okhtyrka.biz, Василенко

9 лютого в сесійній залі Охтирської міської ради під головуван­ням першою заступника міського голови Валентини Установо! від­булися слухання на тему: «Скіль­ки років тобі, рідна Охтирко?». Полеміку, до якої запросили краєз­навців, членів громадської ради та представників місцевих громад­ських організацій, викликали різні думки місцевих дослідників істо­рії на предмет того, коли ж саме було засноване місто Охтирка?

Відомо, що існує: офіційна вер­сія, за якою Охтирка бере початок 1641 року. Разом З тим, дослідник минувшини рідного краю Олек­сандр Кривогуз висловив власне бачення: Охтирка як місто заснова­не в 1654 році, а 1641 -й рік це рік зведення острогу на Охтир-горі, який 1650 року був зруйнований і в проміжок часу між 1650 і 1654 роками це місце «ніким не згадує­мо». Навколо цих сивих дат і точи­лася дискусія, в якій взяли участь люди, що на аматорських засадах досліджують давнину: Юрій Сит­ник, Євген Мегера, Олексій Сергієнко, Марія Поліщук, Валентин Солошенко. Мала слово і дирек­тор місцевого краєзнавчого музею Наталія Калюжна.

Більшість промовців, посилаю­чись на історичні джерела, схиля­лися в бік офіційної версії, наголо­шуючи на тому, що зменшувати вік рідного міста нелогічно. На­впаки, треба вести пошук в іншо­му напрямку, бо на древній землі живемо, поряд з містом Гелон, зга­дуваним самим Геродотом.

Чия ідея краща: про Леніна, чи про ікону?

Чому саме зараз виникла розмо­ва про вік Охтирки? Бо в 1991 році місто святкувало свій 350-річний ювілей. А року 2011-го, з усього виходить, треба відзначати 370-у річницю, У всякому разі, 25 січня на пленарному засіданні четвертої сесії міської ради шостого скли­кання прозвучав запит депутата Олександра Лябаха до міського голови про необхідність розробки Програми відзначення 370-річчя Охтирки.

«Люди хочуть свята», «не хлі­бом єдиним», - такі тези звучали на підтримку ідеї святкування. Власне, проти загальноміських веселощів уголос не висловився жоден з учасників слухань. В по­зиціях розійшлися лише тоді, коли мова зайшла про дату свят, бо до сих пір день міста губився в низці інших достойних подій: Дня ви­зволення, Дня Незалежності, Дня нафтовиків...

Олександр Кривогуз, виходячи з власної версії заснування міста, «на основі першоджерел та інших історичних документів» (12 квіт­ня (за старим стилем) 1654 року), запропонував справляти іменини Охтирки 22 квітня заразом з днем народження Володимира Леніна, бо «йото шанувальників ще бага­то».

Юрій Ситник мав іншу пропо­зицію: день міста слід відзначати 15 липня, коли православна церк­ва вшановує чудотворну ікону Охтирської Божої Матері. З тим, що саме 15 липня – охтирський день погодилася і заступник місь­кого голови Валентина Устинова.

«Не слід поєднувати одне свято з іншим»

Назалія Вінник, популяризатор народного мистецтва й україн­ських традицій, вважає, що жод­ного приводу для перегляду істо­ричних дат наразі не існує, бо ні пошукових робіт, ні ґрунтовних досліджень в цій царині останнім часом не велося.

«А щодо встановлення Дня міс­та, слід провести репрезентативне опитування, аби кожен свідомий охтирчанин міг висловити свою думку.

Не слід поєднувати одне свято з іншим, не тільки тому, що дата з православного календаря не може претендувати на загальнонародне свято (у місгі мешкають люди різ­них віросповідань), а й тому, що це економічно невигідно. Треба створювати якомога більше при­водів задля того, аби Охтирка була цікавою не тільки її мешканцям, а й туристам, - каже Наталія і додає: Складати план проведення 370-ї річниці міста треба було рік тому: обмірковувати концепцію, готува­ти бізнес-план для залучення інвесторів».

