20 листопада гора поблизу села Доброславівка наповнилася дитячими голосами. Того дня вихованці туристсько-краєзнавчого напрямку міського центру дитячої та юнацької творчості зібралися на військово-патріотичну спортивну гру «Зірниця»

Військово-патріотична гра проводилися згідно з річ­ним планом роботи з метою військово-патріотичного вихо­вання, підвищення рівня фізичної підготовки, вдосконалення вмінь та навичок орієнтування на місцевості та подолання природних перешкод.

Для допомоги у її проведенні були запрошені офіцери військової частини: старший лейтенант Саліпа С.Д. та лейтенант Рибалка В.В.

Дійство розпочалося з піднят­тя Прапора України, що супро­воджувалося Гімном держави у виконанні всіх присутніх. Згодом учасники гри об'єдналися у два загони, обрали своїх командирів та отримали знаки відмінностей - погони зеленого та помаранчевого кольору, прапори загонів та штабні карти.

Отримавши детальну інструк­цію проведення гри, загони розі­йшлися у різні сторони гори для облаштування «штабів», розподілу обов'язків між «бійцями» та виро­блення своєї тактики захоплення штабу супротивника. Всі учасники «Зірниці» мали іграшкову зброю, яку прихопили з дому.

Розвідники намагалися тихень­ко вивідати місце розташування штабу суперників, інші виводили «живу силу» із строю, зриваю­чи погони. Якщо гравець втрачав один погон, він вважався легко по­раненим і міг рухатися лише ша­гом, якщо зривали обидва погони - важкопораненим і повинен був відправлятися в тил, де йому у сан­частині надавали допомогу. Після цього учасник гри міг виконувати роботу по заготовці дров, носити воду і варити польову кашу.

Офіцери під час гри були спо­стерігачами, вони слідкували, щоб «бійці» дотримувалися пра­вил проведення гри. Намагаючись захопити штаб «противника», обидва загони так загралися, що втратили свої. Заключним етапом гри поріділі загони повинні були пройти «мінні поля»: у піщаному кар'єрі шукали замасковані надуті повітряні кульки, щоб прокласти безпечну дорогу для уцілілих.

А потім була цікава розмова з офіцерами української армії, які розповіли про справжнє знищен­ня мін і снарядів, що залишилися з років Великої Вітчизняної війни. Фахівці своєї справи також про­інструктували, як себе вести, коли випадково знаходиш предмет, схо­жий на «гостинець» з другої світо­вої. Діти ставили багато запитань, видно було, що ця зустріч їм до вподоби. Цікаво і те, що дехто піс­ля закінчення школи мріє стати військовим. Значить, нашу країну буде кому захищати.

Довго ще не вщухали розмо­ви про «бойові» дії, але «війна-війною, та обід - за розкладом», як сказано у фільмі. Тож і ми не відступили від цього правила. На­городою всім була смачна польова каша, яку приготували у здоровен­ному казані. Про її якість свідчило те, що казан спорожнів повністю.

Відпочивши, діти прибрали те­риторію, загасили багаття, в остан­нє вишикувались для опущення прапору, і, сповнені прекрасних вражень, відправилися додому, збуджено обговорюючи всі події дня.

■ М. Поліщук, методист туристсько-краєзнавчого напрямку ОМЦДЮТ