Довідка

Військова частина 2276, яка базується неподалік Климентового, була сформована 12 січня 1993 року - у відповідності із наказом командувача Національної гвардії України - для прийому, зберігання та видачі озброєння і боєприпасів, забезпечення ними інших військових частин НГУ. Спочатку підпорядковувалася командиру військової частини 2220, що у Харкові, а з 20 квітня 1994-го - переведена у безпосереднє підпорядкування командувачу Національної гвардії України. Коли ж у 1999-му Національна гвардія реформувалася у внутрішні війська МВС України, в/ч 2276 була переведена до них.

У 1993-му командиром військової частини 2276 став досвідчений офіцер (тоді ще майор, а нині - полковник) Анатолій Марченко. Він і сьогодні є головним у частині, вболіває за її майбутнє, дбає про поліпшення побутових умов для військовослужбовців. Указом Президента України від 1 листопада 1996 року Анатолій Олександрович був нагороджений орденом Богдана Хмельницького 1 ступеня. Нагороду отримував з рук тодішнього Глави держави - Леоніда Кучми.

За весь період службово-бойової діяльності в/ч 2276 неодноразово виборювала звання "Кращої військової частини забезпечення внутрішніх військ МВС України", про що свідчать відповідні грамоти та перехідний Кубок командувача внутрішніх військ МВС.

Виховання особового складу у в/ч 2276 базується на кращих традиціях українського народу, прикладах відчайдушного героїзму наших земляків. Військовослужбовці цієї частини серйозно ставляться до виконання своїх службових обов'язків, бо розуміють, що авторитет внутрішніх військ в цілому та в/ч 2276 зокрема залежить від кожного з них.

Службово-бойова діяльність

Для охорони стратегічних об'єктів в/ч 2276 щоденно залучається 20 військовослужбовців стрілецького батальйону. До виконання цього відповідального бойового завдання їх ретельно готують. Саме тому, напевно, протягом першого півріччя 2010 року не сталося жодної надзвичайної ситуації чи якоїсь непередбачуваної події. Крім того, для посилення охорони важливих об'єктів залучаються вартові собаки. У частині Марченка, нагадаємо, свого часу була створена і сьогодні успішно функціонує група спеціально навчених службових собак.

Одним із основних напрямків навчання особового складу у частині 2276 є бойова підготовка. Так, наприклад, офіцери постійно відвідують інструкторсько-методичні заняття, завдяки яким вчаться ефективно застосовувати свої знання і вміння на практиці, тобто раціонально спрямовувати їх на навчання особового складу. Разом із цим у частині займаються підготовкою кадрів для участі у миротворчих місіях (п'ять військовослужбовців частини 2276 успішно брали участь у миротворчих діях на території Косова).

Фрагменти інтерв'ю

- Анатолію Олександровичу, у 1993-му Вас призначили на посаду командира військової частини 2276, що була створена відповідно до наказу командувача Національної гвардії України неподалік Климентового. І ви, мабуть, добре пам'ятаєте період Ті становлення. Згадайте, як це було?

- Перші кроки на шляху до свого становлення наша частина робила у перші роки незалежності, а тому цей шлях важко назвати легким. Самі розумієте, обмеженість фінансування, відсутність матеріально-технічної бази та організаційно-штатної структури як такої. Тим, хто першими прибув до новоствореної частини, було найважче - доводилося відбудовувати штаб і казарми, приводити до ладу складські приміщення та приміщення побутового призначення, приймати на зберігання вантажі з усієї України...

У перші роки існування нашої частини військовослужбовці мало займалися бойовою підготовкою, бо ж нормальних умов для того просто не було - майже всі приміщення перебували у напівзруйнованому стані. Тож івирішили спочатку належні побутові умови створити. Власними силами, разом із солдатами, офіцерами та прапорщиками поступово відбудовувалися...

У перші роки незалежності, якщо пам'ятаєте, часто відключали електроенергію та газ. Причому не тільки у приватних будинках та квартирах. У нашій частині теж мали місце такі випадки. Відтак мною було прийнято рішення перейти на дров'яне опалення. Гріх було цього не зробити, адже поряд т ліс, а значить і проблем із дровами - жодних. У кожній казармі ми встановили печі, а від котельні, яка працювала на мазуті, з яким через нестабільність фінансування нерідко виникали проблеми, відмовилися. Й не прогадали! А нещодавно навіть у їдальні поставили піч. Ні, не для краси, хоча й розмалювали її у кращих народних традиціях. Сьогодні у тій печі навіть хліб випікаємо...

- Військова частина 2276 свого часу створювалася для прийому, зберігання та видачі озброєння і боєприпасів, забезпечення ними інших військових частин Національної гвардії України. Після того, як частина увійшла до складу внутрішніх військ МВС України, ці завдання залишилися пріоритетними?

- Так. У складських приміщеннях, розташованих на території нашої частини, сьогодні зберігається багато боєприпасів. А тому пожежі, які час від часу виникають в лісах неподалік Климентового, створюють неабияку небезпеку. Причому не тільки для самої частини, а й для навколишніх міст і сіл. Через те охороні цих складських приміщень ми приділяємо особливу увагу. Ми не тільки охороняємо та обслуговуємо ці склади, ми ще й навколишню територію перекопуємо, щоб у випадку пожежі на дати можливості полум'ю надто близько підступити до складів зі зброєю. Хоча це не є нашим основним завданням. Найголовніше -охорона боєприпасів, а тому вартові цілодобово несуть службу, охороняючи складські приміщення від небажаних гостей та зловмисників.