Наразі про бізнес-план нічого невідомо. По завершенню слухань В.Устинова повідомила, що до свят Охтирка матиме гімн міста, бо така робота ведеться, і запро­понувала представникам відділу культури залишитися, - для на­дання пропозицій по святкуван­ню. «Будемо намагатися посадити квітку», - сказала на завершення перший заступник міського голо­ви, ніби у відповідь словам кра­єзнавця Олексія Сергієнка: «Як святкувати у нашому занедбаному місті?»

Богу - Богове, а кесареве має належати людям

Дозволю і собі додати кілька слів до порушеної теми.

Історію краю свого ми не зна­ємо, бо про історію достеменно можуть свідчити тільки докумен­ти й артефакти. А де вони? В за­критих архівах, або глибоко в зем­лі. Ніхто ж не вивчає минувшину науково, бо це дорого і невигідно з огляду на політичну кон'юнктуру. Ми звикли жити міфами, послуго­вуємося ними й нині, бо історична правда не потрібна жодній з так званих еліт, що змінюють одна одну на чолі держави. Україна, що не мала власної державності, не мала й своїх архівів. Документи, які б могли пролити світло на час і обставини заснування нашого міс­та, можливо ще зберігаються десь у Польщі чи Росії. Та хіба під силу аматорам-дослідникам дістатися туди лише на власному ентузіазмі? От і радіємо наявності хоча б «не­глибоких» досліджень, тлумачимо вже не раз витлумачене. І жодна науково-практична конференція не відкриє завісу невідомості, якщо немає нових предметних розвідок і відкриттів.

Минуло року довелося бути на святкуваннях у Тростянці, де на території Круглого двору протягом цілого дня відбувалася історична реконструкція лицарських боїв, а як стемніло вогняне шоу. Чи пам'ятає щось подібне Охтирка? Наші свята із року в рік проходять за одним планом: покладання кві­тів, екскурсія музеєм, концерт біля МЦКіД «Кнєжа». Все...

Пропозиція встановити День міста 15 липня, на мою думку, не видається оптимальною, бо містить у собі низку ризиків. По-перше, не всі охтирчани - вірні православні, отже ми розділимо людей за конфесійною прина­лежністю і віросповіданням. По-друге, не встановивши чітку межу між відомством церкви і світськи­ми заходами, ми ризикуємо відда­ти загальноміське свято під вплив релігійної установи цілком.

Ось інформація з сайту облради про минулорічні події: «15 липня в Охтирці відбулися урочистос­ті з нагоди Дня Охтирської ікони Божої Матері. Розпочались вони ще напередодні в Покровському соборі з всеношної служби. Вчора вранці в соборі відбувся водосвятний молебень з омовінням святої Чудодійної Охтирської ікони Бо­жої Матері, продовжився - святко­вою літургією.

По закінченні літургії, яку очо­лив єпископ Сумський і Охтир­ський Євлогій, відбулася хресна хода від Покровського кафедраль­ного собору до каплиці, де 271 рік тому священиком церкви Покрови Пресвятої Богородиці Даниїлом було знайдено Чудодійну Охтирську ікону Божої Матері.

Біля каплиці численне духо­венство та прихожан з Охтирки та багатьох куточків Сумщини і сусідніх областей привітав єпис­коп Євлогій. Участь в хресній ході взяло близько 1500 чоловік».

З великою повагою ставлюся до релігійних почуттів православних віруючих, але інша частина охтирчан, зокрема тих, хто не є прихо­жанами певної церкви і не бажає брати участь у літургії, залишать­ся поза межами дійства. Отже, можливий конфлікт інтересів.

«Богу - Богове, а кесареве має належати людям», - це слова вели­кої княгині Олександри Романоввї, сказані навіть не вчора...

Вочевидь і нам треба щось змі­нювати в психології і підходах, залучати рухливих, ініціативних людей, здатних продукувати конкурентноздатні ідеї. Якщо вже за­ходилися саджати нову квітку, слід подбати і про свіже насіння.

Анна ПРОТАСОВА