У міському центрі соціаль­них служб для сім’і, дітей та молоді цю родину на­зивають сім'єю любові. Бо саме у любові Тетяна Миколаївна Корабельська разом із чоловіком ви­ховують своїх дітей. І не тільки власних. 2006 року подружжя на­важилося на створення прийомної сім’і. Першої у нашому місті.

- При міському ЦСССДМ створена і функціонує служба соціальної підтримки сімей, одним із напрямків роботи якої є пропаганда створення прий­омних сімей та дитячих будинків сімейного типу з їх подальшим соціальним супроводом, - каже провідний спеціаліст центру Оксана Горбонос. - Погодьтеся, кожна дитина повинна виховуватися в родині, для неї це найсприятливіше середовище. У сім'ї дитина оточена любов'ю мами, увагою тата. З батьками вона почувається якнайкраще. Але життя непередбачуване, і трапляється так, що діти залишаються без батьків... їх можна умовно розділити із дві категорії. Перша - біологічні сироти, тобто діти, що назавжди втратили батьків. Друга - соціальні сироти - діти, позбавлені батьківського п іклування. У нашому місті, зокрема, налічується близько 50 соціальних сиріт. Це діти, від яких батьки відмовилися ще в пологовому будинку, або були позбавлені батьківських прав через пияцтво чи наркоманію... Як правило, соціальні сироти вихову­ються в будинках дитини, спеціалізованих школах-інтернатах.

На сьогодні існує чотири форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Це, зокрема, усиновлення, опіка/піклування, прийомна сім'я та дитячий будинок сімейного типу. Усиновленням і опікою безпосередньо займається служба у справах дітей, прийомні сім'ї та дитячі будинки сімейного типу - прерогатива ЩСССДМ. - Наш центр всіляко пропагує такі форми виховання, як прийомна сім'я та дитячий будинок сімейного типу. Крім того, ми працюємо з потенційними кандидатами, допомагаємо готувати необхідні документи, направляємо їх на навчання, що відбувається в обласному центрі. Також ми ведемо соціальний супровід прийомних сімей до до­сягнення дитиною 18 або 23-річчя (якщо вона на­вчається у виші), - продовжує Оксана Володи­мирівна.

Прийомна сім'я, нагадаємо, це сім'я або одинока особа, яка добровільно взяла на виховання та спільне проживання від 1 до 4 дітей-сиріт чи дітей, позбавлених батьківського піклування. Натомість у дитячому будинку сімейного типу може виховувати­ся до 10 дітей, утому числі й власних. Наразі у нашо­му місті ДБСТ немає, натомість маємо 5 прийомних сімей, у яких виховується 10 дітей. У нашому місті першим на створення прийомної сім'ї зважилося подружжя Корабельських. Сьогодні вони виховують двох хлопчиків-близнюків - восьмирічних Артема та Артура, і 13-річну Христину.

- У прийомній сім'ї та дитячому будинку сімейного типу за дитиною залишається статус дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, її прізвище, майно (якщо таке є),- продовжує Оксана Горбонос. - Прийомні батьки отримують від держа­ви винагороду - у розмірі 35 відсотків від сукупного доходу сім'ї. Виплата оформляється на одного з прийомних батьків. Чинним законодавством також передбачене подальше працевлаштування дітей із прийомних сімей та ДБСТ. Зазначу, що працюємо у цьому напрямку і ми. Цікаво, що прийомні діти, і це передбачено законодавством, мають право підтри­мувати контакти з біологічними батьками (родича­ми).

У Тетяни Миколаївни Корабельської 5 влас­них дітей - 3 доньки та 2 сини. Разом із чо­ловіком їй вдалося виховати їх чемними, слухняними, порядними. Відтак їй завжди здавалося, що діти уособлюють собою ангелів. Вона отриму­вала неабияке задоволення від спілкування з ни­ми. Плинув час. діти дорослішали... Згодом одна із доньок вийшла заміж і покинула родинне гніздечко. Пізніше й друга донька зважилася на створення власної сім'ї. Третя - поїхала навчатися до іншого міста... А Тетяні Миколаївні так хотілося оточити ко­гось материнською ласкою і увагою. У неї була мрія, про яку вона нікому не розповідала - усиновити ма­люка. Але на той час фінансове становище родини не дозволяло цього зробити. Тож Тетяна Мико­лаївна продовжувала мріяти...

Тим часом по телебаченню й у пресі почали з'яв­лятися матеріали про такі форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, як прийомна сім'я та ДБСТ. І Тетяна Ми­колаївна зрозуміла, що це - її. Порадившись із чо­ловіком, вирішила спробувати...

2006 року у родині Корабельських сталося по­повнення - подружжя взяло на виховання двох близнюків - Артема і Артура. Біологічні батьки хлоп­чиків відмовилися від них ще у пологовому будин­ку... Відтак малята були позбавлені материнської ласки та батьківської турботи з пелюшок.

- Коли ми зустрілися з Артемом та Артуром впер­ше, бажання взяти їх на виховання не зникло, на­впаки - посилилось, - згадує Тетяна Миколаївна. - Це були жваві та відкриті хлопчики, охочі до спілку­вання з іншими.

Період адаптації Артема і Артура у родині, за сло­вами Тетяни Миколаївни, тривав кілька... років. Він був дуже складним, але Корабельські витримали...

- Хай як важко мені не було з цими дітьми, я жод­ного разу не пошкодувала, що взяла їх на вихован­ня. Бо зважувалася на цей крок свідомо. Важко було привчати їх до відповідальності за свої вчинки, порядку... Але я знала, на що йшла. Знала, що легко не буде. І коли сьогодні доводиться чути від людей, що, мовляв, вони взяли на виховання дітей заради грошей, просто ніяковію. До чого тут гроші? Вони, як і щоденна фізична праця - ніщо у порівнянні з пра­цею душі. І приємно, що держава, впроваджуючи таку форму виховання, як прийомна сім'я, подбала про всі проблеми, з якими так чи інакше доводить­ся стикатися прийомним батькам, - розмірковує пані Корабельська.

2007 року подружжя Корабельських взяло на ви­ховання ще одну дитину-9-річну Христину. До цього дівчинка проживала разом із біологічною матір'ю та її батьками, тобто своїми бабусею і дідусем. "У Христини було важке дитинство. її мама частенько прикладалася до чарки, тож дівчинці доводилося не солодко. її спогади про дитинство без сліз немож­ливо слухати...". - говорить Тетяна Миколаївна.

Півтора року тому мама Христини померла. Дівчинка дуже болісно сприйняла цю звістку, але... Упродовж останніх років мамою називає Тетяну Миколаївну. Хоча й знає, що не вона її народила. Треба сказати, що пані Корабельска не приховує від своїх прийомних дітей правди. Хлопцям вона по­яснює, що народила їх інша мама, а зараз їхня ма­ма - вона. Христина й без того це усвідомлює...

Влітку 2009 року Тетяни Миколаївні Корабельській було присвоєно почесне звання Матері-героїні.

Ігор Івахненко