У січні колективу Охтирського міського відділу внутрішніх справ представили нового начальника.

На цю посаду призначено охтирчанина, підполковника міліції С. М. ГУЗЯ

Так вже трапилося, що напередодні інтер­в'ю з Сергієм Микола­йовичем кореспондент випадково зустрівся на вулиці з пенсіонером, котрий тривалий час працював в органах і знав С. М. Гузя у мо­лоді роки, коли той був оперативником у кри­мінальному розшуку, і пізніше. Ветеран вва­жає, що вибір началь­ника цілком логічний, адже багатьом фахів­цям імпонує його обіз­наність і обов'язко­вість, щире уболівання за справу.

В тому мав нагоду переконатися і наш ко­респондент під час спі­лкування з новим керів­ником охтирської мілі­ції.

- Ваш життєвий ви­бір, Сергію Микола­йовичу, безумовно, за­слуговує схвалення. Міліцейська робота потребує мужності, витривалості, словом, рис, притаманних справжньому чоло­вікові. Що особисто Ви цінуєте у людях в погонах?

- Насамперед відда­ність роботі, серйозне ставлення до служби. Зрозуміло, що до нас теж потрапляють різні люди. Деякі вважають, що можуть не дотрима­ти слова, неякісно ви­конати завдання, а то й скоїти правопорушен­ня чи навіть злочин. Мої підлеглі знають, що поблажливості чи захисту у разі неподоб­ства чекати не слід. Пе­ред законом усі мусять бути рівні.

- А чи не усклад­нить роботу заплано­ване скорочення в ор­ганах влади, що, ймо­вірно, торкнеться й міліції?

- Поки що рано про скорочення говорити, та я глибоко перекона­ний в тому, що навіть коли залишиться 20 працівників, але справ­жніх фахівців, вони із завданнями справля­ться. Зрозумійте, що в будь-якій роботі, і на­шій також, важливо не відсидіти формально за столом з дев'ятої годи­ни до вісімнадцятої, а віддаватися сповна справі.

- А такі енергійні, самовіддані люди у колективі є?

- Аякже! Можна наз­вати чимало прізвищ. Я ціную за старанну пра­цю багатьох співробіт­ників відділу, однак ро­здавати компліменти зараз не буду. Хотів би поставити у приклад начальника відділення карного розшуку Р. В. Кладька. Це - справж­ній професіонал. Стар­ший оперуповноважений В. М. Луб'яний, ви­конуючий обов'язки на­чальника сектору діль­ничних інспекторів мі­ліції О. М. Тищенко теж заслуговують висо­кої оцінки.

- Чи слід це розуміти так, що кадрові проб­леми вирішені?

- Ні, то не так. У ра­йоні маємо забезпечити ефективну роботу діль­ничних інспекторів. Я не прихильник того, щоб дільничний меш­кав в Охтирці, а на ро­боту їздив у село. Ось коли він житиме у селі, то люди відразу від­чують себе більш захи­щеними, профілактич­на робота буде кращою, а в разі скоєння зло­чину, прискориться йо­го розкриття.

Ми працюємо з сіль­ськими радами над тим, щоб підбирати на­дійних молодих людей, які відслужили в армії, у помічники для діль­ничних інспекторів. У перспективі молоді лю­ди набудуть освіту, ста­нуть офіцерами і змо­жуть ефективно пра­цювати. Поки що пози­тивно вирішили це пи­тання у Куземині, де нас турбували наїзди "гастролерів" з Котельви та інших місць.

- Йдеться, мабуть, про крадіжки?

- Не лише. Але краді­жки майна громадян, на жаль, досить поши­рене явище у селах, де мешкає багато людей похилого, віку. На зиму часто вони їдуть до ді­тей у міста, а потім, по­вернувшись, виявля­ють втрати. Знайти ви­нного через три-чотири місяці після скоєння крадіжки, досить важ­ко.

- А яка криміноген­на ситуація в Охтирці?

- Охтирка - місто спе­цифічне. Розташоване на шляхах, що ведуть до трьох обласних це­нтрів. Це місто нафто­виків, торгове місто. І то манить нечистих на руку людей, що вдаю­ться до серійних квар­тирних крадіжок. Кого лише ми не затримува­ли: сумчан, харків'ян, жителів Кременчука.

Звісно ж робимо вис­новки. На патрулюван­ня вулиць, крім праців­ників міліції, незаба­ром вийдуть і їх добро­вільні помічники. На колишніх дружинників вони не схожі, бо ма­ють професійний і фі­зичний гарт. Це коли­шні співробітники мі­ліції, спортсмени, лю­ди, здатні затримати не­гідника і не допустити при цьому порушення закону.

Я вимагаю від під­леглих теж діяти суво­ро в межах закону, не вдаючись до рукопри­кладства чи інших незаконних дій. До речі, 2011 рік Міністерство України оголосило ро­ком охорони прав і сво­бод громадян.

- Сергію Миколайо­вичу, а на рівні міні­стерства проводиться якась в цьому плані робота?

- Я б сказав, що так. Мені, наприклад, дуже імпонує те, що перегля­нуть ставлення до всту­пників, які мають намір вчитись у юридичних вузах. Не розумію, як можна з юнака готува­ти офіцера, коли той не служив в армії, про ди­сципліну має слабке уявлення. Не секрет, багато хто з батьків прагне, аби його дити­на потрапила у такий вуз після школи. Мір­кують так: і в армії не служитиме, і престиж­ний фах набуде, а далі, мовляв, побачимо, чи потрібні оті погони? Хай вибачать мене жін­ки, але міліцейська ро­бота здебільшого не для них, бо часто по­требує мужності, ризи­ку. Для дівчини, для жінки-матері вступати у двобій зі злочинцем неприпустимо. Тож схвалюю, що добір дів­чат у юридичні вузи буде обмежено.

Міліція мусить бути постійно на варті пра­вопорядку. То наша спі­льна і водночас особис­та справа. При ретель­ному її виконанні гро­мадяни почуватимуть себе затишніше, ком­фортніше, а у правоза­хисниках вбачатимуть своїх друзів.