У1998 році Світлана Бєлік закінчила курси декоративно-ужиткового мистецтва при міськрайониому центрі зайнятості, у 2000-му - Глухівський педагогічний університет за спеціальністю "вчитель трудового навчання". 2007 року, за підсумками обласного рейтингу, стала кращим підприємцем Сумщини, а 2009-го - лауреатом регіонального етапу Всеукраїнського конкурсу якості продукції (товарів, робіт, послуг) "Сто кращих товарів України" у номінації "Промислові товари для населення" (українські сувеніри).
Нинішнього року Світлана Анатоліївна теж планує взяти участь у обласному етапі Всеукраїнського конкурсу "Сто кращих товарів України", який цими днями має відбутися в обласному центрі. А ще - сподівається на співпрацю із Сумським фарфоровим заводом, в рамках якої планується випускати чи не найкращі в Україні сувеніри, і, зокрема, ляльки із фарфоровими обличчями.
Минулої п'ятниці до творчої майстерні Світлани Бєлік завітала конкурсна комісія із Києва, членам якої сувенірна продукція охтирських майстрів сподобалася настільки, що вони навіть запросили їх до участі у Всеукраїнській виставці промислових товарів, робіт та послуг.
"Нині ми займаємося відродженням українських традицій, тож головним елементом нашої продукції є вишивка, - каже Світлана Анатоліївна. - Сьогодні це найбільш розповсюджений вид декоративно-ужиткового мистецтва в Україні. Кольорова гамма, мотиви, ритм орнаментів на наших сувенірах і виробах якнайповніше розкривають національний характер, розповідають про славні традиції та чарівну природу Сумщини. Ми вишиваємо як вручну, так і за допомогою комп'ютерних технологій. Протягом багатьох років тісно співпрацюємо із директоркою акціонерного товариства "Сервіс-побут" Галиною Григорівною Кравченко, щоб у майбутньому створювати нові робочі місця".
Відомо, що вишивка - це один із видів народного декоративного мистецтва, орнаментальне або сюжетне зображення на тканині чи шкірі, виконане різними ручними або машинними швами. А ще вишивка - один із найпоширеніших видів ручної праці українських жінок і, зокрема, дівчат, її використовували (використовують) в українському народному побуті передусім на предметах одягу, в основному на жіночих та чоловічих сорочках. Крім того, вишивки були поширеними на предметах домашнього вжитку, таких як-наліжники, обруси, наволочки і рушники.
"Вишивка - це не тільки майстерне творіння золотих рук народних умільців, а й скарбниця вірувань, звичаїв, обрядів, духовних прагнень та інтелекту українського народу. Численні орнаментальні зображення тварин, птахів, рослин, дерев, квітів стверджують, що наші предки обожнювали їх, опоетизовували природу не лише у фольклорі, а й у декоративному мистецтві. Наприклад, рушники з вишитими зображеннями голубів, півнів, коней чи хрестиків були своєрідними оберегами, які захищали людину від злих сил. Вагоме значення мала й кольорова символіка: червоний - любов, жага, світло, боротьба; чорний - смуток, нещастя, горе, смерть; зелений - весна, буяння, оновлення, життя. Солярні знаки, схематичні фігури Сонця, Берегині, Дерева життя, вишиті на тканині, були й лишаються яскравим свідченням глибокої шаноби наших пращурів до Сонця і Матері, як могутніх, святих, життєдайних першооснов усього сущого. Крім того, вишивання, як національна традиція, сприяло формуванню у дівчат і жінок терпіння, відчуття краси. Дівчина мала вишивати милому сорочку, хустину, весільні рушники. Вишитий своїми руками одяг був одним із головних показників працьовитості юнки. Вишивка і сьогодні живе, розвивається, збагачується новими аспектами. Сьогоднішня українська вишивка - результат унікальної духовно-матєріальної еволюції нашого народу. Більше того, вона стала атрибутом модного поєднання з сучасним костюмом", - продовжує Світлана Анатоліївна. До речі, у її майстерні можна зробити індивідуальне замовлення на виготовлення вишиванки чи сувеніру з елементами традиційної вишивки. Для цього тут використовуються лише натуральні тканини, такі як льон і бавовна.
"На Україні існує близько двохсот технічних прийомів вишивання (гладь, хрестик, низь, мереження, бігунець, плетіння тощо). Минулої зими ми запрошували до себе майстриню з Києва, яка протягом кількох тижнів ділилася з нами набутим досвідом та знаннями, навчала деяких складних технік вишивки. І сьогодні я можу з упевненістю сказати, що майстри, які нині співпрацюють зі мною, вишивають на досить високому рівні", - зазначає Світлана Анатоліївна.
Вікторія Шаповал - одна із майстринь художньої вишивки творчої майстерні Світлани Бєлік - надзвичайно здібна і талановита (як і решта дівчат). Закінчила курси декоративно-ужиткового мистецтва при міськрайониому центрі зайнятості, вчилася, до речі, у самої Світлани Анатоліївни, яку протягом останніх шести років Сумський навчально-виробничий центр запрошує викладати на цих курсах. Свого часу бабуся Віки працювала на фабриці художньої вишивки (колись була така у Охтирці!) і нерідко брала роботу додому, онучка всіляко допомагала їй у цьому, що, зрозуміло, не могло не вплинути на її вибір стосовно майбутньої професії.
