Наш візит до Охтирського будинку-інтернату для гро­мадян похилого віку та інва­лідів не був випадковим, бо відбу­вався напередодні Міжнародного дня інвалідів. В Україні цей день започатковано з 1992 року, в знак приєднання країни до Міжнарод­ного співтовариства за наслідком проголошення Генеральною асамб­леєю ООН 3 грудня Міжнародним днем інвалідів.

Керує роботою закладу ПИСА­РЄВ Михайло Леонідович. Йому слово: - Будинок-інтернат - кому­нальна установа Сумської обласної ради. Це стаціонарна соціально-медична установа загального типу для постійного проживання гро­мадян похилого віку, ветеранів ві­йни та праці, інвалідів. Наш заклад розрахований на 155 осіб, проте зараз ми опікуємося 120-ма під­опічними. Приміщення будинку-інтернату оснащені центральним опаленням та всіма зручностями; мається власна пральня, перукар­ня, склади, харчоблок, де підопічні отримують 4-х разове харчування.

Є бібліотека на 3,5 тис книжок, читальний зал, куди ми передпла­чуємо періодичні видання.

Будинок-інтернат - складне гос­подарство зі своїм автопарком на вісім одиниць техніки, шістдесять­ма гектарами землі, розташованими за межами міста, де працівники закладу вирощують сільськогоспо­дарські культури аби зменшити на­вантаження на бюджет.

Трудовий колектив - 76 осіб, Це досвідчені, професійні кадри. Люди у нас працюють по 20-40 років. Наприклад, молодша медична сестра Стефогло Пелагея Іллінічна працює з 1969 року, молодша ме­дична сестра, роздавальниця Гон­чар Любов Яківна - з 1984 року, машиніст по ремонту та пранню білизни Васильченко Віра Михай­лівна - з 1985 року, стоматолог Худобенко Лідія Володимирівна - з 1992 року, фельдшер Гуня Валерій Іванович - з 1990 року.

Ми не є лікувальною установою, проте маємо у штаті лікарів, апте­ку, фізіотерапевтичний, масажний, стоматологічний кабінети та інші спеціалізовані кабінети, забезпече­ні ліками для надання першої ме­дичної допомоги.

До нас потрапляють жителі Сум­ської області за путівкою головно­го управління праці та соціального захисту населення обласної дер­жавної адміністрації. На державне утримання приймаються особи по­хилого віку, які досягай пенсійно­го віку та інваліди першої і другої групи старші 18 років, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги.

В законі написано, якщо діти є, вони повинні батьків доглядати. Але за наявності вільних місць до будинку-інтернату можуть при­йматися особи похилого віку та інваліди, за умови стовідсоткового відшкодування вартості їх утри­мання.

Фінансується ж установа з об­ласного бюджету, також здійсню­ються відрахування з пенсій підопічних.

- Вистачає?

- Є захищені статті видатків, і вони фінансуються на 100%. Установа забезпечена енергоносі­ями, ліками, харчуванням. Проте, грошей завжди бракує. Я 20 років працюю тут, і бачив різні часи. У 94-ому доводилося їздити по се­лах, аби зібрати необхідне для життєдіяльності закладу. І зараз про нас благодійники не забува­ють. Велика їм подяка. Керівник ПСП «Комишанське» Володимир Іванович Зубко завжди допомагає: і посівними матеріалами й іншими ресурсами.

До розмови приєднується куль­тпрацівник Оксана Володимирівна ПИСАРЄВА: - Ми тісно співпра­цюємо з місцевим центром дитячої та юнацької творчості. Діти при­ходять до нас з концертами, з по­дарунками для підопічних. Нещо­давно відбулася зустріч з учнями школи № 1, де старенькі розпові­дали дітям про пережиті часи Голо­домору.

Різними дорогами потрапляють люди до інтернату, який стає їх­ньою домівкою.

ГЕТЬМАН Валентин Васильо­вич - інвалід по зору.

Свого часу закінчив Харківський державний університет, за фахом -історик. Каже, в житті було багато планів, амбіцій і мрій, проте роки і хвороба привели до будинку-інтернату. Має для молодих людей настанову: відповідально ставити­ся до обраного шляху, до праці, не шукати легкого життя, не перетво­рюватися на літунів. Життя, воно спитає, як витрачав молоді роки.

Працівники будинку-інтернату відгукуються про Валентина Васильовича, як про лектора. До кожно­го свята влаштовує для підопічних змістовні, повчальні бесіди.

Після прощання із людьми, які живуть і працюють у будинку-інтернаті, думалося про таке: суспільство дедалі більше пере­ймається проблемами інвалідів та

людей похилого віку. Втім у цій справі існує ще чимало проблем. Відзначення ж Міжнародного дня інвалідів - справедлива шана суспільства та нагадування всім про обов'язок перед людьми, що потребують захисту та підтримки.

■ Анна ПРОТАСОВА