подивитися на патьоки і розводи на промоклих стінах і навіть пролунало припущення: можливо, краще було б закрити той корпус і не опалювати, отри­мали б значно більшу економію, ніж ту, на яку розраховували при­зупиняючи заняття.

На такий закид Н.В.Шейко мала, що сказати: «Гімназія - це престижність міста, його імідж, це показник освітньої роботи. З 2008 року гімназія знаходить­ся в стані капітального ремонту, який не проводився 175 років. Це пам'ятка архітектури, історичне місце, але головне - це освіта. Сьогодні можна вести мову: «з метою економії коштів закривати гімназію», але я вам скажу таке, тільки з 2008 року по 2011 рік, коли гімназія знаходиться в стані капітального ремонту, а дітки си­дять у пристосованих приміщен­нях, які абсолютно не відповіда­ють санітарним нормам, і я вдячна сьогодні районній санепідемстан­ції, які розуміють нас і не вбача­ють у цьому порушення, ми змо­гли забезпечити навчання, гаряче харчування і належний, такий, що наближається до високого рівень навчання. Коли немає кабінету біології, кабінету хімії, кабінету фізики, кабінету інформатики, ми стали флагманом освіти і науки-2010 в загальнонаціональній ак­ції надзвичайно високого рівня. У 2010 році ми стали асоційованою школою-гімназією. Таких шкіл в Україні - 63, а шкіл в Україні дві с половиною тисяч. Ми посідає­мо призові місця у третіх етапах олімпіад, найбільше з усіх шкіл. Гімназія працює в євроінтеграційному руслі. Євроклуб нашої школи сьогодні входить у мере­жу Євроклубів України, ми має­мо кілька призових грантів, наша учениця через міжнародний жіно­чий фонд «Перший крок для успі­ху» виборола грант у 5 тис грн., волонтер корпусу миру отримала гранд у 2,5 тисяч доларів, і всі ці кошти спрямовуються на роботу з дітьми. Вам, як депутатам немає ні найменших підстав говорити, що вам соромно за цей навчальний заклад. Вам не соромно!

Але за всі три роки, що від­бувається капітальний ремонт жодного депутата не було у нас в гімназії, щоб подивитися, а як же вчаться там ті дітки, а як пра­цюють ті вчителі, які забули вже, що таке учительська, директор сидить у медпункті (маленька кімнатка) і не ображається, мето­дичний кабінет - пристосований, діти - в маленьких класах, але я ще раз вам кажу, якщо сьогодні місту треба буде на рівні Украї­ни говорити про освітянські до­сягнення, ми вам готові ці досяг­нення надати, але якщо депутати будуть сьогодні говорити про за­криття цього навчального закла­ду, я буду категорично проти.

Закрити - це найлегше, відбуду­вати, підтримати - це основне.

І батьки, і діти, і вчителі розгля­дають владу як матір, яка готова захистити, підтримати, а не як ма­чуху, яка буде тільки докоряти, що те не так і оте не так!

Щодо центрального приміщен­ня. А я вам скажу, фірма яка робила дах, і фірма, яка робила внутрішні роботи - це дві великі різниці. Я вже два роки б'юся, пишу листи в Сумську державну адміністра­цію, в прокуратуру - для того, щоб розібратися з фірмою, яка роби­ла дах, що тече. Дуже добре нам зробили внутрішній ремонт, то це велика різниця. І якби ми сьогодні закрили центральне приміщення, відключили від опалення, то вся та робота з внутрішнього упоряд­кування пропала би, цього робити звичайно не можна».

Директор Охтирської ЗОШ № 1 СИМОН Валентина Григорівна у своїй доповіді звернула увагу на глобальне: «Зачепили найдорожче, що є у нас із вами - це наші діти, ні­чого більш важливого і дорожчого у нас у житті немає. І кажуть, вкла­дення треба робити не в будинки і літаки, а іменно в дітей. Країна має працювати на дітей, щоб діти потім підтримали Україну, щоб вона вийшла на перші місця, а не була десь у хвості по всіх показни­ках».

"Доборолась Україна до самого краю..."

Секретар міської ради і голову­ючий на сьомій сесії Охтирської міської ради Олександр ЦІЛУЙКО вже під завісу засідання промовив таке: Ми утримувати соціалістич­ну структуру не можемо. Ми - місто дотаційне. Було 8 тисяч дітей, а зараз 4 тисячі.