Однак вишивання - не єдиний напрямок у роботі творчої майстерні Світлани Бєлік. Окрім пошиття сучасного одягу та виготовлення українських сувенірів (оберегів), тут займаються ще й навчанням - нещодавно були відкриті шестимісячні курси кравців, ручної художньої вишивки та виготовлення сувенірів, і чотиримісячні -бісероплетіння та в'язання крючком. Записатися на них можуть усі бажаючі. Для цього необхідно зателефонувати за номером 066-021-30-37, запитати - Вікторію.
"Не так давно нами був розроблений новий вид сувенірної продукції - лялька-мотанка'"Добрянка", - каже пані Світлана. - Ми навіть першу колекцію вже встигли створити. Така лялька, до речі, з давніх-давен вважалася оберегом в українських родинах, була втіленням добра і любові, символом родючості, хатнього достатку, захищала від злих сил. Обличчя як такого у неї немає, воно досить символічне - хрестоподібне личко символізує солярний (сонячний) знак, тож ця лялька несе у собі сонячну енергетику. Усі елементи одягу на ній є оберегами. Так, наприклад, спідниця символізує землю, сорочка позначає три часи - минулий, теперішній і майбутній. Вишиванка та намисто, які є обов'язковими для цього сувеніру, уособлюють достаток, а очіпок, стрічка чи хустка - зв'язок із небом..."
Ще одним новим напрямком у роботі приватного підприємця Світлани Анатоліївни Бєлік уже незабаром стане виготовлення фітоляльок. Для цього будуть застосовуватися засушені трави - м'ята, меліса, чебрець...
"Зі мною важко працювати, хоча яй не надто вимоглива до своїх підлеглих. Я н/коли не контролюю їх, бо довіряю... Однак займатися вишивкою, виготовленням сувенірів чи пошивом одягу лише заради грошей - замало. Цим треба жити, тоді й результат буде бажаним. Інакше, як на мене, не можна...". - розмірковує пані Бєлік.
У її творчій майстерні, до речі, по-домашньому затишно і комфортно. Всюди - на стінах, полицях, меблях - сувеніри: домовички, ляльки, обереги, квіти... На особливу увагу заслуговує картина із пап'є-маше, яка прикрашає одну із стін у гостьовій, якщо можна так сказати, кімнаті (за нею, вниз по сходах, власне ті - де створюється уся ця краса). "Над цією картиною ми працювали вдесятьох - я та мої учениці, - говорить Світлана Анатоліївна. - Для цього замішали своєрідне тісто - із туалетного паперу, муки, гіпсу та клею "ПВА", із нього (тіста) виліпили усі ці фігурки, більшість з яких - за ескізами відомої художниці Марії Прий-маченко (її самобутнім талантом захоплювалися і захоплюються мільйони українців), після чого просто розфарбували їх. Усе вийшло настільки гармонічно та вдало, навіть не скажеш, що створювали цей шедевр аж десять пар рук. Картина, до речі, з'явилася на світ взимку нинішнього року..."
Майстерно розписані страусові яйця, які теж важко не помітити на полиці у гостьовій кімнаті майстерні Світлани Бєлік, є, за словами самої господині, суто охти'рським сувеніром. "їхнім розписом займалася моя донька Оля - студентка 5 курсу Харківської Академії мистецтв, - розповідає Світлана Анатоліївна. Самі ж яйця ми закуповуємо у агрофірмі "Піонер" (директор - Олександр Володимирович Кужель), яка займається розведенням та утриманням цих птахів".
Цього року Світлана Бєлік вже вп'яте взял; участь у Національному Сорочинському ярмарку. На Жабокрицькому майдані торгувала своїм крамом у містечку майстрів (аби орендувати місце саме тут, до Великих Сорочинців приїхала за два дні до початку офіційного ярмаркування). "Оренда торгового місця у містечку майстрів - задоволення не з дешевих, - зізнається Світлана Анатоліївна. Для приватних підприємців вона обійшлася цьогоріч у майже півтори тисячі гривень, для звичайних майстрів - у 850. А взагалі, Сорочинський ярмарок - явище унікальне, це, якщо можна так сказати, Україна в Україні. Там я почуваюся, ніби своїй тарілці, бо навколо - сотні схожих на мене, нікого не дивує те, чим я займаюся..."
- А чим відрізнявся цьогорічний Сорочинський ярмарок від ярмаркувань минулих років, - цікавлюся я у пані Бєлік.
- Насамперед, зменшенням попиту на сувеніри продукцію і кількості відвідувачів. Цьогоріч криза, певно, дісталася й до Сорочинців...
- Президент України Віктор Янукович часом не придбав у Вас якогось сувеніра?
- Ні, що ви! Але я бачила його зблизька, навіт кілька вдалих знімків встигла зробила...
-І як Вам Віктор Федорович?- Красень! (всміхається). Я, чесно кажучи, дивилася на нього з повагою, хоче дехто із ярмаркувальників не приховував свого негативного ставлення до Януковича. Як на мене, то є неправильним, адже нині Віктор Федорович - Президент нашої країни, і його треба поважати. Хочеться, зрештою, аби життя налагоджувалося, аби була впевненість у дні завтрашньому. Адже так?
Замість післямови
Іноді можна почути, що традиційні форми культури віджили і мають значення лише для історії, мовляв, сучасне суспільство, і людина в ньому, живуть у новому соціальному, естетичному і психологічнему просторі. Так, механічне повернення до художніх явищ минулого, до його поверхневого копіювання не є реальним. Але ми ведемо мое про інше. Про своє коріння, про розуміння своєї суті, про почуття національної гідності та унікальність, без якої ми мало кому цікаві, навідь за тотального зближення культур.
Ігор Івахненко
Розділи 
�����������