"Де Україна для людей? Де вона? До останнього вірилося, що нова влада дійсно працюватиме задля покращен­ня добробуту звичайних українців. На­томість - одні розчарування. Вони ка­жуть: "Україна - для людей". Шкода, не уточнюють, для яких саме. Бо ця Ук­раїна - не для нас, простаків, а для бізнесменів та олігархів. їм начхати на тих, хто впродовж десяти років торгу­вав крамом ось на цьому місці, зароб­ляючи собі на кусень хліба", - обурено кричала одна жіночка, коли я, за дору­ченням редакції, прибіг на продоволь­чий ринок. Кількома хвилинами раніше до редакції зателефонували та повідомили: "На базарі - скандал. Таке відбувається! Навіть міліціянтів викликали. Поспішайте, якщо вам це ціка­во".

На місці події спершу важко було щось зрозуміти. Гамір зчинився такий, як у Вер­ховній Раді під час голосування за не­популярний законопроект. Пізніше вдалося з'ясувати, що власниця "Сім'ї" Наталія Масло, побачивши, як перед торговельним центром ведуть­ся будівельні роботи, вийшла та по­просила будівельників зупинити будівництво, оскільки воно перешко­джало нормальній роботі закладу. Її вимога, за словами деяких оче­видців, була цілком обгрунтованою, висловила вона її спокійно. Згодом на місце події прибули міліцянти.

Поки правоохоронці допитували свідків і постраждалих, намагаючись з'ясувати істинну причину конфлікту, підприємці не приховували свого обу­рення: "Ми десять років торгували на цьому місці, а тепер, бачте, зава­жаємо. Вони хочуть кишнути, нас звідси, погрожують, та нічого не вий­де. Ми до кінця боротимемося за свої права. Якщо треба, запросимо до Охтирки "Критичну точку". А що? "Свідок" же приїжджав, коли намагалися виселити людей із нафтопроммашівського гуртожитку..." Випадкові перехожі спостерігали за усім цим, роззявивши роти...

Емоції переповнювали обурених підприємців: "Нас хочуть позбавити можливості заробляти на життя, тор­гуючи дріб'язковим крамом на ба­зарі. І все через ту кляту землю. Для будівництва нових кіосків із кожного з нас зібрали по сім з половиною ти­сяч гривень, і що тепер? Куди нам йти? Та й чому ми повинні кудись іти? Будівництво нового павільйону здійснюється на території ринку, на тому самому місці, де донедавна сто­яли синенькі металеві кіоски. А тому жодних підстав для припинення будівельних робіт - немає".

"Я вам більше скажу, - звертається до представників ЗМІ ще одна жіночка-підприємець. - Розумієте, для ТЦ "Сім'я" ми, оці 10 нещасних підприємців, як більмо в оці. Крім то­го, з боку Наталії Михайлівни на нашу адресу не раз лунали погрози на кшталт: "Ми цей фундамент знесемо болгарками, якщо треба, поріжемо".

- А з чого, власне, розпочався конфлікт?, - цікавлюся у жіночки, що стоїть поруч зі мною.

- Впродовж десяти років ми торгували ось на цьому місці (показує ру­кою на закладений під майбутні кіос­ки фундамент). Пізніше виявилося, що ми заважаємо ТЦ "Сім'я", якому надали у користування земельну ділянку площею 300 квадратних метрів. На ній вони побудували ось ці магазинчики. А нам сказали, що ми тут взагалі не потрібні. Ще й папірці якість тикають, мовляв, усе законно, ми праві. Звичайно, залізли на територію базару, і вони праві. А нам як бути? Чи ми, зрештою, не люди?

- Ви зверталися кудись із скарга­ми?

- До Варавенка зверталися.

- І що він?

- Сказав, що повинні продовжува­ти будівництво. А ще ми зверталися і до керівництва Сумської облспоживспілки.

- Якою була їх відповідь?

- Будуватися. Вони сказали, що в даному випадку адміністрація ринку нічого не порушила. Усе законно.

- Усі документи щодо будівництва цих кіосків є у керівника ринку, - го­ворить бригадир-каменяр Володи­мир Олексійович. І розгортає зігну­тий утри погибелі папірець: "Ось ро­бочий проект, тут зазначено розміри, яких ми дотримуємося під час будівельних робіт".

*****

- У 2008 році ми, тобто ТЦ "Сім'я", звернулися до керівництва Сумської облспоживспілки, якій підпорядко­вується наш продовольчий ринок, з проханням виділити нам на взаємо­вигідних умовах земельну ділянку, площею 300 квадратних метрів, під будівництво магазинів, на що отри­мали згоду, - каже Наталія Ми­хайлівна Масло, власниця ТЦ "Сім'я". - Згодом ми цю ділянку приватизува­ли, розробили проектну докумен­тацію, отримали дозвіл на будівництво і почали споруджувати магазини. Будівельні роботи скінчи­лися чотири місяці тому, а 28 жовтня 2010 року мій чоловік - Євген Мико­лайович Масло - отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, тобто ось ці торговельні павільйони. Тож про будь-які пору­шення з нашого боку не може бути й мови.