Подібні думки лунали і збоку представників депутатського кор­пусу напередодні, 4 квітня, під час засідання депутатських комісій.

У районі теж говорять про оптимізацію закладів освіти, бо дорого дітей навчати. Лунають такі заяви і з Сум, Харкова та з інших регіо­нів країни, бо ж грошей у бюджеті бракує, країні важко.

Але в той же час Верховна Рада, до прикладу, не бідує, беручи з бю­джету на своє утримання стільки, скільки вважає за потрібне. І що характерно, гроші знаходяться.

Щонайменше 700 тисяч гривень - таку суму українські платники по­датків виділяють на кожного з 450 депутатів, і це прямі витрати серед яких, наприклад, 9 тисяч гривень на відпочинок у санаторії і 35 тисяч - допомога на відпустку. Ці гроші у бюджеті знаходяться для людей, які і без того мають мільйонні стат­ки. І в той же час 10 тисяч гривень непрямих видатків на дитину, що навчається у сільські школі - вва­жаються надмірно високими, неви­правданими витратами.

Значна частина шкіл, в котрих навчаються наші діти - це спадщи­на царської Росії. Головний корпус тої ж Охтирської гімназії збудова­но у 1885 році, а інший, так званий будинок з колонами або повітове училище - у 1812-1813 роках. Ро­сійська Імперія будувала освітні заклади на своїх околицях під час війни з Наполеоном! А держава Україна за мирної доби буде їх за­кривати, нічого не спорудивши на­томість?

Якщо зараз ми заводимо роз­мову про відсутність дітей для наповнення шкіл і неефективності їх утримання, виходить ми пого­джуємося з тим, що діти закінчи­лися раз і назавжди і вже ніколи не з'являться? Тоді навіщо платити матері за народження маляти 100 тисяч гривень, якщо згодом для нього не знайдеться місця в дер­жавній школі?

Думка батьків

Ми спитали думки батьків: чи відомо їм, що на школи бракує гро­шей, і як вони ставляться до остан­ніх подій навколо освітніх закла­дів, де навчаються їхні діти?

ЧЕРНЕНКО Тетяна каже, що їй не відомо про відсутність грошей у бюджеті на освіту. До вимуше­ної перерви у навчанні ставиться негативно, бо це збільшує наван­таження на школярів: діти хочуть більше знати, але вчителям ніколи додатково працювати з учнями. Якщо раніше додаткові заняття були звичайним явищем, то зараз такої практики немає. Необхідно звертатися до репетиторів. Це не є правильно!

МОТЕНКО Людмила про дефі­цит коштів на освіту знає, ставлен­ня до цього однозначно негативне. Україна декларує прагнення бути у Євросоюзі, - каже Людмила, - але що ми бачимо навколо? Куди ми йдемо насправді?

ГОРБАНЬОВА Людмила теж негативно ставиться до ситуації, що склалася, бо дитина внаслідок вимушених канікул - незайнята, якість освіти знижується. Все йде до того, що освіта стає платною на всіх рівнях і доступ до неї усклад­нюється.

ХОРОШУЛЯ Володимир не ві­рить, що грошей справді бракує: "Ніхто правду не скаже. Для дітей втручання у навчальний процес, його скорочення чи перенесення має негативні наслідки. Закривати школи? Навіщо? Як це? Є Герб, Прапор - символи Держави, і шко­ли - це символ. За що ми боролися, якщо влада не може - забезпечити освіту для дітей?"

Анна ПРОТАСОВА, Валерія БАКУЛІНА

 

����������� 

 
+9 #2 Князь 19.04.2011 20:01
Фоторафия красивая, у местных нуворишей уже руки чешутся наверно.... такой торгодом с кабаком можно заделать !!! :o
 
 
+7 #1 Jkmuf 19.04.2011 19:21
"Та мабуть можна половину шкіл закрити, а в іншій половині незакритих шкіл організувати навчання в дві зміни". Гірше ніж після війни. Видно буде вам економію чи ні? Обідно, що на депутатів скільки коштів іде, прямо жаба дави. Де ж на них набратись грошей?
 
kylymy_150523.jpg

bezp_181120.gif

express.gif

pam_100221_02.jpg

bud_250323.jpg

brus_110423_02.jpg

pesok_220823_01.jpg