-У очолюваній Вами частині юнаки проходять не тільки строкову службу, а служать за контрактом?

- Так, причому останніх, тобто контрактників, набагато більше. Наразі у частині проходить строкову службу 20 юнаків, які за місяць звільняються і ми, мабуть, забуваємо про строкову службу...

- її не буде?

- Так, не буде, хлопці служитимуть лише за контрактом. Зрештою, розмови про перехід на контрактну армію велися давно, пора ж колись починати...

- Невже і ви схиляєтеся до думки, що строкова служба - не потрібна?

- Я цього не говорив. За 38 років служби в армії я чимало побачив, чимало зрозумів. Знаєте, строкова служба дещо важча за контрактну. От, наприклад, контрактник - вранці приїздить до частини, ввечері повертається додому, а солдат строкової служби весь час у частині, цілодобово несе службу. Йому, на відміну від контрактника, вставати треба рано, себе до ладу привести, навколишню територію прибрати. І щоб там не говорили, а це у певній мірі дисциплінує юнаків, робить їх більш самостійними. А у контрактників усе набагато простіше...

Нерідко матері, які проводжають своїх синів до лав Збройних Сил України, кажуть, мовляв, нехай іде до армії, хоч постіль навчиться заправляти та підлогу мити. І ці хлопці потім, вже по закінченні служби, підходять до мене і дякують, що за час проходження служби хоч життя побачили. Ви ж'самі знаєте, що нинішня молодь - надто розбещена, а де, скажіть, будь-ласка, оту розбещеність можуть втихомирити. Лише в армії, адже так?

У той же час, відмова від строкової служби та перехід на контрактну - не наша забаганка. Це - рішення нашого керівництва на рівні Києва. Що ж, їм там, згори, - видніше...

- Останнім часом багато розмов та дискусій точиться навколо можливого скорочення Збройних Сил України, а відтак їх модернізації та зміцнення боєздатності української армії. Що думаєте з цього приводу?

- Вважаю, що це питання, насамперед, має політичний присмак, адже, з огляду на досвід, можу сказати, що українська армія ще не достатньо багата. Чи всі офіцери мають сьогодні квартири, чи усі солдати-контрактники отримують достойну заробітну плату? Ні. У інших країнах, таких як Італія, Франція чи США, військові, приміром, отримують набагато вищу заробітну плату, ніж їхні українські "колеги". І це не може не ображати.

Можливо, Збройні Сили України і потребують скорочення - нехай армія буде меншою, але мобільнішою, багатшою. Але ж і квартири мають видаватися військовослужбовцям не лише у розпал чергових виборів, і заробітні плати повинні бути достойними, та й, зрештою, належні побутові умови мають бути створені для військовослужбовців.

Хоча, якщо поглянути на ситуацію з іншого боку, скорочення у ЗСУ призведе до збільшення кількості безробітних. І куди у такому випадку подітися людині?

Якщо ж говорити про нашу частину, то в ній найближчим часом скорочень не планується. Принаймні, по військових. А якщо і будуть, то незначні. Думаю, нашим офіцерам надміру хвилюватися з цього приводу наразі не варто.

- В останні роки все більше і більше дівчат виявляють бажання служити у лавах Збройних Сил. Чи пасує дівчині (жінці) військова форма, як вважаєте?

- Можливо, візьму гріх на душу, коли скажу, що сьогодні нема того патріотизму, який скажімо, був років зо 20-30 тому. Тоді, ще у Радянському Союзі, служба в армії вважалася престижною, хлопці хотіли служити, а сьогодні до армії йдуть, у більшості випадків - за гроші. І я їх цілком розумію. От закінчив юнак (дівчина) школу, інститут, отримав диплом, спеціальність -а що далі? Куди йти працювати. Фабрик - нема, заводів - теж нема. Сьогодні нікому не потрібні кваліфіковані інженери, економісти, фінансисти. Ось і йдуть люди служити, бо ж сім'ю годувати треба щодня... Ідуть, але без патріотизму. Багато хто сьогодні, у пошуках кращого життя, виїздить на постійне місце проживання до інших країн, і я цих людей теж добре розумію, але... Сам ніколи б не виїхав із України. Можливо, те, що я зараз скажу, прозвучить надто пафосно, але я, насправді, є патріотом України, Охтирщини, своєї частини. Я без тями закоханий у рідний край, де народився. Тут мої душа та тіло по-справжньому відпочивають, сюди, рвуться, бо усе навколо - таке рідне, миле І неповторне. І ніде в світі не знайдеш такої краси.

Що ж стосується дівчат у військовій формі, то їм вона, безумовно, пасує.

- У нашому місті та районі про військову частину 2276 багато хто знає завдяки гурту "Гвардія", який, без сумніву, є окрасою будь-якого святкового концерту чи заходу...

- Так. "Гвардія" - гордість нашої частини. Я пишаюся учасниками цього гурту, захоплююся їхньою творчістю. Як, власне, і нашим духовим оркестром. Вони - молодці. Часто їздять з концертами по селах, співають на міських концертах, беруть участь у різноманітних фестивалях і конкурсах, навіть всеукраїнського масштабу, звідки нерідко повертаються переможцями. Частенько влаштовують концертні програми у клубі в/ч, бо ж солдати наші у звільнення не ходять, а їх дозвілля має бути насиченим. До того ж, перебуваючи під час концерту у залі, відпочиваєш не тільки тілом, а й душею...

І. Івахненко

Закінчення інтерв'ю - у наступному номері