Ще тоді, тобто у 2008 році, ми звер­талися з проханням до керівництва Сумської облспоживспілки та особис­то до Володимира Федоровича Вара­венка з проханням знести металеві кіоски, що закривали вхід до май­бутніх магазинів. Нам сказали: "Ви поки будуйтеся, а вже потім, по закінченні будівельних робіт, ми ці кіоски приберемо". Зараз же Варавенко заявляє, що такого не говорив, апелюючи відсутністю відповідних до­казів. Так про які докази може бути мова, коли усе це звучало усно, без будь-якого письмового підтверджен­ня.

Не так давно вони прибрали оті ме­талеві кіоски) натомість заклали фун­дамент під інші, більш сучасні. Зібра­ли по сім з половиною тисяч з підприємців, а жодних документів - не надали... Такі дії з боку адміністрації Охтирського продовольчого ринку та керівництва Сумської облспоживспілки не є правомірними, оскільки суперечать Державним будівельним нормам України, за яки­ми відстань від однієї капітальної спо­руди до іншої має складати не менше 8-10 метрів. А вони споруджують свої кіоски на відстані 1,7 м від наших ма­газинів. По-вашому, це нормально? Та й про які зручності для покупців і підприємців можна говорити, коли на нашому ринку у базарний день ні розминутися неможливо, ні товар спокійно прийняти. Пам'ятаєте, влітку горів магазин "Лінолеум", що поряд із нашим торговим центром. Так пожеж­на машина ні з вулиці Батюка не мог­ла заїхати, бо надто вузький прохід, ні з провулку Харківського. Довелося тягти пожежний рукав через увесь базар. Хіба це нормально?

Ми не говоримо сьогодні про те, щоб взагалі залишити без роботи підприємців, які донедавна торгували у кіосках перед нашим торговельним центром. Особисто я пропонувала Ва-равенку розмістити цих людей у інших частинах ринку. Місця ж - достатньо. Але ні.

Моя вимога, вважаю, цілком обгрунтована - я хочу побачити дозвіл на будівництво цих кіосків та гене­ральний план ринку, які на сьогодні Володимир Федорович не готовий на­дати. Я більш ніж упевнена, що ці до­кументи у нього взагалі відсутні. У нас же із документами - все гаразд. Хоч зараз можу надати усі необхідні папе­ри. Мені приховувати нічого.

Цієї суботи до Охтирки особисто приїздив пан Галаєв, директор Сумсь­кої облспоживспілки. Кілька годин ми разом із ним розмовляли, однак до компромісу так і не дійшли. Окрім по­гроз на нашу адресу з уст Магомеда Джамаловича я нічого іншого так і не почула. Галаєв наполягав на своєму -продовжувати будівництво.

- Ви намагалися донести до людей свої аргументи?

- Так, але жодна моя спроба не увінчалася успіхом. Вони роблять те, що їм каже Варавенко, інколи навіть не розуміючи того, що відбувається насправді. Коли ж намагаєшся щось їм пояснювати, починають лаятися, неадекватно себе поводять.

- Ви чи хтось інший, за вашою вказівкою, погрожували "базарникам" знесенням фундаменту під май­бутні кіоски?

- Ні, звичайно! Я людина інтелігент­на і не звикла вирішувати проблеми за допомогою шантажу чи погроз.

4 листопада 2010 року підприємству Сумської облспо­живспілки "Охтирський ринок" вруче­но припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області щодо влаштування фундаментів та цоколів під малі архітектурні форми на ринку по ву­лиці Батюка, 35, у місті Охтирка.

"Фундаменти та цоколі під малі архітектурні форми влаштовуються з порушенням вимог генерального плану ринку, порушено вимоги ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", порушені протипожежні норми від існуючих об'єктів", - чи­таємо в приписі. У графі "Заходи що­до усунення порушень із визначен­ням терміну виконання" зазна­чається: "Дирекції ПСО "Охтирський ринок" ЗУПИНИТИ влаштування фун­даментів під малі архітектурні форми на ринку в місті Охтирці по вулиці Ба­тюка, 36, провести коригування ге­нерального плану ринку, погодити та затвердити проектну документацію в термін до 4 грудня 2010 року.

Минулої неділі нам вдалося застати Володимира Варавенка, директора ПСО

"Охтирський ринок", на робочому місці. Від будь-яких коментарів він відмовився. Записав мій мобільний та пообіцяв зателефонувати у понеділок-вівторок. Не чекаючи з моря погоди, у вівторок зранку сам набрав Володимира Федоровича по мобільному. Думав, не відповість... Відповів. Я наполіг на коментарі для статті, яка саме готувалася до друку. Володимир Федорович повідомив, що жодних домовленостей стосовно знесення кіосків після завершення будівельних робіт на земельній ділянці, викупленій "Сім'єю", не було. Ні усних, ні письмових. І хотів було ще щось сказати, однак... "До мене прийшли. Я вам передзвоню пізніше..."

Того дня Володимир Федорович так і не зателефонував...