В післяреволюційний період в приміщенні жіночої гімназії розташувалася неповна середня школа т. Леніна.
1 серпня 1924 року була створена середня школа №1 ім. Леніна на базі єдиної неповної середньої школи, яка в свою чергу ввібрала в себе школи, що знаходились навколо площі Леніна: ім. Шевченка, ім. Гринька, ім. Сковороди та ім. Луначарського.
У 1935 році сюди була переведена музична школа, що почала свою діяльність в 1920 році у Будинку працівників освіти по вулиці Повстяній. Музичну школу відвідували діти у цьому приміщенні до 1941 року.
У серпні 1943 року приміщення школи використовували як тимчасовий лазарет, поки розверталися евакогоспіталі. Сюди звозили як поранених воїнів, так і цивільних, яким потрібна була медична допомога. Мешканці міста свідчать, що поранені лежали прямо на підлозі на соломі. .Уже восени 1943 року діти прийшли у школу на заняття. Цікаво, що ще у 1945 році поруч з центральною частиною будівлі існувало одне одноповерхове приміщення школи. Воно розташовувалося напроти сучасного пам'ятника загиблим охтирчанам.
В післявоєнні роки старе приміщення жіночої гімназії отримало бокові прибудови. Для цього була розібрана і та будівля, про яку йшла мова. Не дивлячись на надбудову і бокові прибудови сліди першого приміщення видно і зараз.
Учнем школи був Герой Радянського Союзу Ю.Ф. Горбушко, який загинув в 1945 році на території Німеччини. Юрій Федорович народився у 1912 році в Охтирці у селянській родині. Добровольцем пішов на фронт. Воював танкістом. Нагороджений двома орденами Червоної Зірки і кількома медалями. Тричі був поранений. Звання Героя Радянського Союзу механіку-водію танка Т-34 присвоєно посмертно у березні 1945 року за подвиг під німецьким містом Ной-Штраленберг. На честь учня - Героя на фасаді приміщення школи встановлена меморіальна дошка. На території школи є також пам'ятник загиблим в роки Великої Вітчизняної війни учителям та учням школи.
На боковій частині будівлі привертає до себе увагу меморіальна дошка, що увічнює легендарного генерала - земляка, захисника Мамаєвого кургану М.П. Батюка. Герой Сталінградської битви Микола Пилипович народився в 1905 році в Охтирці у родині робітника, закінчив школу №11. Став кадровим військовим. За самовідданість і героїзм під Сталінградом командир 79 стрілецької дивізії генерал - майор Батюк М.П. отримав орден Червоного Прапора і орден Кутузова II ступеня, а його дивізія стала гвардійською. При форсуванні дивізією ріки Сіверський Донець Микола Пилипович помер від інфаркту. Герой похований у м. Слов'яногірськ на Донбасі. На Мамаєвому кургані на території меморіального комплексу зроблено символічне захоронення нашого земляка.
З школою пов'язане ще одне ім'я Героя Радянського Союзу Симона В.П. Василь Петрович народився у с. В'язове на Охтирщині, де закінчив семирічку. Середню освіту здобув у Грунській школі, по закінченні якої у 1938 році став студентом Харківського університету. Здобути фах учителя помішала війна. З вересня 1941 року колишній студент був у лавах Червоної Армії. У липні 1942 року Симона В.П. направили до Новоград-Волинського піхотного училища , закінчивши яке у званні лейтенанта, командував мінометним взводом. Воював на Курській дузі та на 1-ому Прибалтійському фронті. За виявлену мужність і вміле керівництво підрозділом під час форсування річки Західна Двіна 22 липня 1944 року Симону В.П. було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Демобілізувавшись у 1946 році у званні капітана, Василь Петрович продовжив навчання в університеті і став педагогом. Тривалий час працював у школі №1 ім. Леніна заступником директора . За багатолітню освітянську працю отримав звання Заслуженого учителя України. Симон В. П. був учасником параду на Красній площі в Москві на честь 50-річчя Перемоги. Не стало Героя у 1999 році.
Дедюкін Михайло Миколайович (1926-1982 p.p.) - професор, засновник Пермського політехнічного інституту, найвірогідніше, був учнем школи № 1. У цій школі працювала його мама, та й проживали вони поблизу школи по колишньому провулку Зарічному у будинку № 22. Дедюкін М.М. перед війною закінчив Ленінградський гірничий інститут, в післявоєнний час був доцентом, деканом гірничого факультету Сибірського металургійного інституту. У 1953 році він був призначений ректором Пермського гірничого інституту, який ще потрібно було організувати. Перетворившись згодом на політехнічний , ВУЗ мав 75 кафедр на 18 факультетах.
У школі №1 деякий час навчала дітей історії кандидат історичних наук Бездрабко В.Н.
Педагоги школи учитель інформатики Шульженко I.A. у 2009 р. та учитель географії Марченко І.Б. у 2010 р. стали переможцями обласних та учасниками всеукраїнських етапів конкурсу «Учитель року».
Сучасна школа, у якій навчаються 800 учнів, має фізико-математичний профіль. Викладачі Сумського державного університету читають лекції для старшокласників, з цього навчального року і для учнів 8 класів.
Школа №1 носила ім'я Леніна до 2005 року, пам'ятник Володі Ульянову досі стоїть на території школи.
У приміщенні школи № 1 розташоване комунальне пщприємство «Телерадікомпанія «Охтирка».
■ Марія ПОЛІЩУК, методист туристсько-краєзнавчого напрямку міського центру дитячої та юнацької творчості